24 січня 2023 року на Донбасі загинув український воїн Олег Собченко, який відзначився при обороні Києва навесні 2022 року. Як інформує Цензор.НЕТ, про це у фейсбуці написав Ігор Луценко.
Він зазначив: "Козацька доля. Сьогодні у бою, при обороні українського Донбасу мій побратим Олег Собченко загинув. Загинув, як герой. Козаком він був, козацький свій шлях славно завершив. Тяжко писати якісь слова, коли треба писати так же невимовно красиво і сильно, як жив Олег.
Познайомилися ми на Майдані, завдяки Тетяні Чорновол. Під час подій Вогнехрещі на майданівців у Черкасах напав Беркут. Олегу проломили лоба, буквально розтрощили кістку. Його чудом врятували з лікарні, вивезли за кордон. Потім він отримав за ті події свій перший орден "За Мужність".
Далі у складі невеликої групи добровольців ми поїхали на війну ще у 2014-му, у квітні. Собченко провоював понад півтора роки у першу фазу, був результативним снайпером, мав непоганий досвід контактних боїв. Його знання і уміння були безцінними у перші хаотичні тижні великої війни. Завдяки йому я лишився тоді живий.
Загалом з ним ми працювали як екіпаж аеророзвідки перші 10 місяців повномасштабки.
Я знаю, саме завдяки Собченку вистояв Київ. Коли у березні в районі Козаровичів група російських десантників спробувала захопити греблю Ірпеня, Олег у слушний момент взяв командування на себе і зметикував, як тими жалюгідними засобами відбити атаку елітних солдат.
Ми тоді не дали можливість росіянам взяти під контроль воду в річці Ірпінь – річці, котра потім, завдяки відкритій греблі, розлилася і вирішальним чином допомогти захистити столицю з Півночі, утримати Мощун.
Безумовно, за це, а також за багато інших подвигів, Олег заслужив звання Героя України. Нам тоді дали по ордену "За мужність", що теж, звісно, не дарма.
Це був козак, якого якась машина часу перенесла у наші часи. Жорсткий воїн і одночасно лірик: любив пісні, увесь український спектр – що народних і класичних, що нових – намагався знати досконально. Ми ділилися один з одним рідкісними композиціями.
Любив жінок, уважно на них дивився, але завжди підкреслював свою вірність дружині – чеснота, така рідкісна у наш час.
Безкомпромісно грав роль мого старшого брата, мав крутий характер, любив сваритися на блокпостах. Я теж маю не надто хорошу вдачу; ми постійно сперечалися, але трималися разом. Бо коли треба було йти у сіру зону, то я міг кликати лише його, а він – мене.
Жорсткий характер, утім, поєднувався з добротою. Усі порятовані нами істоти песячого і котячого виду – це його заслуга.
З ним ми пройшли найспекотніші бої цієї війни – Мощун, Лисичанськ, Бахмут. Але ким би досвідченим вовком війни ти не був, нинішня щільність артилерійського вогню математично передбачає тобі мало шансів. Вічна пам'ять герою, царство небесне!"
У фейсбуці Національного військово-історичного музею України зазначається: "Сьогодні на фронті загинув Олег Собченко, який багато років безкорисно працював над відновленням меморіалів та могил вояків Армії Української Народної Республіки. Він належав до дружньої команди Благодійного фонду "Героїка", метою якого є збереження пам’яті про захисників України столітньої давнини. Як тесляр та каменяр, Олег власноруч працював над відновленням пам’ятників.
Олег - мешканець Корсунь-Шевченківського Черкаської області. 4 грудня йому виповнилось 49 років. Був активним учасником Революції Гідності та дістав чисельні пошкодження під час протистояння у Черкасах. У 2014-2016 рр Олег воював к складі добробатів. У лютому 2022 долучився до 72-і бригади імені Чорних Запорожців, героїчно захищаючи Київ під Мотижиним. Був першим з комбатантів, хто у березні зібрав для нашого музею цінні експонати. Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям цього скромного та працьовитого ідеаліста, яким він закарбувався у пам’яті".
«Азовець» Павло Мосійчук згадує: «З Собченко Олег познайомилися у червні 2017 на судовому засіданні у справі Сергієнка. Його прагнення справедливості та громадянська позиція є зразком для майбутніх поколінь. Участь в Революції Гідності, в АТО, суди в сараві Сергієнка, політв'язнів, ініціатива з відновлення річки Рось, захист Української держави в найгарніших точках повномасштабної війни - це все невелика частина того, чим займався Олег.
Сьогодні Черкащини втратила людину з великої літери.Впевнений що ім'я Олега Собченка має бути назавжди закарбоване і його рідному Корсуні. Спочивай з миром, друже!» - пише Павло Мосійчук.
Людмила Щербата зазначає: «Олег Собченко. Він з найкращих. Патріот і мудрий, інтелігентний чоловік, з прекрасним почуттям гумору, з широчезним світоглядом, з істинними принципами і правильною життєвою позицією. З котячими бурштиновими очима, з цікавими розмовами, з надійними друзями, з люблячою сім'єю. Безмежні співчуття близьким. Він був другом мого покійного братика і я завжди чула про Олега тільки хороше, все, що він робив захоплювало і викликало повагу. Так боляче...Не можу повірити, бо він же розумний і досвідчений, він все знає і вміє, чому так? Найкращі йдуть від нас...що нам лишається? Цвіт нації - це про нього. Вічна пам'ять. Моє захоплення порядністю і силою духу, сум і співчуття тим людям, які знали його і поділяють біль втрати», - пише Людмила.
Незадовго до загибелі аеророзвідник із Черкащини Олег Собченко оприлюднив відео, на якому військові знищують ворожий боєкомплект. "Подарунок" росіянам прилетів із дрона на свято Водохреща, 19 січня. Зазвичай захисник займається лише розвідкою за допомогою квадрокоптера.
"Нам нечасто доручають таку роботу, бо ми - артилерія, але вміти треба все. У окупантів - мінус БК, у нас - втрачений і повернутий Мавік, у вас- годний контент. З Вогнехрещем всіх причетних!", - написав Собченко.
З оператором аеророзвідки 72-ої окремої механізованої бригади, кавалером ордена “За мужність ІІ і ІІІ ступеня” Олегом Собченком знайомі з 2014-го. Взимку того року він був жорстко побитий “Беркутом” під час штурму черкаської ОДА. Згодом була служба в полку “Азов”, а на нинішній війні він із першого дня. За його плечима сотні розвіданих російських позицій і наведень нашої артилерії. У парі з колишнім нардепом Ігорем Луценком вони є авторами чи не найефектніших відеокадрів цієї війни. Зокрема — знищення російського вертольоту біля села Козаровичі на Київщині, пише журналіст Укрінформу Юрій Стригун.
Olena Marchyk пише: "Досі не вірю.
Ні, з ним це не могло статись.
Він надто сильний: здавалось, сильніший за смерть.
Він вищий за різні такі земні штуки і навіть якщо часом хворів, говорив про це з легкою насмішкою.
Він запускав на війні у небо своїх «пташок». І, може, не всі те бачили, але він і сам мав невидимі крила: нісся-летів цим безпросвітно-несправедливим життям вперед, вище і вище, до світла і правди.
Але темряви зараз настільки багато, що вона перервала навіть такий ясний політ.
……
Ми спілкувались востаннє зовсім недавно. Він переймався, чому корсунці не підписують петицію про порятунок річки Рось, говорив, що знайшов спеціалістів, які розбираються в екологічних питаннях; розмірковував про перспективи нашої громади і країни.
Ви розумієте це? Перебуваючи на фронті, у надважких умовах, він думав ще й про речі, які іншим здавались би на війні зовсім незначущими.
Він думав про завтра.
Він жив.
…….
Я попросила Олега писати більше дописів, бо вони талановиті. «Ти, — казала йому, — маєш написати збірку». І напрошувалась стати літредактором його майбутньої книги.
«Може, колись… Поки я не готовий багато писати про війну, бо тоді її треба буде прикрашати. А війна не така захоплююча, як в книжках. Вона чорна», — говорив він.
Так, війна чорна.
Чорна і несправедлива.
Бо ти маєш жити, Олеже.
Ти не міг піти.
Спи спокійно, друже…"
«На щиті... Олег... Не вірю!!! Ніхто не вірить... Україна втрачає своїх Героїв, які мали б будувати після Перемоги нову Державу. Він СПРАВЖНІЙ. Не був. Є І ЗАЛИШИТЬСЯ. Прикладом для наслідування. "Гостримо зуби, кігті, мечі, сушимо порох, подаємо набої"...
Як же боляче... АЛЕ. Не втрачаймо войовничий дух, шліфуймо знання та вміння, щоб БОРОТИСЯ ДАЛІ. За себе і тепер за Нього.
Щирі співчуття рідним. Хоча... Які слова зарадять...
Тримаймося. ПЕРЕМОГА БУДЕ. Завдяки САМЕ ТАКИМ Воїнам України і всупереч цьому вселенському болю та розпачу.
Мала за честь бути причетною до важливих справ пліч-о-пліч з Тобою. Ми всі маємо їх продовжити, Олеже! Заради усього того, що було сто відсотків не марно...» - пише корсунська журналістка, депутат міськради Галина Добровольська.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Собченко: Із лікарні мене «викрала» дівчина
Захисник з Черкащини хотів Глок, а отримав орден
Активіст Майдану: «Дехто з беркутівців спокутував свою провину, але не ті, хто убивав»
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису