Командир черкаської тероборони має запитання по тому, як його бійців вводили в бій, але довіряє командуванню

Підрозділи, які постійно беруть участь у бойових діях, із часом виснажуються. Тому в якийсь момент на допомогу ЗСУ на Луганщині, в одній із найгарячіших точок фронту, було залучено черкаських тероборонівців.

Про це в ефірі програми «Четверта влада» Ольги Мальованої на телеканалі ВІККА заявив командир бригади територіальної оборони Черкаської області Анатолій Стуженко.

– Людина не може воювати місяцями. Приходить якась грань, людина повинна мати якийсь відпочинок. Настає момент послаблення. І в цей момент було вирішено використати підрозділи територіальної оборони. Це був момент, коли пішли контрнаступи наших військ... Наші почали давати відсіч ворогу. Я вважаю, тактично це було правильне рішення (про залучення тероборони, – ред.). В деяких моментах у мене як у військової людини є запитання. Але я довіряю військовому керівництву, дуже поважаю головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного, я його давно знаю особисто, в армії йому – довіра. І якщо він ухвалив таке рішення на той момент, то я вважаю, що то були правильні рішення.

Анатолій Стуженко додав, що після того, як члени сімей тероборонівців написали у фейсбуці, що на таку-то ділянку фронту перекинуто територіальну оборону, росіяни одразу перекинули туди морську піхоту.

– Зрозуміли, що прийшла трошки слабкіша ланка, і її можна десь зламати... Ми самі своїх же зрадили! Розумієте? – сказав Анатолій Стуженко.

Він розповів, що коли приїхав у підрозділ, який підсилили черкаськими тероборонівцями, то побачив, що він після тривалих боїв виснажений, і його справді треба було підсилити.

– Коли я побачив тих людей, які там воювали на той час уже два місяці, під постійними обстрілами, без відпочинку і сну, без нормального харчування... Коли я подивився на них, а в них в очах – сталь, і вони розуміють, що треба стояти, бо іншого виходу немає, я зрозумів: Анатолію, емоції емоціями, а операція є операція, – додав Стуженко. – Були деякі рішення прийняті... Правильно – неправильно – це потім будемо розбиратися. Але найголовніше, що 14 днів наш батальйон стояв, тримав оборону.

Ведуча Ольга Мальована зацитувала дописи в соціальних мережах, де про черкаських тероборонівців пишуть, що вони, не навчені, не професійні, були залучені до бою, в якому ворог «накривав» їх артилерією, а з боку України артилерійської підтримки не було.

Анатолій Стуженко відкинув звинувачення в тому, що тероборонівці не були навчені.

– З перших днів, як ми отримали зброю, ми почали проводити зайняття по стрільбах, по навченості й по тих засобах, які в нас є включно із тими засобами, які ми отримали від іноземних партнерів – ті самі «Густав», «Джавелін». У нас їх («джавелінів») не було, але використовувати їх ми навчалися. Єдиний момент – ми там цього не отримали... – розповів Анатолій Стуженко. – В той момент, коли зайшов батальйон, ми не отримали те, що могли отримати. Я це питання задавав дуже багатьом людям... Але з того, що було в бригаді (черкаської тероборони, – ред.) ми віддали батальйону (який вирушив на фронт, – ред.) 50 відсотків засобів ураження: «густави», РПГ, NLAW, так звані одноразові постріли іноземного виробництва... Всі мали аптечки, каски, ізраїльські плитоноски.

Щоправда, бій у місті вести дуже важко, а черкаські тероборонівці цьому не вчилися – стояло завдання не пустити ворога в місто. Крім того, черкащани не знали населеного пункту, куди їх перекинули.

– Артилерійська підтримка була, але дуже слабка, – сказав Анатолій Стуженко. – Я вийшов із цим питанням на командування, воно відреагувало миттєво. По противнику було завдано вражаючий вогонь. Настала передишка, під час якої ми змогли провести перегрупування. Один із командирів бригад, які підтримували черкаські тероборонівці, потім сказав мені: «Твої хлопці сталеві!» Ви невдовзі дізнаєтеся імена цих хлопців, ми подали їх на нагородження. А ті, хто загинули... Гинуть завжди найкращі, не знаю, чому так...

Анатолій Стуженко висловив захоплення поведінкою бійців, жоден із яких не схибив і не зрадив.

Як зазначив начальник стройової частини бригади тероборони Черкаської області Сергій Яковенко, жертви загиблих бійців і тих, хто вижив у бою, були недаремні. За час, поки вони тримали рубіж оборони, відбулося перегрупування військ, інші бойові частини підійшли до лінії зіткнення. Й досі лінія фронту, яка сформувалася в ті дні, залишається практично незмінною (більше того, українські війська успішно звільняють Харківщину).

– Ні для кого не секрет, що в боях на передку практично всі територіальні підрозділи з усієї України брали і беруть зараз участь, – сказав Сергій Яковенко. – По тому, як туди вводили черкащан, є питання до керівництва бригади, яка там була, якій вони були придані, але вище командування про це знає і, я думаю, певні висновки вже зроблено. Зробили висновки й ми: готуємо бійців із урахуванням вже набутого досвіду, вносимо корективи в навчання.

Анатолій Стуженко каже, що отримав від вищого командування відповіді на свої запитання, але оприлюднити їх поки що не може. Він також переконаний, що після війни в Черкасах обов’язково з’явиться меморіальний комплекс пам’яті черкаських бійців, які загинули в російсько-українській війні.