Максим Поляков: Інші країни вилікували себе від корупції, вилікуємо й ми!

Для подолання чиновницьких зловживань в Україні необхідно, щоб у владу приходили нові люди, досвідчені держслужбовці мають розпочати боротьбу з «корупцією у своїх головах», а громадськості треба навчитися контролювати владу і місцеве самоврядування. У цьому переконаний голова Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Максим ПОЛЯКОВ, який має значний досвід роботи в органах самоврядування на Черкащині. Сьогодні, маючи урядову посаду, він залишається депутатом Уманської міської ради, а віднедавна очолює обласну організацію партії «Народного фронту».

– «Народний фронт» говорить про необхідність наблизити врядування в Україні до європейських стандартів. Яким чином планується це робити?

– Найголовніше – це передача управлінських повноважень із центру до регіонів. Серйозна проблема України – це зосередження влади в Києві. Майдан виник, зокрема, тому, що регіони не мають реальної мотивації збирати кошти, працювати над бюджетом, адже вони розуміють, куди ці кошти, на жаль, витрачаються. Отже, необхідна революція в місцевому самоврядуванні – за масштабами подібна ринковій революції в економіці. Якщо порівняти колгосп і фермерське господарство – стає зрозумілим, що у колгоспі ніхто не буде боротися за збереження реманенту, за прибутки, а у фермера – все своє, власне, і він розуміє, що він від цього отримає.

– Коли говорять про децентралізацію влади, завжди роблять акцент на східних регіонах. А що може від неї отримати Черкащина?

– Якщо говорити, приміром, про Донецьк (а також Івано-Франківськ, Тернопіль чи Чернігів), то ці регіони завжди більше брали із Києва, ніж туди віддавали. Тому вимога особливих умов для Донбасу для мене, чесно кажучи, не дуже зрозуміла. Якщо ж говорити про Черкащину, то її інтерес зрозумілий – ми сплачуємо більше податків, ніж нам повертається бюджетними трансфертами та субвенціями з державного бюджету. Тож нам реформа, по-перше, дасть можливість концентрувати на місцях більше коштів, а по-друге, гроші з бюджету розвитку використовувати саме на розвиток регіону, що на сьогоднішній день не відбувається. Наразі в нас є соціальні видатки, а розвитку – ніякого. Бюджет розвитку в нас – імовірніше «бюджет пожежогасіння»...

– Ще один бік адміністративної реформи – скорочення кількості державних службовців. Але завжди ставалося так, що як тільки говорили про скорочення, апарат ще більше розростався. Таке не повториться?

– Якщо порівняти сьогоднішній управлінський апарат із радянським, то зараз держслужбовців у рази більше (і це при тому, що радянську владу критикували за роздутийадмінапарат). Перше, що треба зробити – сформувати концепцію державного управління. Для її розробки повинні спільно працювати Президент, Прем’єр-міністр, регіони. Треба пам’ятати, що скорочення апарату потрібне, але воно – не самоціль. Мета – якість надання державних послуг. Ця якість сьогодні вкрай низька, і одна з причин цього – дуже маленька зарплата держслужбовців. Зараз управлінець, державний менеджер не цінується державою. Мотивації працювати в держслужбовця немає, тому він або стає корупціонером, або думає, куди піти з державної служби. Якщо в міністерстві директор департаменту отримує 5 тисяч гривень, то в комерційних структурах Києва він буде отримувати уп’ятеро більше. Який сенс йому працювати на державній службі – якщо, звісно, працювати чесно?

Ну і, звичайно, велика проблема – це запровадження ефективних методів управління. Чи потрібна така кількість довідок, яку сьогодні продукують в органах державної влади і місцевого самоврядування? Чи достатньо органи влади комп’ютеризовані? Чи немає дублювання управлінських структур? Потрібні розумні відповіді на ці запитання.

– Революція Гідності створила в Україні потужні інститути громадянського суспільства. Яке майбутнє цих інститутів?

– Дуже добре, що в нас активізувалися процеси розбудови громадянського суспільства, але я поки що не відчуваю, що в нас люди реально розуміють, що вони отримали. Громада, на жаль, не готова ефективно використовувати й ті повноваження, які в неї вже є. Ось порівняйте нинішніх губернатора, прокурора, начальника міліції з тими, які були рік тому. Зрозуміло, що сьогодні вплив громади на них кратно вищий. Але чи ефективно цей вплив використовується? Не надто ефективно. Ми весь час думаємо, що оберемо«доброго батечка» – і він сам має виконувати за нас усю роботу. Такого ніколи не буде, бо такого не існує ніде у світі. Влада ефективно працює на громаду рівно стільки, скільки громада змушує владу це робити.

– Одним із головних завдань Революції Гідності було подолання корупції. Що, на Вашу думку, вже зробила в цій царині нова влада?

– Мабуть, найбільше в цьому плані зробив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Арсеній Петрович разом з Головою Верховної Ради Олександром Турчиновим буквально протягли через парламент закон про люстрацію, спонукали Президента підписати його. Те, що Яценюк цей процес уже запустив, це вкрай важливо. Люстрація дає можливість повного оновлення влади. Хоча, зрозуміло, що й нова влада також повинна бути під контролем громадян.

Звісно, у владу, у правоохоронні органи, судову системуприйде багато нових людей, які не будуть втягнуті в старі корупційні схеми, не матимуть корупційного досвіду. Але цього недостатньо. Як я розумію, боротьба з корупцією починається передусім у головах. В тому числі – в голові держслужбовця, міліціонера, прокурора, судді. Вони повинні зрозуміти, що так, як було, вже не буде. Якщо буде таке розуміння вусіх гілках влади, це може дати державі ту спільну енергію, яка їй потрібна для того, щоб підтримати ту антикорупційну хвилю, яка сьогодні йде країною. Багато країн проходили через проблему подолання корупції. Але вони змогли побороти її, вилікувати себе від цього. Зможемо й ми!