Василь Петрович Паньковець… В останню земну дорогу громада у невимовному горі проводжала свого Героя. Знайомими вулицями Монастирищини, по встеленій живими квітами дорозі, Василь повернувся до Лукашівки.
Василь народився 13 лютого 1972 року в Криму. Там пройшли його дитячі роки. В 1982 році родина переїхала до с. Мар’янівка Рівнецької області. В 1986 році після Чорнобильської трагедії, разом із родиною, по переселенню переїхали в с. Лукашівку. Після закінчення Лукашівської школи вступив до Уманського професійно-технічного училища, де здобув професію автозварювальника. Згодом був призваний на строкову військову службу. З роки прослужив у морських сухопутних військах. Повернувшись із армії, одружився та переїхав на постійне місце проживання в с. Івахни. Свою трудову діяльність розпочинав на Цибулівському цукровому заводі на посаді електрозварювальника, згодом перевівся в автопарк с. Івахни, де працював електрозварювальником до 2003 року.
Василь Паньковець був висококваліфікованим фахівцем, разом зі своєю бригадою їздили на заробітки в різні куточки України та за її межі. В Івахнах і в інших населених пунктах громади і не тільки не одне парове опалення було зварене його руками. До якої б роботи він не брався все робив до ладу. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі, готовий був допомогти всім, хто до нього звертався. В подружньому житті мав єдиного сина – Андрія.
У травні цього року Батьківщина покликала свого Сина і він, не вагаючись, став на її захист. Був бойовим медиком механізованого взводу 110 окремої механізованої бригади. Він врятував не одне життя. Завжди найперше думав про побратимів, а вже потім про себе. 17 липня під час виконання службових обов’язків внаслідок штурмових дій з боку противника поблизу Авдіївки Донецької області старший матрос Василь Петрович Паньковець загинув.
Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість.
Поховали Героя на сільському кладовищі у с. Лукашівка, під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Героя.
