Сьогодні у глибокій жалобі наша громада провела в останню путь земляка, мужнього воїна, захисника України ШАПОВАЛА Володимира Сергійовича - Героя, який віддав життя за кожного з нас, за наше майбутнє, за Україну.
Хоча Володимир Сергійович народився у росії, та ніколи не вважав її своєю країною.
Народився Володимир Шаповал 18 квітня 1994 року. Володимиру рано довелося пізнати біду. Коли хлопчині було дев’ять років, померла його мама, і батько разом з двома малими дітками повернувся в Україну, у рідні краї - адже сам родом із села Романівки. Сім’я оселилася у місті Тальному. Було дуже тяжко.
Володимир розумів і знав, що таке біль втрати. Тому горнувся до людей, був чуйним та добрим хлопцем, який не боявся брати на себе відповідальність. Допомагав батькові, піклувався про меншу сестричку Таню, в усьому її підтримував та захищав.
За щирий характер та відкрите серце його любили і поважали друзі, рідні та сусіди.
Тільки теплим словом згадують Володимира вчителі та однокласники. Юнак навчався у Тальнівській школі №3. По її закінченні у 2010 році він пішов навчатися у Тальянківський агротехнічний фаховий коледж, де проявив себе активним та здібним студентом. У 2014 році Володимир здобув спеціальність – монтаж, обслуговування устаткування і систем газопостачання.
23 листопада 2016 року Володимир Шаповал був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Національній гвардії України.
Потім разом з батьком працював на будівництві у місті Києві.
Трудолюбивий, наполегливий - Володимир впевнено ставав на ноги.
Він ще тільки починав жити. Будував плани на майбутнє. Володимир разом з коханою дівчиною мріяв про щасливе життя, про власну сім’ю. Молоді люди заручилися, планували одружитися.
Та всі плани і сподівання перекреслила проклята кацапська орда, що увірвалася у наше мирне життя, зруйнувала його, понівечила, покалічила долі мільйонів людей.
З перших днів повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Володимир Шаповал став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України.
Як звикли у родині підтримувати один одного, так сталося і в найвідповідальніший момент. Батько Сергій Володимирович вслід за сином 8 березня 2022 року став на захист нашої держави. Сподівався бути завжди поруч, захистити… Та не судилося…
22 квітня 2022 року сім’я отримала страшну звістку, що Володимир зник безвісти.
Майже півтора року рідні жили в неспокої та очікуванні. Попри все - сподівалися на диво.
На жаль, реальність війни надто жорстока…
У Володимира Сергійовича залишилися батько Сергій Володимирович та сестра Тетяна.
Не вистачить слів, щоб висловити співчуття та розділити горе рідних і близьких.
- Нехай світла пам’ять про мужнього воїна, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться у наших серцях! Допоки живуть в нашій пам’яті і серцях імена Героїв, допоки живе Україна! – відзначив у прощальній промові міський голова Василь Сідько, висловлюючи співчуття рідним та близьким захисника.
Про це пише Тальнівська міська територіалньа громада
