На виборах перемогли майданівці, хоч і йшли вони у різних політичних силах. Тепер треба об’єднати свої зусилля, щоб провести в країні реформи, зупинити війну, зробити Схід українським та залучити в економіку країни нові інвестиції. У цьому переконаний і про це говорив у інтерв’ю «Прочерку» голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко.
Про «брудні» вибори
– Юрію Олеговичу, парламентські вибори, які щойно відбулися, багато хто називає «брудними». Чи згідні Ви з такою оцінкою?
– Всі факти, які називають, мають бути відображені в судових рішеннях. Поки що таких рішень немає. До того ж, спробуймо умовно «поставити на терези» ці й попередні парламентські вибори. Коли було більше порушень – це запитання, як на мене, риторичне.
Справді, реваншисти хочуть зайти в парламент звичними їм методами, показати, що їм таки вдалося купити голоси людей, купити майбутнє України. Прикро, що суспільство ще не до кінця усвідомило, що, хоча колишні проянуковичівські політики вдають із себе благодійників і обіцяють далі будувати майбутнє України, ще зовсім недавно саме вони голосували за «закони 16 січня». Суспільство мало б усвідомити, що справжній громадянин, у якого Україна в душі, ніколи б не підняв руку за ці закони.
– Ви згадали про реваншизм. Після перемоги помаранчевих сил у 2004 року вже за кілька років до влади повернулися «колишні». Чи немає зараз такої небезпеки?
– Я вважаю, що ні. Ми обрали проукраїнський парламент. Більшість новообраних депутатів – це люди, які налаштовані на побудову демократії в Україні. Зрозуміло, що це – не ідеальний парламент, але, думаю, він об’єднається навколо Президента України і підтримає запропоновані ним реформи. Думаю, тепер повернення до влади «колишніх» неможливе.
– У період виборчої кампанії на Вашу адресу лунали звинувачення у застосуванні адміністративного ресурсу. Що Ви могли б відповісти?
– Це – почасти свідома брехня, а почасти – неправда, породжена емоціями передвиборчого періоду. Насправді я закликав усіх до одного: не порушувати закон, не продавати свої голоси, не створювати для цього умов. Не продавати майбутнє власних дітей. Саме з цим я звертався до громади, до всіх черкащан. Був у районах, звертався до сільських голів, до керівників господарств. До всіх, хто може своїм «адміністративним ресурсом» впливати на те, щоб підкупу не було. Тож звинувачення, про які ви згадали, це – абсолютна неправда.
– Ви – людина з команди Президента Петра Порошенка. Чи є для Вас поразкою перемога на виборах «Народного фронту»?
– Я – справді людина команди Президента, і мені важливо, що я, як його представник, повинен доносити до людей те, як він хоче змінити життя на краще.
Це – абсолютно не поразка. Це – бажання людей обрати саме тих, хто, на їхню думку, робить усе для того, щоб в Україні панувала демократія. При цьому робить реальні кроки – до євроінтеграції, до реформування, до очищення влади. Саме завдяки цим прагненням людей відбулися і «Народний фронт» (зрештою, і Арсеній Яценюк – людина з команди Президента), і «Самопоміч». Реформаторські закони, які проходять сьогодні через парламент, ініціює й підписує Президент. Президент, не вагаючись, підписав закони про люстрацію, про Антикорупційне бюро, про прокуратуру й багато інших ключових реформаторських законів. Від помилок ніхто не застрахований, але Президент робить усе можливе для того, щоб наблизити Україну до миру й сталого розвитку.
Про вимоги суспільства до влади
– Тобто, Ви можете заспокоїти суспільство, яке добре пам’ятає непорозуміння між Ющенком і Тимошенко, що нині таке не повториться, що Президент і Прем’єр-міністр будуть єдиною командою, між ними не буде чвар?
– Заспокоювати суспільство і переконувати його, що між ними не буде чвар, важко, і цього я не робитиму. Але я можу сказати, що суспільство ставить перед політиками, в тому числі й перед Прем’єр-міністром, вимоги, за яких дуже важко зараз робити неправильні кроки. Суспільство вимагало очищення влади – і ось закон, підтриманий і Президентом, і Прем’єром, є. Якщо ми говоримо про судову, правоохоронну реформи, то й тут вимоги суспільства настільки жорсткі, що і Президент, і Прем’єр просто муситимуть рухатися далі в цих рамках. Сьогодні суспільство коригує дії політиків, чиновників, і маніпулювати свідомістю громадян політикам, заробляючи якісь «дивіденди», буде вже не так просто.
Важливо, щоб ми зробили висновок з історії: щоразу, як між нами виникав розбрат, ми програвали. Так було і за часів Хмельниччини, і за часів Ющенка. Люди віддали своє життя на Майдані, а зараз віддають життя на Сході, і зрадити їх ніхто не має права.
– На весняні кадрові призначення в області великий вплив чинили громадські організації, народні ради тощо. Зараз команда Президента отримала кредит довіри суспільства. Чи скористаєтеся Ви цим кредитом для кадрових пересувань?
– Зрозуміло, що люди хотіли й хочуть оновлення влади, і не бажали бачити колишніх керівників на впливових посадах. Люди бажають бачити на цих посадах місцевих, тих, хто справді може змінити життя в тому чи іншому регіоні. Але я нагадаю, що всі ці посади – річ тимчасова. Президент багато разів наголошував, що найближчим часом відбудеться адміністративна реформа, і адміністрацій у тому вигляді, як вони зараз є, вже наступного року не стане. Я – один із активних прихильників цієї реформи. Що швидше вона відбудеться, тим швидше в людей з’явиться стимул розвивати свої території. Сьогодні досі діє пострадянська система, а ми прагнемо до європейської моделі будування держави. Йдуть дискусії, яку країну брати за зразок, і в цих дискусіях має народитися істина, але в центрі всього державного ладу має бути людина.
– Коли саме, на Вашу думку, відбудеться адміністративна реформа?
– Очікую, що реформа відбудеться восени наступного року.
– Ви говорили про вплив громадськості на владу. А чи немає у Вас відчуття, що деякі громадські організації, тиснучи на владні структури, намагаються маніпулювати ними в чиїхось приватних інтересах?
– Передусім хочу наголосити, що в нас діє чимало громадських організацій, які прагнуть реальних змін у суспільстві й беруть у цьому активну участь. Ті, хто був на Майдані, хто намагався змінити життя в Україні й на Черкащині, сьогодні у своїй більшості будують контакти з владою за допомогою обдуманих, реальних пропозицій, співпрацюють з адміністраціями.
Крім того, справді, після Майдану з’явилося багато інших громадських організацій, які, на превеликий жаль, намагаються маніпулювати владою. Приміром, для того, щоб замінити одного чиновника на другого. Питається, чому саме на цього? В державній службі є певний порядок призначення спеціалістів. Вони мають довести свою професійність, пройти конкурс і на його підставі обійняти посаду. Повірте мені, в нас сьогодні конкурси – справжні. На їх підставі призначаються директори департаментів. Раніше такого ніколи не було.
Учитися жити по-новому, робити реформи – важко, але необхідно. І ще, додам, буде важко пережити післявоєнні роки. Люди борються, беруть у руки зброю, щоб змінити життя на краще. Сьогодні рано говорити про мир, бо він ще не настав. Зрозуміло, що суспільство хоче його якнайшвидше. Інша частина суспільства не хоче такого «незавершеного» миру. Але, повірте мені, іноді дипломатичним шляхом можна зберегти життя тисяч людей.
Про війну і мир
– І особисто Ви, і Черкащина вклали дуже багато зусиль у відродження Слов’янська. Чи не розчаровані Ви тим вибором, який зробили його жителі 26 жовтня? Я маю на увазі підтримку «Опозиційного блоку».
– Водночас у Слов’янську більше 25 відсотків проголосували за Блок Петра Порошенка. Отже, щось змінилося у свідомості людей. А змінилося тому, що ми, в тому числі й черкащани, які відбудовували школу №15 у Слов’янську, несли туди український дух. Школу названо ім’ям Тараса Шевченка. У п’ятницю ми їдемо відкривати відновлену за нашої допомоги школу №24 у Лисичанську. Школа матиме ім’я Богдана Хмельницького. Тобто, ми несемо туди й історію України... Я маю горду надію, що нові покоління дітей, виходячи з цих шкіл, пам’ятатимуть, чиї імена мали їхні школи. Тож для створення держави потрібна не тільки війна, але й дипломатія.
– Улітку ми, журналісти, разом із Вами їздили дивитися, як розмістили в гуртожитках Черкас переселенців із Донбасу. Де вони живуть зараз?
– Є програми обласної і районних рад допомоги цим людям. Частина переселенців і далі живуть у гуртожитках, у санаторіях, частина винаймає помешкання. 1300 осіб повернулися додому, на звільнені території. Сьогодні кількість нових переселенців падає. Якщо у серпні-вересні щодня приїздило по 80 осіб, то зараз – з півтора десятка. Багато з них більше не повернуться додому, тому ми намагаємося надати їм робочі місця, умови для життя.
Сподіваємося, що на рівні держави буде прийнято програму будівництва житла для цих людей, у тому числі й із залученням банківських кредитів. Думаю, новий парламент обов’язково ухвалить таку програму. У кризові періоди в Німеччині, у США держава займала людей роботою з відновлення інфраструктури, державними програмами.
– На Черкащині ставлення до переселенців не завжди схвальне. Дехто вважає їх налаштованими вороже до місцевих українців...
– Ті діти, молодь, які приїхали до нас і навчаються в наших школах, училищах, університетах, думаю, змінять свою свідомість. Серед жителів Сходу довго й активно працювала російська пропаганда. Ми сьогодні не повинні боятися говорити про проукраїнську пропаганду. Працювати в тому числі й із переселенцями. Показати їм нашу історію, те, як ми любимо нашу землю. Відправляти групи для роботи на Сході.
Можу навести приклад: діти і їхні вчителі та батьки, які приїздили до нас зі Слов’янська (із тої ж школи №15), розмовляли українською мовою. Раніше вони ніколи цього не робили. У багатьох були сльози на очах, коли вони говорили, що їм розповідали про нас як про кримінальних злочинців, убивць, фашистів. «Нам затьмарювали очі, й ми багато втратили через це», – казали нам донеччани.
Коли ми були в Лисичанську й розмовляли з місцевими людьми, я казав їм: ті з вас, хто не хоче жити в Україні, згадайте про долю інших невизнаних держав: Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії. Чи є вони країнами майбутнього? Там – повна деградація, а в ДНР та ЛНР буде ще гірше, бо було гірше від початку, а зараз додалася ще воєнна розруха.
Ми повинні робити все для того, щоб якомога більше цих людей побувало в нас, у центральній Україні, подивилися, що тут відбувається. Щоб вони переконалися, що ми живемо краще, ніж вони. Щоб зрозуміли, що Росія у них сьогодні працює не на розвиток, а на руйнацію.
Про інвестиції
– Ви активно працюєте з інвесторами й демонструєте це публічно. Навіщо?
– Чомусь у місцевої влади недостатньо розуміння, що інвестиції – це основа економіки.
Завдяки чому ми сьогодні виконуємо бюджет, маємо чотири з половиною відсотка перевиконання по місцевих і обласному бюджету? Завдяки тому, що почали боротися з тіньовою економікою. Але я задаю питання: що далі? Наша область – дотаційна десь на 40 відсотків. Відбудеться адміністративна реформа, і ми повинні думати, як вийти з цієї залежності. Вихід – інвестиції.
– А чи очікуєте ви приходу на Черкащину великих інвесторів?
– Чекаємо. По-перше, у місті Черкаси планується побудувати за кошти інвесторів сміттєпереробне підприємство. По-друге, сподіваємося на залучення коштів виробників миючих засобів у нашу хімічну промисловість (зараз ці засоби – майже повністю завозяться з Росії). По-третє, ми зробили важливий крок для розвитку виробництва побутової техніки – це техніка торгової марки «Saturn», яку виробляють у Каневі. По-четверте, – кроки до подолання енергозалежності. Для цього відновлюємо видобуток на Черкащині бурого вугілля (маємо в області чотири басейни, де воно залягає), горючих сланців, торфу. Китай пропонує встановити теплові насоси у Дніпрі й отримувати тепло з дніпрової води. По-п’яте, Черкаси можуть бути центром автомобілебудування, зокрема, виробляти автобуси, в тому числі й екологічно чисті – електроавтобуси. Нарешті, в Золотоноші вже повним ходом реалізується проект з екструдування сої (виробництво, зокрема, комбікормів для тваринництва).
– А взагалі, очікуються інвестиції у сільське господарство?
– А в нас, слава Богу, в цій галузі й сьогодні відбувається активний розвиток. У нас у департаменті агропромислового розвитку місяцями не було керівника, і нічого, все працює!
Ще з радянських часів чиновники звикли селян вести цей бізнес. Я прийшов в облдержадміністрацію з сільськогосподарського бізнесу. Від держави підприємцям потрібно тільки, щоб вона не заважала й давала консультації про світові тенденції розвитку галузі. Між іншим, зараз перспективними напрямками розвитку сільського господарства є виробництво овочів і фруктів.
– Ще одне питання, яке трохи вибивається із контексту нашої розмови. Ви колись розповідали, що після губернатора-регіонала Вам у спадок залишився сейф без ключа. Вдалося його відкрити?
– Відкрили, замовивши нові ключі. У сейфі нічого не було. Тобто, від’їжджаючи, замкнули порожній сейф. (Усміхається). А що, ви думали, там буде якась записка?..
реклама
Коментарі
Чуприна сам рад занять должность, но его не берут, вот и мечется. Самовлюбленный тип.
И ещё добавлю,что благодаря кристальной чистоте,он (ткаченко)и в районах разместил своих опричников,таки х же кристально чистых.
Молодець, Чупр., - знову сам написав - сам відповів
А ви чому проти Ткаченка?Освічений і кандидатську сам написав,досвід має,нічого не крав,хабарів не брав, регіоналам пройти до ВР не допомагав,в області стає жити все краще й краще.Чому Ви проти такого керівника?
З глузду з"їхали чи що.Зрівняли масштабного розумного Власенка з містечковим .......... наепорозумінням .
Стрічка RSS коментарів цього запису