реклама Делікат

Сьогодні у Смілі віддали останню шану та провели у безсмертя ще одного нашого воїна - стрільця-номера обслуги 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти батальйонно-тактичної групи в/ч ЗСУ, солдата Романа Миколайовича ЗАБУЯ.

Роман Забуй народився 29 липня 1976 року в мальовничому селі Міжгайці, Самбірського району, Львівської області. Дитячі та юні роки проходили безтурботно. Ріс у дружній, згуртованій, люблячій родині, яка завжди дбала і піклувалася про нього. Ще змалечку Роман полюбляв ходити з друзями на рибалку, збирати гриби, адже село було розташоване між лісами. Мав багато друзів, які завжди його підтримували, тому що хлопець був сповнений дружньої енергії та жаги до життя.

473102729_1512311726391028_7221560926751903005_n

У школі навчався у сусідньому селі Баранівці, а у 16 років вступив до Самбірського профтехучилища № 24, де здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів. Працював у КП "Львівоблводоканал", а згодом через сімейні обставини переїхав до міста Сміла. Працював на різних підприємствах, зокрема на посаді слюсаря-електромеханіка приладів та систем у Смілянському комунальному видавничо-поліграфічному підприємстві "Тясмин". Останньою його роботою під час мирного життя було виготовлення та встановлення гранітних пам'ятників. За яку б роботу наш Герой не брався - завжди виконував її по совісті та відповідально. Роман Михайлович був майстром своєї справи, володів польською мовою, а його рідні та знайомі завжди висловлювали про нього лише гарну шанобливу думку. Найголовніше - він був турботливим батьком для своєї єдиної донечки.

На фронті був надійним і вправним солдатом, виконував складні завдання, які йому доручали командири.

Свій останній бій Роман ЗАБУЙ прийняв

5 січня 2025 року в Суджанському районі Курської області.

Місцем останнього спочинку для Героя стала Алея Слави (Загреблянське кладовище).

Про це пише міський голова Сміли Сергій Ананко

реклама

Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
0 #1 Міські голови всих мастей 12.01.2025 20:14
знайшли собі піарну нішу - писати в різних коє-каках, як інстасамці, про загибель тих, хто дає їм можливість загребуще загрібати все, що створене народом, для себе, каханих, тещ, своїх багаточисленних дітей та майбутніх щасливих онуків.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

bigmir)net TOP 100