Більшість незалежних експертів сходяться на думці, що зафіксований ЦВК результат голосування на виборах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 р. не відображає справжнього волевиявлення українських громадян. Причому, отримане спотворення було поетапним і багатошаровим. Початково воно закладалося самою змішаною (комбінованою) виборчою системою. Підтвердженням тому явне розходження результатів голосування за партійними списками і на мажоритарних округах. Виходить так, що ті ж самі виборці головували за різні (а дуже часто за протилежні) політичні сили, така собі «електоральна шизофренія» – роздвоєння особистості у значної частини наших громадян.
Читайте також: ЦВК прийняла протоколи з перемогою Губського, вкрадені Беркутом
З самого початку було чітко зрозуміло, що влада робили ставку саме на перемогу у мажоритарних округах. Характерно, що більшість реальних провладних кандидатів, особливо у Центральній Україні, виступали як самовисуванці.
З свого боку, опозиція не змогла належним чином протистояти владному сценарію. Ключовим моментом програшу було «розтягування» голосів опозиційно налаштованих виборців між різними кандидатами, які декларували свою опозиційність. Якщо ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода» спромоглися погодити висування своїх кандидатів, то, у переважній більшості, непрохідні висуванці від УДАРу фактично працювали проти опозиційних конкурентів. Тут можна цілком погодитися з думкою Тараса Чорновола, яку він висловив у журналі «Власть денег» (2012, №45, с.11): «Якщо б УДАРу не існувало як явища, влада не створила б більшості у Верховній Раді».
Прикладів для підтвердження цього більше ніж треба. Так, із 13 київських округів у 7 спостерігалась доволі типова розстановка сил. На перше місце виходить представник «Батьківщини» або «Свободи», на другому провладний самовисуванець, а на третьому представник УДАРу. Ще складніша ситуація склалася у регіонах. Скажімо на Черкащині, за рахунок такої нехитрої маніпуляції у 5 округах перемогли, або представники Партії Регіонів, або провладні самовисуванці. На двох останніх округах 194 та 197, де не зважаючи на таку ж несприятливу обстановку, все ж перемогли представники «Батьківщини» – був задіяний механізм не визнання результатів голосування.
Читайте також: Яценюк підозрює, що «регіонали» гратимуться у перевибори до переможного кінця
Конкретно ситуація виглядала наступним чином.
Округ №195. Провладний «самовисуванець» В. Зубик значно удосконалив «виборчі технології» вперше принесені на Черкащину Н. Шуфричем (тепер підкуп виборців набув тотального характеру) і за рахунок цього здобуває майже 44% голосів виборців. Опозиціонер В. Гресь не зважаючи на надзвичайно мляву виборчу кампанії все ж здобуває майже 32% голосів. На третьому місці, як і годиться, знову бачимо «ударівця» О. Чуприну з понад 10% голосів. Не складно підрахувати, що саме цих майже 10 тисяч прихильників опозиції і забракло для перемоги Греся.
«Проскрибований» постановою ЦВК округ №197 дає наступну картину. За офіційними даними (доволі спотвореними у бік зменшення) опозиціонер Л. Даценко отримав майже 32% симпатій черкащан, а «ударівець» П. Філіпенко (до речі, колишній бютівець) понад 7%. Очевидно, що ці майже 6 тисяч виборців, які проголосували за останнього, могли значно посилити позиції Даценка у протиборстві за мандат із Губським.
У 198 окрузі «Свободівець» С. Рудик, попри скепсис експертів, все ж вийшов на друге місце з понад 20% симпатій виборців, відставши від В.Тимошенка на 7 тисяч голосів. Водночас понад 4 тисячі голосів «відтягнув» на себе «ударівець» А.Колесник. Крім того, ще 7 тисяч виборців підтримали колишнього «бютівця» А.Семиногу. Ось Вам і вся «технологічна премудрість».
Округ №199 подарував перемогу провладному «самовисуванцю» В. Ничипоренку, який отримав майже 29% голосів виборців. Представник «Батьківщини» А. Бондаренко відстав всього на 2,5 тисяч голосів (26%). Зате «ударівець» В. Фурман, отримавши майже 12%, фактично «змарнував» майже 11 тисяч голосів опозиційно налаштованих виборців.
У 194 окрузі переконливу перемогу здобув представник об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина» М. Булатецький, отримавши майже 41% голосів черкасців, що становить понад 32,5 тисяч виборців. Провладна «самовисуванка» В. Жуковська здобула лише трохи більше 25% прихильності, а це 20 тисяч виборців (дивно, що ЦВК не зміг у такій ситуації встановити результати виборів). На третьому місці, як годиться, знову бачимо «ударівця» А. Кондратенка, який отримав понад 9 тисяч голосів виборців (11,45%). Проте за партійними списками у цьому окрузі УДАР отримав у двічі більше підтримки – майже 18 тисяч голосів (22,29%).
Здавалось, що тут висуванець від УДАРу не став на перешкоді опозиції, але варто згадати, що під час самої кампанії так і не вдалося досягти домовленості про зняття кандидатури Кондратенка. Більше того, громадськості нав’язувалась заздалегідь хибна думка, що мовляв саме цей молодий, практично нікому не відомий представник УДАРу лідирує в окрузі, а поступитися має справжній лідер – М. Булатецький. До цієї провокації були підключені навіть такі громадські структури як КВУ, в особі його голови Олександра Черненка та шанована соціологічна інституція Київський міжнародний інститут соціології. Нагадаємо, що у останній день, коли ще можна було оприлюднювати соціологічні дані, була проведена прес-конференція на якій стверджувалось, що за опитуванням КМІСу в 194 окрузі впевнено лідирує УДАР та В. Жуковська, а Кондратенко вже ось-ось наздожене справжнього лідера виборчих симпатій. Як показали результати голосування, тоді був розрекламований зумисне неякісний соціологічний продукт.
На двох округах №196 та №200 УДАР справді зняв свої кандидатури: відповідно Олексія Яценка та Антона Котвіцького. Проте тут був задіяний інший механізм «заниження» рейтингу опозиційних кандидатів. Зокрема, у 200 окрузі «відтягування» голосів відбувалося на кандидатуру П. Костенка, якого на певному етапі навіть підтримав керівник офіційного штабу А. Бондаренко. У результаті представник від об’єднаної опозиції М. Поляков спромігся посісти лише трете місце з показником майже 18% голосів виборців.
На тлі всього зазначеного, заяви керівництва УДАРу про зняття своїх кандидатів на користь ВО «Батьківщина» виглядають як частина загальної виборчої технології, розрахованої на приваблення симпатій виборців, незадоволених чинною владою. Насправді жоден зі знятих кандидатів не мав будь-якого шансу на перемогу, що чудово розуміли й в «ударівському» виборчому штабі. Як бачимо, на залишених УДАРом 196 та 200 округах були задіяні паралельні технології, які забезпечили перемогу висуванцям від Партії Регіонів.
Ситуація з УДАРом у цій виборчий кампанії за технологічним алгоритмом була дуже подібною до «Сильної України» Сергія Тігіпка. Цей політик та його політична сила також значною мірою працювали на опозиційному електоральному полі, здобуваючи популярність за рахунок позиціювання себе як нових політиків. Проте післявиборча реальність цих суб’єктів політичного життя очевидно буде різною. Якщо «Сильна Україна» без помітного успіху розчинилась у владному конгломераті ПР, то УДАР може стати привабливою оболонкою, своєрідною нішею для порятунку прагматично мислячих представників нинішньої владної кампанії. Наведемо локальний приклад такої тактики. Так, якщо дружина черкаського мера С. Одарича під час виборчої кампанії працювала в виборчому штабі провладної В. Жуковської, то його син Андрій представляв УДАР у комісії 223 київського округу. І ця міграцію під «ударівську» парасольку, очевидно, буде посилюватися по мірі посилення кризи правлячого режиму. Тоді постає закономірне питання: Чи зможе лідер УДАРу В. Кличко дотриматися слова про спільні дії з опозицією у новому складі Верховної Ради? І наскільки вказана політична сила готова обстоювати нові підходи до захисту державні національні інтересів, особливо з огляду на не таку вже далеку президентську виборчу кампанію?
Віталій Масненко, професор, доктор історичних наук
реклама
Коментарі
Молодцом Сан Санич!Добре ти всіх розкрутив своїм Василем,таланов ито.
Тойякий пише Василь він зовсім не Василь.Це менеджер з фірми Чуприни ................. якому Чуприна платить за це гроші.От які ловкі хлопці.
стабільності досягнуто, руїну подолано, добробут настає... Відразу видно, що людина тісно спілкується з Царьом області і Мером всіх мерів
Тушкування - тривалий процес зміни політичної орієнтації депутатів та чиновників під впливом різних соціальних та економічних факторів.
Піонером "тушканів" стала Юлія Володимірівна Тимошенко, коли заявила про необхідність створення "широкої коаліції", або "ширки", а її спікером в цьому питанні - Наташка Каралєвская-Копанка. Власне передумовою цього явища були кілька факторів:
1. Процес бродіння в "помаранчевому таборі"
2. Економічна криза
3. Вибори 2007, коли в парламент ПРийшло багато бізнесюків
4. Кабальний газовий договір
Найвідоміші депутати-тушкани - Губський, Фельдман, Жванія, Каралєвская...
Більш розгорнуту характеристику явища можна ПРглянути тут: http://uk.wikipedia.org/wiki/Тушка
Цими словами Ви підтверджуєте свою потологічне ПРагнення до ПРоцесу "тушкування"
Ви маєте рацію.Працювати потрібно в широкому сегменті.
Хі-хі.
А чи є така партія ?
На городі бузина, а в Києві дядько.
Правду пишуть, що Остапа понєсло.
Усьо, порядок в "Ударі" навів, взявся в "Батьківщині" наводити.
А може краще за Партію регіонів взятися або за комуняк.
Стрічка RSS коментарів цього запису