Окупований Крим очима золотонісців

Протягом семи років зразковий колектив сучасного та спортивного танцю «Тандем», яким я маю честь керувати, їздив майже на всі міжнародні конкурси з хореографії, які проводились в Криму. Але цього року у зв’язку з окупацією Криму Росією Кубок світу в м. Ялта було скасовано.

Тому для мене та моєї доньки Ярослави стало великим і приємним сюрпризом запрошення від Української асоціації сучасного та спортивного танцю та колективу «УкрДенс» на 15-й Міжнародний фестиваль «Бегущие по волнам» (м. Євпаторія).

З острахом, але все ж таки приїхали в Крим. Хотілося радіти морю, сонцю, природі, але якось не виходило. Чи то напівпусті вулиці, пляжі, чи то настороженість від того, що ми на окупованій території, не давали почуття відпочинку та радості, сковували й не дозволяли вдихнути на повні груди чудового морського повітря. Численні футболки з портретами Путіна руйнували бажання навіть близько підходити до сувенірних яток. Хотілося відшукати хоча б шматочок свого, рідного, українського, яким донедавна була переповнена набережна.

Проте щире здивування було не за горами. Назви вулиць ще українською мовою, вказівники – теж. У вазонах, якось одиноко, квітнуть чорнобривці. На набережній, о, диво! Ми натрапили на українське кафе, біля якого зручно розмістились «Козак» і «Господиня», територія закладу огороджена плетеною лісою, на возі – глиняні глечики та усіляке начиння. А ще далі – ятка з українськими віночками. Не витримавши, я запитала продавчиню: «Як? Це – можна?», на що вона відповіла, що такі віночки залюбки купляють російські туристи. Цікаво – навіщо?

Не писатиму про пропаганду по телевізору... Ідіотизм та й годі. А ще нас із Ярославою якась сила змушувала розмовляти українською мовою, що неодноразово викликало здивовані погляди оточуючих. Уже на вокзалі в Сімферополі ми почули українську мову, і стало на душі трішки легше.

Запам’ятались слова провідниці поїзду: «Кримчани самі себе не поважають, бо зрадили самі себе». Особисто я – згідна з нею.

Конкурс, який зазвичай тривав протягом трьох днів, цього разу відбувся за один. У ньому взяли участь колективи з Луганська, Донецька, Маріуполя, Харкова, АР Крим та Краснодара. Ми з Ярославою – солісткою зразкового колективу «Тандем» – єдині представляли центральну Україну, своє рідне місто Золотоношу. Нас оцінювали судді: Рік Деніел (США), Ілона Гвоздьова (Київ), Антоніна Соколовська (Луганськ), Вікторія Андрієвська (Харків), Антон Овчінніков (Київ).

Ярослава Єрмолаєва представила три нових сольних танцювальних номери в різних номінаціях. Постановка «Жди меня», присвячена всім захисникам Вітчизни, бездоганно виконана Ярославою, найбільше запам’яталася суддям та глядачам. Танцюристка отримала золоту медаль і диплом першого ступеня. Другий номер під назвою «Манекен» здобув срібло і диплом за друге місце. Ліричний і ніжний танець «Купало» нагороджений золотою медаллю та дипломом за перше місце.

Як не дивно, але на конкурсі було багато українських постановок у виконанні кримських колективів. Переконана, що творчість – сильніша духом за дешеву брехню Росії.

Основне, що найбільше підняло нам настрій і закріпило надію на те, що Крим повернеться в Україну, це сказані мені слова зовсім незнайомої дівчини: «Крим – це Україна». І ще – слова президента Асоціації сучасного та естрадного танцю України, організатора конкурсу Олександра Гладиша: «Україна – єдина»!

До речі, хоча Євпаторія і курортне місто, я в думках порівнювала все, що бачила, зі своєю рідною Золотоношею. Ось, наприклад: у нас працює фонтан, а в Євпаторії – стоїть без води, у нас по всьому місту цвітуть троянди та різнокольорові чудові, незвичайні квіти і пахнуть медом і літом, а в Євпаторії – декілька клумб чорнобривців та якихось дрібних насаджень у парку Фрунзе. Навіть наш рідний магазин «АТБ» сам відкриває двері перед покупцями, а в Євпаторії – потрібно відчиняти самотужки. І проводячи паралель між цими містами, можна зробити один висновок – Золотоноша, завдяки меру Віталію Войцехівському, – це сучасне європейське місто, що розвивається з кожним днем і дивує навіть корінних жителів.

Через два дні захотілося додому... Але наша творча розвідка в Крим закінчилась вдало! Всього найкращого бажаємо ми з Ярославою всім, хто за нас вболівав!