Валентина Жуковська: «Різні політичні сили просили в нас дати своїх людей в їх команду»

У Валентини Жуковської причин турбуватися за долю країни більш ніж достатньо. У Севастополі живе її брат, а на Донеччині – мамина сестра. Тож на початку прес-конференції вона засуджувала нерішучість дій української влади, мовляв, невже кількість сепаратистів переважає кількість військових та правоохоронців у нашій державі, що центральна влада ніяк не може навести лад у проблемних регіонах?

Від всеукраїнського масштабу переходимо до місцевого. Журналістам роздають список з 28 бажаючих стати депутатами міськради від Громадської Ради Черкас. Також Валентина Жуковська презентувала сформовану Радою – своїми соратниками – програму розвитку міста, описавши мало не по усі пункти.

– 28 квітня відбулося розширене засідання ГО «Громадська Рада Черкас», ініціативних груп міста, представників громадських організацій та партії «Рідне місто». Головна мета – узгодження Програми розвитку міста та єдиної команди кандидатів у депутати міської ради. До першої п’ятірки увійшли Іван Сухарьков, тележурналіст Валентина Рабцун, лікар Віталій Григор’єв, Артюхов Дмитро та Сандецький Олександр. Список ми сформували з порядних і чесних людей, які хочуть змінити нинішню ситуацію в Черкасах. Бо неможливо заперечити, що ситуація з міською владою напевно одна з найгірших в центральній Україні. Це особливо явно було видно в критичні моменти, які пережила країна на початку року. Тож вибори 25 травня для Черкас – це дуже добре, бо дає можливість прийти до влади новим, молодим, активним, тим, хто дійсно хоче зробити для міста щось важливе і корисне, а не розглядає місто як власний бізнес і реалізацію своїх власних планів і збагачень. Я вітаю те, що на вибори йде велика кількість молодих команд. Це дасть змогу черкаській громаді побачити нові принципи роботи місцевого самоврядування. До речі, до підготовки до виборів у нас було багато пропозицій від різних партій приєднатися до списку, або делегувати якусь частину наших людей у їх списки тощо. Але ми вибрали питання комплексного збереження команди, щоб забезпечити виконання нашої програми, що складається з таких пунктів як Громадський контроль за владою, Прозорий бюджет, Чесна влада, Транспортна реформа, Модернізація житлово-комунального господарства, Розвиток людини – розвиток міста. У цих пунктах іде мова про програму реанімації комунальних підприємств, про громадські слухання з бюджету, скорочення кількості чиновників міськвиконкому, звіти мера, відновлення повноцінного руху тролейбусів, громадський контроль за роботою чиновників, відродження професійної освіти тощо.

– Представники вашої команди, що йтимуть до міськради за списками, також пробуватимуть щастя і в мажоритарних округах?

– Так, а в цілому вважаю, що мажоритарні вибори більш важливі. Я б взагалі всіх депутатів місцевих радобирала за мажоритарним принципом. Бо це дозволяє громаді безпосередньо знати свого депутата. Він був би більш відповідальним: громада ставила йому б завдання.

– Це ви кажете за депутатів. А як щодо посади міського голови, На вашу думку, чи є альтернатива Сергію Одаричу?

– Його шанси оцінить громада. Зауважу, що вибори в активну фазу поки не увійшли. Активізуються всі з 1 травня. Я ж зазначу, що при виборі міського голови, тобто менеджера, слід зважати на декілька аспектів. Перше, які пріоритети ставить перед собою майбутній очільник міста? Друге, яка в нього команда (бо треба розуміти, хто втілюватиме в життя його пріоритети)? І важливо, щоб після змін, які пережила Україна, все відбулося не за рахунок чорних технологій. Було б добре, якби відбулися дебати, громадські слухання. Чим цей період ще є трагічним для України? Ми зараз добре розуміємо, хто здатен приймати рішення. Легко керувати як все добре і ти вийшов до громади і розповідаєш про життя. Нині ж потрібні жорсткі рішення. Зараз складний час і необхідні саме кризові менеджери, які можуть сьогодні довести діло до реалізації. От саме тому різні політичні сили просили в нас дати своїх людей в їх команду. За нашими людьми є конкретні справи. Ви запитайте про Івана Сухарькова? Він у своєму районі і цю бабусю знає, й іншу. Тут він фарбував, тут дорогу ремонтував, там районні слухання проводив. Нині важливо вміти відділити зерна від полови. За людьми мають бути конкретні дії. Також важливо змінити цю практику, коли йдуть в депутати за теплим чиновницьким місцем. Якщо ти хочеш бути чиновником, класним менеджером, професійно займатися ЖКГ – це почесна робота. Але ти не повинен використовувати саме такий маршрут кар’єрного росту. Тому заборона сумісництва є ключовою тезою для нас.

– З ким готові домовлятися в міськрад?

– Я вже казала, що нам надходили різні пропозиції. Проте ми обрали цілісність команди. Я не можу сказати нашій команді, мовляв, я домовилася з політичною партією і тому хтось піде у список, а хтось ні. Кожен повинен мати шанс. Щодо співпраці, то тут все очевидно. У нас є ключові тези. Хто їх підтримає, той може бути нашим союзником. Готові співпрацювати з тими, хто підпише нашу програму, а також хто проти сумісництва посад. Також з тими, хто підтримує прозорий бюджет, хто готовий внести в статут територіальної громади ті зміни, що дозволять громаді дійсно контролювати владу. А от конфліктувати у владу ми не йдемо і вести дискусії, які ні до чого не доводять, не будемо.

– Яка ситуація з тролейбусами, що купувалися для міста, а нині стоять на території «Азоту»? Кажуть, вони скоро вкриються іржею?

– Ми їх надійно і дбайливо обслуговуємо. Ми за них дбаємо. Я вірю, що вони знайдуть своє місце на дорогах. Вважаю, що на сьогодні оця недолуга політика, що проводилася останніми роками міською владою, нанесла багато шкоди місту (я маю досвід порівняння з іншими містами). Я вірю, що тролейбуси підуть вулицями Черкас. Я вірю, що відкрию вікно біля палацу культури «Дружби народів» і побачу на маршруті нові тролейбуси, а не іржаві. І не бачитиму тут десяток маршруток, які забирають в тролейбусів клієнтів і доводять тролейбусне підприємство до банкрутства. До речі, сьогодні у Вінниці спільне трамвайно-тролейбусне управління може купувати за власний кошт тролейбуси, може на сьогодні так керувати, щоб отримувати ще й додаткове фінансування з державної програми. А чому в Черкасах лише ведемо про це дискусію? Тож я вірю, що тролейбуси поїдуть черкаськими вулицями і наша команда зробить для цього все можливе. Якщо ніхто не закінчив транспорту реформу, то ми закінчимо.

– Яка ситуація на підприємстві «Азот» у зв’язку з арештом власника бізнесу Дмитра Фірташа? Яке майбутнє чекає на працівників і чи отримують вони зарплату?

– Говорячи сьогодні про такі критичні і економічні моменти, які є в Україні, група «Остхем» показала приклад стабільної надійної роботи. Не дивлячись на те, як ми прив’язані до газу, до російських поставок, на сьогодні підприємство працює стабільно. Звісно до цього доводиться прикладати дуже багато зусиль. Але я впевнена це буде і в подальшому.

– У нас ще є велике підприємство – Черкаський аеропорт. Зараз це підприємство банкрут та чи можна якось все таки його відродити?

– Тут слід дивитися ширше, говорити про залучення серйозних інвестицій у інфраструктуру. Тому варто говорити про ідею децентралізації влади, яка дає права і накладає обов’язки. От в нас сьогодні міський бюджет є дотаційним. І менеджер міста, що прийде, повинен, зокрема, вирішити, як забезпечити додаткові надходження. Однозначно в найближчі часи ми не зможемо говорити про якісь додаткові субвенції, щоб вирішити питання з аеропортом. Ні, це має бути інвестиційний проект. Якщо ж говорити за актуальність і доцільність такого проекту для Черкас, то він звісно має бути реалізований. Черкаси, як неодноразово вже говорилося, можуть бути своєрідним логістичним центром. Адже наше місто розташоване в центрі України. Необхідно розрахувати всі інвестиційні складові. Це ж може бути вантажний чи транзитний аеропорт тощо.

– Які зараз у вас стосунки з новою обласною владою?

– Зараз критична ситуація в країні, тож немає коли зустрічатися. Проте ми знайомі з Юрієм Ткаченком. Я з повагою до нього ставлюся. І я не бачу якихось проблем і перешкод для ведення діалогу.

– А щодо попереднього керівника області Сергія Тулуба? Коли ви його востаннє бачили і чи співчуваєте йому?

– Мабуть, востаннє бачилася з ним десь у вересні торік, коли відмовилася балотуватися. Щодо співчуття… У мене немає до нього співчуття. Завжди можна оцінити діяльність керівників з різних точок зору: щодо їх дієвості, ефективності тощо. Але не повинен жоден керівник іти проти громади. Керівник, через якого сталася, зокрема, і трагедія з черкащанкою Ольгою Галушко, яку травмували, кинувши на голову з облдержадміністрації вазон, не може мати якихось оцінок взагалі. Тут лише осуд. І все. І закрите питання. Наведу приклад. Ми багато працюємо в Чернівцях. І там керівник області Папієв у лютому під час відомих трагічних подій написав заяву про відставку і передав повноваження народній раді. Він сказав тоді, що не хоче, щоб проливалася кров. Вважаю, усі губернатори тоді повинні були так зробити. У той час в людей був такий відчай, що неможливо було боронити владу. Слід було все таки скласти повноваження.

– Все таки чому ви не балотуєтеся на посаду міського голови чи хоча б в міськраду?

– На виборах до міськради я де-факто перший номер у списку, бо я підтримую свою команду, представляю її. Усіма можливостями допомагаю їм. Але ж сьогодні треба і завод підтримувати. Я беру відповідальність за кожну людину. Щодо мера, то вважаю, що мають бути зміщені акценти після виборів – головним має бути громада та її представники. Громада повинна визначати діяльність мера. У моїй діяльності все просто. Працює завод, отримують працівники заробітну плату, значить все добре. Так само має бути і з міським головою. Будується соціальне житло? Мають можливість люди десь працювати? Значить влада ефективна. Мають бути прості орієнтири. І жителі свого міста знають що і де треба робити. А міський голова повинен бути менеджером і дослухатися до громади. Також має бути механізм відозви мера та депутатів. В Америці, наприклад, частина сенату оновлюється кожні 2 роки. Тобто кожні 2 роки у деяких регіонах відбуваються перевибори сенаторів. Наших депутатів обирають на 5 років, а механізмів контролю за їх діяльністю не передбачено. Якщо вже говорити про функціонування влади, то я також виступила б за скорочення кількості депутатів. Їх кількість на усіх рівнях влади визначалася, коли кількість населення була одна, а зараз – інша. Так, у Черкасах населення зменшилося і непотрібно стільки депутатів у міськради - це все кошти. Сьогодні кожен депутат має свій фонд. Черкаська міськрада з депутатами нам коштує 1,1 мільйон у рік! Це тільки фонд депутатів і мера. На п’ять років перемножити – 5,5 мільйонів гривень. А що, за ці кошти немає чого робити в місті? Наприклад футбольний майданчик, всесезонний, зі штучним покриттям коштує 300 тисяч гривень. Тож питання приведення до відповідності і кількості депутатів і повноважень громади стоїть на порядку денному.

– При попередній владі на вашому підприємстві приймалося рішення про призначення керівником з безпеки підприємства екс-начальника обласної міліції Валерія Дернового, якого тодішня опозиція вважала одним з порушників виборчого процесу на Черкащині. Зараз не розглядалася можливість відмовитися від його послуг?

– Якщо взяти перше півріччя, то завантаженість нагальними ключовими питаннями була настільки велика, що було не до цього. Якщо говорити про пріоритети влади, то що нині важливіше? Побороти сепаратизм чи проводити якісь рішення, абсолютно відсторонені від цього? Зокрема,у нас у Криму два заводи і в мене головною проблемою було як людям виплатити зарплату. Дуже багато нових, вкрай важких питань, але заводи працюють. І ми їх нині перереєстрували у Київ. Це забирає час. А ще маємо два заводи на Сході і там теж є свої проблеми. Тож пан Дерновий поки працює і питанням його роботи я не займалася. Нам нині важливо, щоб стабільно працював бізнес. Також ми зацікавлені в тому, щоб допомогти українському уряду стабільно працювати.

– Після відставки Одарича і приходу Білоусова чи відчуваєте ви, що змінилася влада, її сутність показники роботи?

– Є великий розрив між тим, що люди обіцяють і що роблять. Якби людина, що хоче балотуватися на посаду міського голови публічно підписувала конкретні зобов’язання перед громадою, можливо було б інакше. Є різні оцінки одного й іншого керівника. Зараз прийде новий мер і неважливо його ім’я. Важливо, які будуть принципи його роботи.