Мирослав Гончар із Черкас дебютує у професійному боксі

Черкаський боксер Мирослав Гончар готується до свого першого поєдинку на професійному ринзі. Він відбудеться вже цієї суботи, 28 червня, у Львові. Наш спортсмен змагатиметься у ваговій категорії до 60 кг – його дебютним суперником стане Філін Даніл.

28-річний боксер із Черкас нині тренується у фітнес-клубі «3 – 4» й представляє обласну школу вищої спортивної майстерності. Майстер спорту України з боксу. За його плечима – низка перемог у аматорському боксі. Пробував себе в боях на голих кулаках. Нині ж він прагне стати чемпіоном України з професійного боксу.

Як Мирослав прийшов у цей спорт, на кого орієнтується та чого його навчив ринг – він розповідає у інтерв’ю.

Перша дитяча поразка: як бокс став для нього справою життя

Свій шлях у боксі Мирослав Гончар розпочав у третьому класі в маленькому залі спортивної школи «Вікторія» на Хімселищі. На перше тренування прийшов через збіг обставин – дорогою додому зустрів свого товариша, який запропонував сходити з ним «за компанію». Так він потрапив до відомого в Черкасах тренера Зуфара Міфтахова, який побачив у тодішнього школяра потенціал та загартував його характер.

– Звісно, у 9-10 років про справжній бокс ще не йшлося. Десь за рік чи два я поїхав на свої на перші змагання. Перша спроба виявилася невдалою: отримав по носі, – пригадує Мирослав. – Утім, тоді цей момент тільки мотивував мене далі тренуватися, додав здорового гніву та прагнення ставати сильнішим.

Перші успіхи відчув, щонайменше, через 3 роки наполегливої підготовки. У свої 12-ть він отримав перемогу на чемпіонаті України та виконав норматив кандидата у майстри спорту України. Пізніше ж – підтвердив свій рівень та отримав звання майстра. Після кожних змагань аналізує усі свої бої.

– Після поразок розбираюся, перш за все, у собі: чи повністю був зосереджений на важливості моменту та чи доклав достатньо зусиль у вирішальний момент, – ділиться Мирослав. – Бо результат у боксі – це завжди комплекс старань. Перемога для мене – це вже про реалізацію себе, усвідомлення того, навіщо докладав усіх цих зусиль…

Каже: в ринзі йому більше імпонують зустрічі із сильнішими суперниками. У цьому знаходить власні точки росту.

Сьогодні він тренується у Андрія Мальованого, з яким свого часу Мирослав перейшов у дорослий бокс.

Бокс – це мій компас, який не дозволяє опустити руки

Те, що бокс – це мистецтво, Мирослав Гончар переконався на власному досвіді. Каже: аби досягнути в ньому результатів, із якими рахуватимуться, однієї лише фізичної підготовки замало. Успіхи в ринзі це, до всього, розум у поєднанні із емоційним інтелектом, контроль тіла та реакцій.

– У кожного боксера – свій стиль, своя манера ведення бою. Тож у ринзі твоя задача – зрозуміти суперника, передбачити його наступний крок, адаптуватися до нього, – ділиться Мирослав. – Потрібен холодний розум. Для прикладу, ти починаєш поєдинок і пропускаєш удар. Зрозуміло, що це зачіпає, ти усвідомлюєш, що програєш. Але якщо в цей момент включаєш емоції та піддаєшся злості, починаєш робити багато зайвих і необдуманих рухів. Вони й приводять до поразки. Бокс – це мистецтво бути одночасно мужнім та спокійним, це здатність тримати себе в руках та не піддаватися на провокації. Як у ринзі, так і в житті.

Справжня сила в його розумінні – не в ударах. Вона – у вмінні піднятися після падіння та перетворити будь-який удар у ріст.

Чемпіонат України з боксу серед чоловіків та жінок

– Великий вплив на мене та формування мого характеру мав мій перший тренер Зуфар Міфтахов. Він показував приклад гідної поведінки, вчив бути сильним, витривалим і не падати духом, – пригадує Мирослав. – Загалом ті якості, які тренер виховував у нас для перемог у ринзі, досі допомагають і в житті. Бокс розвиває цілеспрямованість, стриманість, відповідальність, здатність відстоювати себе й зберігати при цьому гідність. Бокс – це мій компас, який не дозволяє опустити руки, – говорить Мирослав.

Відпочинок від рингу знаходить у спілкуванні із друзями та читанні книг

Упродовж останніх трьох років Мирослав ділиться своїм спортивним досвідом із іншими. У стінах рідного залу проводить тренування для дорослих, які приходять у зал, аби тримати себе в тонусі та перезавантажитись після роботи. Хлопець має вищу освіту за фахом «фізкультура і спорт», нині ж у Черкаському навчальному університеті імені Богдана Хмельницького продовжує навчання в магістратурі.

У вільний від тренувань час надає перевагу спілкуванню з друзями, прослуховуванню подкастів та читанню книги. Серед останнього – «Ніч у Лісабоні» Еріха Марії Ремарка, що відкриває складні теми війни та людського вибору.

Півфінальний двобій. Чемпіонат України з боксу, 2023 рік. Мирослав Гончар у червоному

Його надихають історії життя та успіху відомих спортсменів.

– Є чимало справді сильних чемпіонських історій. За великими перемогами часто стоїть складний шлях, як-то кажуть, через терни, – ділиться він. – Багато спортсменів виростають у неблагополучних родинах, але це загартовує їх. Ці історії надихають: спостерігаєш, як людина поводилася в момент, коли інші могли б зламатися, що допомогло їй втриматися, що змушувало рухатися вперед.

Зізнається: найбільше йому імпонує Олександр Усик, який пройшов шлях від аматорського боксу до світових титулів. Своїм прикладом він показує, що всі обмеження – тільки у твоїй голові.

– Інколи на нас можуть впливати чужі думки й слова, але вони не грають жодної ролі, якщо ти віриш у себе й мотивований, – каже він. – Якщо ти «гориш» своєю справою, маєш мету, треба нікого не слухати й обертатись на когось, а йти своїм шляхом до кінця.

Бій на голих кулаках

Минулого року спробував себе у боях на голих кулаках. Зізнається: цей досвід загартував характер та додав сил. Йому протистояв досвідчений майстер спорту із Казахстану, член національної збірної Бейбітули Жандос.

Спортивні амбіції

На досягнутому Мирослав Гончар зупинятися не збирається – і вже готується до нових перемог. Планує поєднувати професійний ринг із аматорським.

– Це буде рейтинговий бій. Ставлю собі за мету – виграти його, бажано, за явної переваги, – говорить спортсмен.

Попри всі карʼєрні амбіції, насамперед, мріє про закінчення війни.

Фото надані автором публікації