Підвезу пасажира, – навіщо потрібні групи у «Вайбері» та як вони працюють, поки не їздять автобуси?

Подібних груп по містах України створили безліч, адже з запровадженням карантину перестав їздити громадський транспорт, так само не їздять і електрички, потяги. З одного боку людям треба сидіти на карантині, а з іншого бувають моменти в житті, коли кудись поїхати – це просто необхідність, однак власні авто є не у всіх. Окрім того, людська взаємодопомога інколи завершується й цікавими історіями, так, кажуть, що у черкаській вайбер-групі є й ті, хто завдяки такому підвезенню вже знайшов дружин…

Групу «Підвезу Сміла» створив смілянин Антон Пашолок. Чоловік живе і працює в цьому місті, обслуговує охоронні та гомофонні системи.

– Вирішив взяти на себе ініціативу по створенню такої групи, адже багатьом людям треба кудись їхати, не лише медикам. Тож я просто людей організував. Спершу додав в групу своїх знайомих, це було декілька десятків осіб. За добу приєдналося 500, а за іншу добу тисяча, – зазначає Антон.

У групі близько сотні повідомлень за день, насамперед пишуть ті, кому треба кудись поїхати.

– Сам я, окрім того, що адміністратор групи, є і водієм. Теж підвожу людей на своєму легковому авто. Тут насамперед момент безпеки для мене та інших водіїв. Тож маю постійно в машині пляшечку дезінфікуючого розчину. Маю і маски, хоча їх небагато, вони в ціні, тому, звісно краще, коли людина сідає зі своєю маскою. Сам я користуюся респіратором, він, сподіваюся, безпечніше, окрім того, він мені зручніший в користуванні, в масці не завжди зручно.

– Якщо декілька осіб підвезли без масок, дали свої маски, то у вас вже мінус декілька масок. Звідки берете запасні, адже зараз на них дефіцит?

– У мене був запас, бо я колись працював на станції технічного обслуговування, а там були маляри. Тож респіратори і маски були, але запаси вже завершуються, треба поповнювати.

– Кого підвозили найбільше?

– Я підвощу усіх, кому треба. Працюю в робочий час, тож ті люди, кого везу, насамперед працюючі віком від 20 до 45 років. Та й вік водіїв, як правило, такий. Люди вказують номер телефону, зідзвонюємося. Якщо я їду з одного району в інший, то грошей практично не беру.

–У групі є люди, що вирішили возити інших на комерційній основі?

– Є один чоловік, що займається перевезеннями, але я його попереджав, щоб не уже себе рекламував, бо група створена насамперед для взаємодопомоги. Але звісно, кожен вправі сам вирішувати, хтось бере гроші за підвіз, хтось – ні. Загалом, приємно, що група допомагає. Бачив в місті людей, які дякують, одна людина казала, що завдяки групі в 3 години ночі дібралася з Києва до Сміли.

Загалом, з початку карантину люди не встигли ще перевезти все до місця, де вони будуть самоізольовані, тож група в «Вайбері» допомогла багатьом також привезти деякі речі.

У групі працюють декілька адміністраторів, вони видаляють рекламу, смайлики, анекдоти абощо. Адже група працює виключно для допомоги людям і за другорядними новинами можна загубити щось дійсно важливе.

Антону медиків підвозити не випадало, але бачив сповіщення, коли медики дійсно потребували підвезення і інші водії виручали. Чоловік пригадує, що найдалі, куди він возив людей – це до Черкас. Хоча бачу, що пишуть люди з Тернівки, Попівки, Шполи, Санжарихи.

Серед неприємних моментів, які пригадує Антон, це було сповіщення від одного смілянина, який почав писати, що «завдяки групі розноситься зараза». Однак кожен громадянин сам вправі приймати рішення, чи їхати та й засоби безпеки кожен пам’ятає.

Один з учасників смілянської вайбер-групи Олександр Загребельний їздить по всій Україні. У зв’язку з тим, що робота пов’язана з водінням авто, то може підвезти інколи громадян.

– У мене є, звісно, маски, антисептики. Намагаюся протирати панель. Окрім того, без маски намагаюся не брати людину. Якщо ж маска є, то чому б не допомогти. Підвозив насамперед по Смілі, якось їхала дівчина, що працювала на нарощуванні вій. Я запитав, а чи є нагальна потреба зараз їхати. Та вона сказала, що, на жаль, мусить їздити на виклики до клієнтів, бо це єдине джерело доходів. І таких історій багато. Люди їздять містом не просто так, а від безвиході, змушені їхати кудись на роботу, – розповідає Олександр.

За словами водія, було в нього також декілька поїздок, коли люди просилися поїхати в Київ з Олександром і повернутися назад. Бо хтось там тимчасово проживав, а тоді на час карантину хортів повернутися в Смілу.

– У цілому, не маю такої цілі заробити. Коли люди підсідають – беру. Звісно, зараз всі уважно ставляться до безпеки. Маски і антисептики – це вже правило, – каже Олександр.