У Звенигородці ж, завдяки спільним зусиллям переселенців та місцевих активістів, зробили масштабне оновлення міського пляжу на березі водосховища гідроелектростанції. Це одне з небагатьох місць для сімейного відпочинку в місті, і саме тому його благоустрій має важливе значення для всієї громади.
Місцева жителька Анна пам’ятає, як купалася тут ще до облаштування.
– Тут пляж був і раніше, давно, але він був менш облагородженим. Неподалік ось є джерело, ми ходили набирати воду. Також і купалися, та місце було не дуже облаштоване. Ну, може, одне місце для перевдягання, декілька лавочок. Зараз інакше, і тому, мабуть, тут на вихідних повно народу. Добре, що лавочками зробили своєрідну лінію розмежування, тож автомобілі стають там за межею і вже сюди люди на територію заходять пішки. Бо ви ж знаєте, ніхто б не дотримувався правил, а так оцей ряд лавок – немов паркан: тепер по один бік пляж, по інший паркувальні місця. Сама сюди приїжджаю купатися, - каже Анна. – А якось приїздили сюди і з батьками з села, що поряд з містом. Адже у них там хоч і є ставок, проте він в оренді і там зовсім не створено умов для того, щоб скупатися.
Окрасою пляжу став спортивний майданчик. Він став результатом ініціативи переселенців з Покровська, які, об’єднавшись у новій громаді, прагнуть підтримувати одне одного та робити життя місцевої громади комфортнішим.
Майданчик з Покровська у Звенигородку
Переселенці з Покровська, об’єднавшись, створили своєрідну спільноту для взаємопідтримки. Одним із таких ініціаторів став Руслан Лисаков. Його історія – яскравий приклад того, як навіть у складних обставинах можна знаходити сили для добрих справ.
— Цей майданчик стояв у мене в Покровську, — розповідає Руслан Лисаков. — Коли почалася евакуація, я його демонтував і привіз із собою сюди. Спочатку він зберігався тут, а згодом я звернувся до представників міської ради Звенигородки з проханням дозволити встановити його на території міського пляжу. Отримавши дозвіл, ми разом зі знайомими-переселенцями встановили майданчик. Згодом долучилися інші підприємці, влада, відбулася така собі толока. Облаштували тут і лавочки, і місця паркування.
Активність та ініціативність Руслан проявляв ще в Покровську, де очолював молодіжне об’єднання. Згодом став займатися підприємницькою діяльністю. Каже, мав там багато майна, яке на сьогодні зруйноване.
— У Покровську був міський пляж, де ми самостійно встановлювали лавочки, волейбольні майданчики тощо. Тепер, коли переїхали сюди, виникла ідея облаштувати пляж у Звенигородці. За ці два роки ми перевезли сюди багато речей з Покровська, зокрема й цей майданчик. Він не мав би лежати розібраним — нехай краще діти граються на ньому, — додає Руслан.
У Звенигородці він не створював офіційної організації, однак це не заважає спільноті переселенців допомагати тим, хто цього потребує.
— Можна сказати, що у нас вже сформувалась своєрідна асоціація переселенців, — ділиться Руслан. — Тут і батьки мої, і знайомі приїхали. Ми намагаємося дізнаватися про програми допомоги переселенцям, а також самі шукаємо способи підтримати одне одного. Наприклад, в одній з інтернет-груп ми з’ясували, хто де проживає, хто чого потребує, і розвозили людям десятки причепів з дровами.
Переїхав до Звенигородки пан Руслан торік. Але вже сьогодні він є добровільно мобілізованим військовослужбовцем Нацгвардії України.
Шлях Руслана до Звенигородки також має свою історію. Спершу сюди переїхали його батьки, а сам він залишався в Покровську до останнього. Та з часом стало зрозуміло, що потрібно їхати. Звенигородка виявилася зручною як за розташуванням, так і за атмосферою — місцеві жителі зустріли переселенців привітно й дружньо.
Втім, допомога переселенців не обмежується лише Звенигородкою. За словами пана Руслана, деякі його знайомі переселенці переїхали до Умані, де в них виникли побутові труднощі, зокрема проблеми з водопостачанням у певних районах, де проживали малозабезпечені родини.
— Ми закупили для них ємності для води, передали їм усе необхідне. Адже всі ми опинилися тут не з доброго життя, і треба допомагати одне одному, — наголошує Руслан.
Як майданчик став поштовхом для облагородження всього пляжу
Учасники місцевої "Групи здоров’я", серед яких — Володимир та Олена Кисла, Микола та Олена Бондаренко, Михайло та Людмила Тюпа, Микола та Любов Глінські, Сергій Лагода, Василь та Вікторія Філатови, Микола Павлічук та депутат міської ради Леонід Лисенко напередодні сезону купання долучилися до облагородження пляжу. Долучилися також місцеві підприємці Віктор Заєць та депутат міської ради Юрій Лисогор.
Щоб купатись можна було якомога довше і не цвіла вода, паралельно тривають роботи з очищення акваторії від очерету та водоростей. Завдяки спеціальній техніці вже видалено близько 10 тонн ґрунту з рослинністю. З потеплінням роботи продовжуються вручну. А одним з головних елементів оновленого пляжу стане прогулянковий пірс, запевнили в міськраді.
Сам спортивний майданчик планують доповнити додатковим спортивно-ігровим обладнанням, щоб створити ще більше можливостей для активного відпочинку дітей та молоді.
Більшість робіт виконується на волонтерських засадах. Матеріалами та працею допомагають небайдужі жителі міста, а найскладніші роботи виконали працівники КП "Добробут" і підприємства теплових мереж.
У міськраді відзвітували прибрали сміття, видалили аварійні дерева, облаштували парковку біля джерела. Адже тут таки поряд з пляжем є і джерело, де люди набирають воду. Також оновлено санітарну зону, а встановлені понад 30 нових лавок створюють ефект огорожі. Виготовили пляжні грибки та нові кабінки для переодягання.
Новий пляж місто отримало завдяки єдності громади, ініціативності переселенців, активістам та комунальним службам.
ВПО на Черкащині
Встановлення переселенцем Русланом Лисаковим майданчику – поодиноке явище. І активних переселенців насправді мало. Адже не кожен має ресурс і можливості так діяти. Про це каже голова Ради ВПО Звенигородської громади Олена Кобізєва.
Вона переїхала на Черкащину в вересні 2022 року з Бахмута. Наголошує: звісно, у переселенців є ряд потреб. Адже це вразлива категорія населення.
– Облаштування пляжу, завезення дров переселенцям, організоване надання гуманітарної допомоги, зокрема, ковдр, - такі ініціативі поодинокі, - каже Олена Кобізєва. – Як не гуртуйся, не допомагай, все ж є проблеми, які без влади не вирішити, це житло. Це найбільша потреба. І поки облаштовували одне житло, то вже є потреби для нових людей, адже он їдуть переселенці з Покровська. Намагаємося організовуватися й самі. Так, у нас є переселенка, яка відкрила кав’ярню, де також організовує вечори для ВПО.
Станом на 24 червня 2025 року в Черкаській області проживає 95 808 внутрішньо переміщених осіб. Найбільше – в Черкасах, Умані та Смілі. У 34 місцях тимчасового поселення наразі мешкає понад 1700 людей.
– Громадяни, які переїхали до регіону, забезпечені тимчасовим житлом, харчуванням, ті, хто потребував роботи – працевлаштовані, – повідомила директорка Черкаського обласного контактного центру Лариса Ходаковська. – Люди отримують соціальну та разову державну допомогу, виплати поновлюються за фактичним місцем проживання. Діти охоплені навчанням у дитсадках, школах, вишах. Усім за потреби надається медична допомога.
Обласний контактний центр із 2014 року координує допомогу ВПО: налагоджує зворотний зв’язок, сприяє розселенню, надає роз’яснення та взаємодіє з громадами й органами влади.
– Зараз більшість людей розселяємо у приватних будинках у районах області, – зазначила Лариса Ходаковська. – Іноді складно одразу запропонувати варіанти, які б відповідали очікуванням – особливо для тих, хто звик до міського життя. У місцях тимчасового проживання ситуація з вільними місцями залишається складною.
На вебсайті Черкаського обласного контактного центру внутрішньо переміщені особи можуть ознайомитися з важливою інформацією для вирішення нагальних питань. Також є можливість подати електронне звернення для подальшого розгляду уповноваженими органами.
Взаємодія з різними соціальними групами, а зокрема ВПО, є різною в суспільстві. Та саме до ВПО ставлення загалом позитивне. Такими є результати соціологічного дослідження «Медіа та громади. Перезавантаження зв’язків» проводилося компанією «Оперативна соціологія» в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні». Дослідження проведено у 23 громадах України з березня по вересень 2024 року. Загальна кількість опитаних – 2 391 респондент.
Обговорюючи сприйняття внутрішньо переміщених осіб, учасники дискусії до цієї групи висловили в цілому найбільш доброзичливе та співчутливе ставлення, багато хто відчув цей статус на собі. Згадки про ВПО переважно стосуються надання їм допомоги і матеріальної і соціальної підтримки: 73,9% учасників дискусій не відчувають складнощів при взаємодії з цією групою. Лише кожен десятий (10%) вважає, що можуть виникати непорозуміння у взаємодії з внутрішньо переміщеними особами. Але сприйняття ВПО, згідно з дослідженням, різниться залежно від досвіду безпосереднього спілкування.
До слова, у Черкасах нині триває облаштування прихистку для ВПО на місці колишнього дитсадка.
Відомо також, що в Україні стартує інвентаризація житла для ВПО: при облдержадміністраціях створюються спеціальні комісії
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Disclaimer that has to be used:
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
Назарій Вівчарик, фото "Прочерку" і shpolyanochka.com.ua
реклама
