реклама Делікат

11 травня попрощалися із хоробрим, сміливим земляком, мешканцем Нового Міста Олександром Вікторовичем Калінчуком, який мужньо та відважно, до останнього подиху захищав свою Неньку-Україну, свою родину і кожного з нас від російських окупантів.

Олександр народився 24 лютого 1974 року в селі Нове Місто у родині Любові Сергіївни та Віктора Петровича Калінчуків. Навчався в Новоміській школі. Здобувши неповну середню освіту, у 1989 році вступив до ПТУ №25 (нині – ДНЗ «Монастирищенський професійний ліцей), де в 1992 році отримав кваліфікацію машиніста-тракториста категорії «А», «В» та слюсара-ремонтника 2-го розряду.

441073124_766707598975927_3886232097398677701_n

Отримавши спеціальність, працював на різних роботах. Згодом одружився, а в 2000 році у нього народився син, якого люблячі батьки нарекли Валентином. Але обставини склались так, що доля розвела батьків Валентина і кожен із них пішов своїм шляхом. Через деякий проміжок часу Олександр зустрів Тетяну, жінку яка стала не лише його дружиною, а й подругою та вірною супутницею на все життя. У 2003 році у них народилась донька Юля, а в 2005 році на світ з’явилась Даша.

Наш Герой робив все можливе, щоб його діти мали щасливе дитинство. Можливо, в міру певних обставин, у нього дещо не вдавалось, але він докладав максимум зусиль.

У 2009 році влаштувався термоізолювальником у ТОВ МВВФ «Енергетик». Потім, у 2012 році звільнився та став працювати підсобним робітником на одному із місцевих підприємств. Та в 2014 році повернувся у ТОВ МВВФ «Енергетик» на посаду котельника виробничого підрозділу.

Олександр Калінчук був Людиною з великої літери. Прагнув всім і кожному допомогти чи то порадою, чи власними силами. Любив автомобілі і все, що з ними пов’язане. Здавалося, він може відремонтувати будь-яку поломку в автівці, навіть найскладнішу. Закачає високо рукава і давай трудитися. Завжди з посмішкою та щирим поглядом, життєрадісний, добропорядний, дружелюбний, відповідальний, наполегливий – саме таким був наш Герой, саме таким ми його запам’ятаємо.

Коли Ненька-Україна покликала свого хороброго Сина, Олександр міцно обійняв рідних і пішов захищати Батьківщину. 13 лютого 2024 року наш Герой офіційно став до лав Збройних Сил України. У складі військової частини А4534, разом із найвідважнішими проганяв російську нечисть із української землі. Будучи командиром відділення, завжди найперше думав про побратимів, а вже потім про себе…

Наш Захисник прагнув Мирного неба для своїх рідних і Перемоги Україні, щоб його сім’я та всі українці жили у вільній квітучій Батьківщині. Заради цього він щодня боровся, жертвуючи своїм здоров’ям і часом, проведеним із рідними. В ім’я цього Він героїчно загинув. Його душа злетіла в Небо у світле Христове Воскресіння, 5 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання в селі Архангельське Покровського району Донецької області.

Сьогодні наш нескорений Герой повернувся додому… Рідні, друзі, знайомі, побратими, військовослужбовці, духовенство, представники влади та жителі громади прийшли віддати останню шану мужньому Захиснику.

Поховали головного сержанта Олександра Калінчука з усіма військовими почестями на Новоміському кладовищі. За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини.

Монастирищенська міська рада

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

bigmir)net TOP 100