Гарячі номера телефонів

Його руки вправно працюють з глиною. 44-річний гончар Микола Леонович Дехтярчук уже кілька місяців поспіль проводить майстер-класи та навчає гончарному ремеслу відвідувачів своєї майстерні. Точніше, майстерні Діда Панаса, адже його знають більше саме під таким псевдонімом. Та й сама майстерня має таку назву. Чоловік жартує та каже: «А хто ж не знає Діда Панаса? Микол у світі багато, а Дід Панас – один».

zagolovna-3

Про це пишуть «Вісті Черкащини».

Зараз Микола Леонович насолоджується мрією, що якраз у стадії реалізації. Нещодавно запрацювала та вже встигла приймати відвідувачів творча майстерня. Каже, те, що вже вдалося зробити – це ще не все.

Спілкуємося з гончарем на подвір’ї його будинку (старої глиняної хати з, мабуть, сторічною історією), де, власне, під накриттям, біля криниці, він і створює на гончарному крузі витвори мистецтва з глини. Як розповідає Дід Панас, сам він родом з Макіївки, однак зростав у Павлівці Першій на Тальнівщині, а потім і в Мошурові. У свій час закінчив Тальнівську ЗОШ №2 (класний керівник Н.М. Довгань). Вищу освіту здобував в Уманському педагогічному університеті імені Павла Тичини (мистецько-педагогічний факультет). Однак за фахом, як зізнається, пропрацював рік. До 2007 року пробував себе у різних справах. Проте робота на одному з підприємств, що займалася промисловим формуванням глини, хоч і не припала до душі, але заклала у серці чоловіка любов до глини як до матеріалу. А коли приїхав до батьків у Мошурів (пересидіти фінансову кризу) вирішив продовжувати опановувати техніку роботи з глиною.

dsc00358-scaled

– Яку глину для того треба, я ще толком не знав тоді, – розповідає Микола Леонович. – На той час ні наставників у мене не було, ні інтернету (у мене – точно). Інформації обмаль. Але в мене було бажання.

Отак, маючи навички роботи з деревиною (займався художньою обробкою деревини), Дехтярчук взявся до глини. І досі пам’ятає, як зробив першого глечика – з товстими стінками: «Я його, фактично, виточив зі шматка глини різцями, якими доти працював з деревом, – каже гончар. – Але то глечик був. Далі пішли мисочки: від малих до більших. Нароблялася техніка». Пам’ятає чоловік, як складав першу муфельну піч, як і те, що обпалював перший посуд у доволі простій конструкції: за піч слугувала електроплитка та кілька цеглин.

Чоловік почав гончарити з 2009 року. Дебютував у Кривих Колінах. На той час вже мав роботи, які не соромно було показати, дещо навіть вдалося продати. Хобі Дехтярчука зовсім скоро стало роботою, в яку він неприховано закоханий. Чоловік любить створювати посуд: миски, тарілки, чашки, традиційні макітри (які, з його слів, особливо користувалися попитом взимку), однак зі складним полюбляє морочитися більше. Як-от з чайниками, уманцями чи барильцями. Каже, такий посуд – це вже скульптура, витвір мистецтва. Посудом власного виробництва користується й сам. Виготовляє Микола Дехтярчук і сувенірну продукцію. Каже, не фокусується на чомусь одному, а нецікаве намагається чергувати з цікавим.

Однак все почате завжди доводить до кінця.

Частково роботи гончара розставлені прямо в галереї, яку облаштували у літній кухні. У ній, до слова, збереглася старовинна піч. Чоловік каже, оскільки виготовляє посуд, якщо не показати, то пояснити, як у ньому варити кашу, він повинен вміти сто відсотків.

dsc00360-scaled

Гончарний круг Дід Панас виготовив та склав власноруч. Глину для своїх робіт використовує непросту, адже глин, як пояснює, дуже багато, проте не всі вони мають такі фізико-хімічні властивості, що підходять для виготовлення посуду: «Вона і тягнутися має, і випалюватися добре, і витримувати перепади температури, – розповідає гончар. – Глин навколо багато, але парадокс: сировину я замовляю зі Слов’янська. Глини там дуже чудові, якісні, там зовсім інша їхня геологія». Для того, щоб посуд не пропускав рідини, чоловік застосовує техніку молочення.

Як зізнається гончар, у нього, як і будь-якої творчої людини, бувають дні, коли до рук нічого не йде. Тоді, каже, краще не братися до справи. А ще чоловік вірить у те, що мрії збуваються, тож з ними, каже, треба бути обережним.

Підтримує у всьому Миколу Дехтярчука дружина Марина (родом із Донеччини). Вона – адміністратор інтернет-магазину «Етнограй», де народні умільці з усіх куточків України можуть розмістити свої роботи, спілкуватися та ділитися досвідом.

dsc00364-scaled

Ольга Осіяненко

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат
bigmir)net TOP 100