Він був мужнім, досвідченим і незламним. Проте рашисти підло вбили його в полоні в Оленівці. Сьогодні Черкаси провели в останню путь воїна з великої літери, заступника командира полку «А30В», підполковника Дмитра Букарьова («Білотура»), повідомляє міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.
Дмитро Євгенович народився 19 квітня 1971 року в місті Хмельницький, а з 1973 року разом з родиною жив в місті Черкаси. Тут, у 1988 році закінчив загальноосвітню школу № 11, де завжди отримував відгуки від вчителів і друзів як старанний, допитливий і принциповий учень.
Військова справа завжди приваблювала Дмитра. Одразу після закінчення школи за направленням Черкаського приладобудівного заводу отримав освіту у Балтійському державному технічному університеті, де проходив навчання на військово-морській кафедрі. Свою другу вищу військову освіту Дмитро отримав вже у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, який закінчив у 2022 році.
З 1995 року Дмитро повернувся до рідних Черкас і почав працювати в СКБ «Стріла» НВК «Фотоприлад» інженером-конструктором. Дмитро склав присягу на вірність народові України, і в 1998 році був переведений на військову службу в Службу безпеки України, де проходив службу до серпня 2005 року.
У 2005-2014 роках працював на підприємствах м. Черкаси на різних посадах: інженера, начальника служби безпеки, журналіста. У 2014 році, коли російська федерація вчинила агресію проти суверенітету України, Дмитро не залишився осторонь і вирішив присвятити своє життя захисту Батьківщини і військовому обов’язку. Після того, як йому не вдалось відновитись на службі в СБ, Дмитро не полишив своїх устремлінь і цілей і пішов добровольцем на фронт – як рядовий вступив до лав добровольчого батальйону «Аз*в».
Коли батальйон увійшов до складу Національної гвардії України, Дмитра поновили у званні майора. Він стояв у витоків створення і розбудови «Аз*ву» і саме з полком «Азов» пов’язане все подальше військове життя Дмитра, його професійне становлення та самовіддане служіння України.
Дмитро Букарьов пройшов шлях від рядового до підполковника, став заступником командира полку «Аз*в» із застосування артилерії. За роки служби проявив себе як високопрофесійний і безстрашний розвідник та артилерист, талановитий і досвідчений командир, для якого найвищою цінністю завжди було життя підлеглих. Дмитро виховав і загартував не один десяток артилеристів, провів чимало вдалих і ризикових операцій. Його цінували побратими, підлеглі і військове керівництво.
На початку повномасштабного російського вторгнення Дмитро разом з побратимами тримав оборону Маріуполя, де велися запеклі бої, до останнього робив все можливе для захисту України від російських окупантів. Разом з побратимами Дмитро перебував в облозі на території комбінату «Азовсталь», відбиваючи чисельні штурми ворога. Проявив себе як герой і безстрашний воїн. 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю».
Дмитро, як і багато інших, захисників «Азовсталі» і Маріуполя, не дочекався обіцяного обміну. В ніч з 28-го на 29-те липня 2022 року Дмитро Букарьов був вбитий російськими окупантами, які вчинили жорстокий теракт в Оленівці, де утримували українських полонених. Дмитро Букарьов за весь час служби завжди проявляв мужність, героїзм, відданість братерству, військовому обов’язку і служінню України.
Нагороджений багатьма відзнаками, серед яких: медалі «За військову службу Україні», «За участь в АТО», «За виконання бойового завдання», «За оборону Маріуполя»; відзнаки «Козацький хрест» III і II ступенів; орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Він назавжди залишиться прикладом патріота, воїна, чоловіка. І назавжди житиме в наших серцях. Завдяки таким, як Дмитро, Україна і досі вільна і незалежна.
Вічна слава Герою! Назавжди в строю! Щирі співчуття усім, хто знав і любив Дмитра Букарьова.
реклама
