Молоко в черкаських селян – дешевше за газовану воду

За три останні роки поголів’я великої рогатої худоби в приватних господарствах Скотаревого Звенигородського (раніше – Шполянського) району скоротилася з 90 до 20 голів. Попри негативну тенденцію, деякі селяни не поспішають відмовлятися від утримання корови.

Про це пишуть «Районні вісті».

Як от староста села Андрій Запісецький. Хоча й розповідає, що раніше в господі утримували кілька корів, нині залишили одну. «Затрат на утримання більше, ніж коштує молоко, — стверджує він. — Якщо закупівельна ціна нині у заготовачів 6-7 гривень за один літр, то в магазині один літр мінеральної води коштує 12 гривень. Здорожчали й енергоносії, пальне дороге. Коли тримали чотири корови, придбали доїльний апарат. Так нині дружина й користується ним. Тож собівартість нашого молока значно більша за ту ціну, яку дають за молоко заготовачі».

Утримувати корів та розвивати молочну галузь — невигідно, стверджують селяни. Про те, що розвиток молочної галузі сьогодні в Україні пов’язаний з багатьма ризиками, стверджують і в місцевому підприємстві — племзаводі СПОП «Відродження».

— Найгірша ситуація у галузі тваринництва склалася сьогодні у малих і середніх підприємств, де утримують 400 і менше голів, — зауважує директор СТОВ «Іскрене» групи компаній «Відродження» Тетяна Ляшенко. — Їм потрібна технічна база, матеріальна база, а віддача, тобто кількість молока, яку вони можуть реалізувати, досить невелика. Такі підприємства не конкурентоспроможні на молочному ринку, не можуть торгуватися за ціну з молокозаводами, ставити свої вимоги, а погоджуються на ті умови, які пропонує молокозавод.

Вижити підприємству у Скотаревому допомогло вирощування племресурсу. «Цією справою можна успшно займатися, але якщо до цього буде підключена наука, — вважає Тетяна Юріївна. — Але в Україні, на жаль, закриваються дослідні інститути, наукові лабораторії. Тож сьогодні нам доводиться племресурс, сперму закуповувати в Канаді, США, словом, за кордоном. Тож ми прив’язані, так би мовити, до долара. Долар збільшується, відповідно збільшується й ціна. А от на молоко, яке виробляємо, ціна не зростає».

На племзаводі нині утримують дві з половиною тисячі голів великої рогатої худоби, з яких 800 — дійне стадо. Щодня на фермі Скотаревого надоюють до 25 тонн молока, яке реалізовують до молокозаводу.

З власного досвіду Тетяна Ляшенко відзначає, що були роки, коли в Україні тваринництво було дуже рентабельним, і всі почали займатися вирощуванням ВРХ. Але нестабільні закупівельні ціни на молоко та багато інших чинників призвели до того, що в останні роки займатися тваринництвом стало не вигідно. «Ситуація складна не лише в Україні, — каже директор СТОВ «Іскрене». — Й ферми закриваються не лише в Україні. Тому прогнозувати ситуацію дуже важко. Але не варто забувати, що молоко — це стратегічний продукт для нашої країни. Недарма в народі з діда-прадіда корову називали годувальницею. Тільки чомусь про це забувають у кабінетах влади, а народ пам’ятає».

Ірина Грабовецька