Представник приймаючої американської родини Педро (родом з басків) заварює мені чай, коли ми сіли після вечері до столу поговорити про життя. Звісно, спілкуватись важкувато через мовний бар’єр, та врешті ми розуміємо одне одного. Розмова відбувається до 6 листопада, тобто до проміжних виборів, що проходять в Америці кожні два роки. Отже, зачіпаємо політику, а там і економіку, й житлово-комунальне господарство… Врешті я не витримую і розповідаю про ситуацію в моєму рідному місті Сміла. Педро уважно слухає і видно, що не дуже вірить.
– Так, – каже – взимку там відключають опалення! Так, інколи там відключають електрику і водопостачання.
Потім я врешті замовкаю, уявляючи, що думає про нас американець.
– Оу шит! – враз промовляє Педро, отже, подіяло.
Опісля він наполегливо допитується в мене,як же люди живуть в тому місті Сміла? Я починаю пояснювати, але розумію, що й сам до пуття не уявляю, як там живуть люди, хоч і мої батьки живуть там теж…
Чи могла б ситуація в США дійти до такого абсурду? Теоретично все можливо, але я думаю, що практично – ні.
Та й узагалі, як же побудоване життя в містах Америки? Наші розмови в США щодо виборів, щодо адміністративно-територіального устрою тощо проходили у двох локаціях – в Вашингтоні і містечку Елко штату Невада. І у східній, і у західній частині країни звучали однакові слова – про свободу слова, повагу до Конституції і закону, а ще рівняння на платників податків. Тобто кожен чиновник тут сам акцентує увагу на тому, що працює за кошти платників податків. Відповідно до цього він і формує свій порядок денний, відповідно до цього міста і містечка визначають, скільки їм треба утримувати поліцейських, пожежних тощо. І там у місті не побудуєш льодовий палац і не поставиш за кошти бюджету колесо огляду чи стелу «Я люблю Черкаси» просто тому, що ти у владі, і тобі так схотілося. Доцільність використання державних коштів визначає платник податків. І це дійсно працює.
Нагадаю, поїздка групи черкаських журналістів до США стала можливою завдяки RotaryClubCherkasy, який номінував нас на поїздку/професійний обмін за темою «Етика та якість репортажів», що реалізується програмою «Відкритий Світ» при конгресі США (першу частину розповіді про Америку читайте ТУТ).
Коротко про вибори. Слід зауважити, що організація виборів в Америці значно відрізняється від звичної нам в Україні. Мало того, що виборча система США складна й заплутана, так ще й варіантів голосування декілька. Крім того, голосування на виборах у США триває два тижні! Два тижні! Дехто з української делегації припустив, що за цей час виборчі каруселі в Україні могли б накрутити стільки голосів, що потім ніхто б уже не визначив правдиві результати. Чому два тижні? Бо в США можна проголосувати поштою або прийти достроково на дільницю. І так два тижні.
Тут на виборчих дільницях ви не побачите поліцейських, а порядок, принаймні на цих виборах, вирішила забезпечувати ветеранська організація, направивши своїх активістів на місця. Фотографувати на дільниці не можна та й немає чого. Бо паперові бюлетені замінили електронними машинами для голосування.
Звісно, й тут є стереотипи та упередження. Міське населення чи сільське, літні чи молоді люди, з вищою освітою чи без, бачите ви за вікном океан чи ні (а ще ж врахуйте минувшину з рабовласництвом), - ось що визначає багато в чому, ви голосуєте за Трампа чи за Гіларі. Гарно виборчі моменти на карту наклав професор Джеймс Кверк. До слова, пригадалися наші українські карти, які я бачив в інтернеті, їх вдало аналізували блогери і політологи і проектували навіть на майбутні вибори. Це було до і після Майдану. Тоді в хід ішли такі моменти як мова, релігійність... І справді,захід і схід України так само різниться, як і штати в США.
За день до виборів черкаська делегація зустрічається з міським головою міста Елко Крісом Джонсом. Чоловік дуже дивується, дізнавшись, що в той час, як у містечку з населенням близько 18 тисяч всього 5 депутатів, в українському місті з такою ж кількістю населення депутатів до тридцяти…
– Як вони всі можуть порозумітися? – щиро дивується мер.
– Ніяк… – щиро відповідаємо ми, згадуючи ті ж самі сесії Черкаської міськради.
Скільки поліцейських чи пожежників буде в місті, залежить від того, який тут бюджет. Усі документи щодо рішень сесії відкриті, й усе можна подивитися в Інтернеті. Після сесії мер, як він зізнається, читає газети та аналізує, що пишуть про владу ЗМІ. З цього мер робить висновок, чи правильні рішення приймає влада.
– Ми займаємося не політикою, а господарством, – наголошує він у розмові з нами. – Бо ми працюємо на платників податків і фінансуємося за їхній рахунок. Зарплата тут у нас символічна – 14 тисяч на рік в мене і 9 тисяч доларів у депутатів. Звісно, депутати ще мають роботу (бізнес, викладацька діяльність тощо), так само як і я (у мера сантехнічний бізнес - ред.) Проте наші фірми не можуть подавати заявки на міські контракти. А послуг місту ми можемо надавати не більш ніж на 1 тисячу на місяць.
Усього бюджет міськради міста з населенням у 18 тисяч – 20 мільйонів на рік. Зарплату в міськраді отримують 130 людей.
50 працює в поліції, 20 у пожежній службі (вони ж виконують функцію парамедиків і виїздять на виклики, пов’язані зі станом здоров’я, бо служби Швидкої допомоги як такої в Америці нема), а 10 у комунальному господарстві.
Як наповнюється бюджет? Податком з продажу – відшкодування тій території, на якій дозволяється продавати товар; податок з нерухомості; все, що пов’язано з дозволами і ліцензіями. Таким чином на пожежну частину і поліцію йде 70% бюджету, а на інфраструктуру 30%.
Тут треба зробити зноску і зауважити, що школами і соціальними послугами в містах займається влада обласного рівня. Окреме питання лікарня – то приватна структура.
Кіт «Протокол», що жив у міськраді до кінця своїх днів. Приблуду свого часу взяли з притулку. Пощатило коту…
Повернемося до черкаських реалій і льодового палацу. Отже, захотіли люди спорткомплекс, як це сталося в Елко. Як бути? Спершу береться кредит, адже додаткові гроші в бюджеті самі по собі не з’являться. Щоб якось погасити кредит, влада тимчасово збільшила податок в готелях, і власники бізнесу погодилися. В цьому місті спорткомплекс має обійтися в 10 мільйонів, з яких 2 мільйони подарував житель міста, 2 мільйони зібрали потужні гірничі компанії – грішми, будматеріалами. Тож кредит місто зараз має на решту 6 мільйонів. Отже, жителі повністю довіряють владі свої податки, адже самі беруть участь у розподілі грошей та на власні очі бачать, куди їх витрачають.
Тут буде спорткомплекс
Просто біля гарячого озера:)
Кризи влади, коли секретар міськради з мером постійно воюють, тут немає. Та й важко це уявити. Поки мер встановлює нормативи, за якими живе адміністрація, життям міста переймається адміністратор,або менеджер, призначений через конкурс на цю посаду. От він і отримує левову частку з бюджету – 120 тисяч доларів на рік. Це його єдина робота, і тут працюють фахівці-господарники, для яких це пік кар’єри. Він запрошується зі сторони і вирішує поточні проблеми. А от у мера функції більш представницькі та наглядові. Він - обличчя міста, зустрічається з людьми, перерізає стрічки та пильнує за порядком.
В цілому, якщо дивитися з боку, то складається думка, що саме спільне управління фінансами дає можливість розвиватися американським містам. Можливо, в нас до цього йде справа через децентралізацію та приймання громадських бюджетів.
Вже за цією табличкою агітація заборонена...
Вже після виборів ми зустрічаємося з новообраним мером міста Елко Рісом Кінером. Він каже, що виграв вибори, бо домігся позитивного інформування про себе з боку ЗМІ, використовував у роботі соцмережі, радіо (досить поширений тип ЗМІ в США), використовував плакати.
Серед планів мера на новій посаді – громадська безпека, перебудова центру міста і розв’язання питання з покращенням Інтернету в місті.
На уточнююче питання, а якою він бачить центральну частину міста (пригадалася чомусь перебудована площа біля Будинку торгівлі в Черкасах, де зробили парковку), мер зазначив, що це не його одноосібне рішення.
– Професіонали в плановому відділі збирають пропозиції від громади. Та й в міській адміністрації, власне, фахівці, самі напрацьовують пропозиції. А коли буде чернетка плану, тоді винесемо це на громадські слухання. Якщо ідей буде дуже багато, створимо громадський комітет, і люди самі вирішать, – каже мер.
У наступному дописі буде детальніша розповідь про історію західної Америки та цікавинки з Елко...
реклама
Коментарі
Нє, на фронті він не був ні разу навіть у ролі волонтера. Усе, чим знаменитий - так це тим, що за капусту, яку косить на Буковелі, хоче "розводить" українців, як кроликів.
Мабуть таки пропустив.Прошу редакцію "Прочерку" в порядку виключення надрукувати іх знову.Я ж повинен бути "в курсі". А цей Іван Шевченко взагалі чим знаменитий? Не краде?Людей поважає? На сході воював?
А що у нас там в Буковелі трапилось? Теж автобуси перестали ходити? Чи опалення своєчасно не дали? Там наче курорт був.
Гарно розписав, "Солдате" - тільки несправедливо забувать про те, що і проблеми Буковелі на сайті регулярно висвітлюються.
Ну що Ви добродію отак зразу і в лоб
ПРочерк - чи ни єдиний сайт, де можна почитати ІНФОРМАЦІЮ,а не пропаганду тої чи іншої партії. А головне - у вас є вибір, можете читати інші сайти!!
Це теж добре, але здається, ви забули, що "Прочерк" - це обласний сайт?
Ти шо з глузду з'хав. " В конце 80–х годов бывший шеф нью–йоркской полиции Ральф Салерно высказал предостережение , что "в один прекрасный день организованная преступность добьется избрания угодного им президента, который возможно, и не будет знать, благодаря кому он попал в Белый дом, вплоть до того момента, когда мафия предъявит ему – а точнее, всем нам – свой счет"."
Стрічка RSS коментарів цього запису