Як журналістам уникнути психологічних травм під час висвітлення теми коронавірусу

На сайті Національної спілки журналістів України публікується інформація про те, як вберегти себе працівнику редакції від психологічних травм в ході висвітлення теми пандемії.

Автором тексту є Ольга Симанович, яка є регіональним редактором GIJN, працювала тележурналістом, сценаристом, медіа-тренером і редактором в Україні. Ольга була репортером телевізійних новин “Вікна-Новини” на каналі СТБ і брала участь в міжнародних розслідуваннях SCOOP.

Що потрібно зробити ДО можливих емоційних навантажень

Поки ви не занурилися в роботу, не змучені емоційними переживаннями і втомою, складіть план дій, яким ви зможете слідувати потім, коли, можливо, будете психологічно дезорієнтовані.

План для розслідувального марафону

Плануйте свій час. Призначайте найскладнішу роботу на ранок, коли у вас більше енергії.

Робіть перерви.

Розпишіть, коли ви будете виконувати роботу, що вимагає глибокого занурення в ситуацію, або брати інтерв'ю.

Якщо це можливо, виконуйте роботу, що вимагає емоційної напруги раніше, коли ви менше втомилися.

Не беріться за контент, що травмує, перед сном.

Організуйте собі регулярний відпочинок і сон.

Плануйте, що будете робити під час відпочинку. Наприклад, йога, біг, фізичні вправи, медитація, (онлайн) спілкування з друзями.

Знайте свої межі, тригери і слабкі місця.

Візьміть за правило перед початком емоційно важкої роботи оцінювати ризики - не тільки фізичні, але і психологічні.

Важливо! Міняйте план залежно від обставин, щоб зрив дедлайнів не став причиною додаткового стресу.

Врахуйте: якщо ви нещодавно пережили стрес, ви більш уразливі!

Критичні або драматичні події, конфлікти поколінь, персональні драми, що відбулися з вами або з іншими людьми, які вам небайдужі, - ці минулі події впливають на ваше справжнє. Травматичний досвід в минулому може бути тригером (спусковим гачком) і змусити вас гостріше переживати драму вашого героя або реагувати на аналогічну ситуацію.

Тригер належить до досвіду, який повторно запускає травму в формі флешбеків або інтенсивних почуттів печалі, тривоги або паніки.

В майбутньому травмуючі події можуть впливати на вашу журналістську діяльність, на точку зору, з якої ви будете висвітлювати ті чи інші історії.

Усвідомте свої тригери: ви повинні знати теми, які можуть викликати сильні негативні реакції і спогади.

Перед тим, як планувати важливе інтерв'ю, оцініть свій стан.

Чекліст для оцінки психологічного ризику

Чи готовий я зараз пережити страждання інших людей?

Переживав я недавно емоційні / психологічні проблеми?

Нещодавні особисті втрати?

Чи здорові мої родичі?

Мене недавно змушували змінити плани сімейні негаразди, сварки, проблеми, хвороби?

Чи відчуваю я себе більш уразливим, ніж зазвичай?

Чи добре я почуваюсь фізично в цю мить?

Журналісти, які під час спалаху коронавіруса почуваються вразливими і відчувають тривогу через соціальне дистанціювання чи з інших особистих причин, повинні пам'ятати про свої тригери і шукати соціальні зв'язки та підтримку.

Життєстійкість журналістів в умовах соціального дистанціювання

Зверніть особливу увагу на розклад, наповнення і кордони вашого робочого дня. Не перевтомлюйтеся!

Долайте труднощі «на позитиві», наприклад, за допомогою гумору або соціальної солідарності.

Вивчіть свою місію: чітке розуміння мети і етики допомагає робити усвідомлений вибір і почуватися добре, навіть вирішуючи рутинні завдання.

Відзначайте навіть невеликі перемоги - як особисті, так і професійні.

Фізична підготовка також має вирішальне значення для висвітлення спалаху COVID-19. Подбайте про наявність масок, рукавичок і дезінфікуючий засіб для обробки рук, обладнання та поверхонь.

ПІД ЧАС інтерв'ю або роботи з травмуючим контентом

У зв'язку з заходами профілактики COVID-19 вам, можливо, доведеться відмовитися від особистих зустрічей для запису інтерв'ю - заради вашої безпеки і безпеки ваших співрозмовників. За словами директора Dart Center Asia Pacific доктора Кейт МакМахон, зоровий контакт під час запису інтерв'ю може компенсувати фізичну дистанцію. Важливо пам'ятати, що навіть віртуальний діалог часто виявляється травмуючим досвідом.

Завжди пам'ятайте про те, що психологічна травма - це в першу чергу стан тіла. Навчіться зчитувати свої фізичні реакції.

Яка відповідь організму на травму?

Тіло приходить в стан «бойової готовності», як в момент небезпеки:

включаються захисні механізми;

задіюються хімічні процеси і структури мозку.

Ви відчуваєте страждання, горе - і це НОРМАЛЬНО!

Ви відчуваєте фізіологічну і психологічну реакцію.

І журналісти – не виняток!

Постарайтеся вивчити себе, передбачити свої реакції і підготуватися заздалегідь.

Якщо ви відчули дискомфорт: прискорене серцебиття, посилене потовиділення, тремтіння, сльози на очах або навіть біль - психологи радять вжити екстрених заходів.

Заходи психологічного самозахисту:

Зробіть паузу і подихайте.

Відступіть на крок. Якщо це можливо, підіть з кімнати, де проводили інтерв'ю, хоча б ненадовго. Зробіть кілька енергійних фізичних вправ. Пострибайте, побігайте. Рух і зміна місця допоможе нормалізувати стан.

Якщо піти не можна, поміняйте позу, сядьте максимально комфортно, розпряміть хребет, відчуйте своє тіло. Часто в момент психологічного дискомфорту ми, самі того не помічаючи, переплітаємо ноги або «заламуємо» руки. Вирівняйте їх і розслабте м'язи.

Зробіть заземлення. Не закидайте ногу на ногу. Поставте обидві ступні рівно на землю, відчуйте контакт з поверхнею підлоги або грунту, це додасть вам впевненості.

Зробіть дихальну вправу. Вдихніть на рахунок три, затримайте дихання на рахунок 5 і видихніть на рахунок 8.

Журналісти також повинні бути готові до непередбачуваної поведінки в ці безпрецедентні часи. «Тривоги людей проявляються всілякими способами», - каже доктор МакМахон. «Ви не можете знати наперед, які у людей тригери. Коли ви берете інтерв’ю у скорботної матері, вам, можливо, легше передбачити її тригери, оскільки їх має на увазі сама ситуація. Але зараз це абсолютно незвичайні обставини».

Після психологічно важкої роботи

Запитайте себе, чи є у вас якась з ознак морального страждання і психічної травми:

тривожність;

розгубленість;

почуття самотності;

сором;

почуття провини;

безсилля;

відчай;

самоосуд;

деморалізація;

почуття зради.

Пам'ятайте, що докладні глибокі історії - це марафон, а не спринт. Журналісти повинні самі відчувати темп, змінювати графік і наповнення свого робочого дня, знаходити час для радості і сміху. Після роботи над травмуючою історією, слід зайнятися медитацією, йогою, іншими фізичними вправами або провести сеанс зі своїм психотерапевтом - радять психологи Dart Center.

Що робити, якщо ви переживаєте психічну травму

Не кидайтеся відразу розшифровувати інтерв'ю, відкладіть травмувальний матеріал.

Поверніться до свого плану проведення дозвілля і займіться тим, що принесе вам радість і допоможе переключитися: наприклад, йога, прогулянка з собакою, спортивні вправи, шоколад, медитація, спілкування (відеочат) з друзями та колегами.

Проведіть мозковий штурм і аналіз проблеми з колегами. Соціальна підтримка важлива. Допомагайте одне одному - знайдіть в ньюзрумі людину, з якою ви можете розділити і обговорити свої переживання та пошукати рішення.

Підтримайте колег, якщо ви знаєте, що у них теж важкий репортаж.

Знайдіть час для рефлексії: чому це мене так зачіпає, що я повинен зробити, щоб з цим впоратися і зберегти стійкість.

«Дуже важливо зрозуміти природу тривалого стресу, - сказав виконавчий директор Dart Center Брюс Шапіро. - Якщо стрес затягнувся і не слабшає, то, врешті-решт, продуктивність вашої роботи падає і відбувається емоційне вигорання. Важливо зробити активні кроки, щоб позбавити наші тіла і розум від стресу».