Родичам зниклих безвісти захисників України з Черкащини завжди нелегко, але нині хоча б порадити алгоритм подальших дій та допомогти з пошуком може регіональна координаторка у Черкаській області з питань осіб зниклих безвісти та особливих обставин Анна Донець. Вона сама свого часу пройшла через ці трагічні обставини щодо пошуку власного чоловіка, який захищав Україну у складі тероборони. Сама відчула на собі усі ці страшні і трагічні моменти. А нині готові підказати людям як діяти в подібних обставинах.
– Прекрасно розумію, що відчувають люди, коли отримують таку звістку про свого рідного чоловіка, брата, сина абощо. Але не всі з районів та сіл мають можливість їхати у Київ у відомства. Сьогодні вже ми працюємо офіційно місяць. Протягом лютого мали більше 20 звернень, але до цього звернень було набагато більше. Проте я як така сама дружина, у якої зник безвісти чоловік, і яка пройшла всі інстанції, допомагала людям на волонтерських засадах, – каже Анна Федорівна.
Чоловік Анни Олексій пішов в лави тероборони, а з 24 квітня вважається зниклим безвісти. З того моменту Анна Донець проходила багато етапів самостійно. Не було можливості підійти до когось, щоб людина пояснила куди писати заяви і до кого звертатися. А зниклих на той момент тероборонцівців було 32. Сьогодні підтверджено те, що перебувають у полоні 4 особи. Двох підтвердила сама росія, а двох помітили на відео (є фото і відеодокази, що вони в полоні), проте поки підтвердження від протилежної сторони немає.
Та врешті стало зрозуміло, що одного координаційного штабу чи Червоного хреста не вистачає.
– Люди, на жаль, зникають у нас в регіонах, де ведуться бойові дії, але ж захисники з різних регіонів. Тому було прийнято рішення зробити на місцях координаторів для допомоги. До речі, до мене цією роботою на волонтерських обов’язках займався Костянтин Іванович з Кам’янки. Але їздити з Кам’янки в обласний центр не завжди було можливо. Тому врешті я стала координатором по Черкаській області від Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти. Є кабінет в центрі Черкас, є де приймати людей. Ми не приймаємо участі в пошукових роботах, не вносимо корективи в обмінні списки та не організовуємо обмін. Проте ми можемо проконсультувати родини, куди їм звернутися, що зробити, які заяви написати, які документи мати, – пояснила Анна Федорівна. – Станом на сьогодні, якщо брати загальну кількість заявок, з якими ми працювали ще з часів головування Костянтина Івановича і донині, то по половині справ підтвердили і знайшли людей.
Анна Донець роз’яснює, що слід звернутися в усі можливі пошукові організації, до Червоного хреста, до об’єднаного центру СБУ. Поза тим, деякі люди можуть не мати під рукою інтернету, смартфону, де б знайшлися всі необхідні номери. Тому і існує тепер в Черкасах регіональна координаторка у Черкаській області з питань осіб зниклих безвісти та особливих обставин.
– Ми обдзвонюємо госпіталі, можливо, людина без документів опинилася в лікарні. Можливо, людина в морзі. А можливо треба подзвонити у військову частину. Це і є обов’язки координатора, допомогти рідним. Водночас, застережу від шахраїв. На своєму ж прикладі скажу, що мені тричі телефонували, просили гроші, а у відповідь могли нібито дати інформацію про чоловіка. Звісно, у той час я була в певному емоційному стані, але все ж інформувала про ці дзвінки в СБУ. Виявлялося, що це шахраї, які не мають стосунку до правдивої інформації, – каже Анна Федорівна.
До слова, Анна Донець зі свого досвіду дає поради, що слід по втраті годувальника писати також відповідну заяву, щоб кошти на час, поки людина не знайдеться, продовжували виплачуватися або батькам, якщо чоловік не одружений, або дружині. Для цього треба додавати, знову ж, документи, писати заяву. У цьому вона також може допомогти. І поки людина знаходиться під статусом зниклого безвісти, родина отримує кошти і ними розпоряджається.
– Я прошу в людей фото зниклого. Переглядаємо потім відео та іншу інформацію з новин і соцмереж тощо. Буває, переглядаєш інформацію з протилежної сторони таку, що довго потім трясе… Водночас дам пораду. Не завжди поширення інформації у соцмережах може допомагати справі! Наприклад, рідні інколи можуть писати в соцмережах, що наш захисник був і в АТО, і нині воював там і там. Але не завжди це на користь. Адже полонений міг втрапити до росіян за різних обставин, можливо, представлявся кимось іншим. Не завжди треба повідомляти про зниклого всю інформацію на публіку! Адже з протилежного боку вони також переглядають наші соцмережі.
Є особи з числа зниклих, пошуком яких займається Анна Донець, що мають зараз вже статус імовірних полонених. Серед них і її чоловік. Сподіваємося, всіх наших захисників, зниклих безвісти, буде знайдено.
Телефон Анни Донець для зв’язку: 0980242437
Назарій Вівчарик
