Сергій Одарич: «Добре, що місто тепер знає, хто в нас тіньовий мер»

Міський голова Черкас Сергій Одарич вважає, що прогрес міста залежить лише від вибору черкащан. Сергій Одарич вкотре включається у виборчу боротьбу. Осінній політичний сезон вже задає темп роботи і створює сприятливий ґрунт для розвитку суперечок і конфліктів. Команда Партії вільних демократів, очевидно, – поки єдина, яка щиро зізнається, що метою діяльності є націленість на вибори. Інші, мабуть, поки запевнятимуть, що просто займаються громадською активністю.

Про те, як просувається справа з розслідуванням вибуху під вікнами мера, про ситуацію в місті, «азотівські тролейбуси», конфлікт з бізнесменом Бородаєм та про те, чи займатимуться політикою діти мера читайте в інтерв’ю «Прочерку».

– Сергію Олеговичу, у зв’язку з вашою нещодавньою хворобою, хотілося запитати, як ви почуваєтеся?

– Почуваюся абсолютно здоровим. У мене було каміння в нирках. Спершу лікувався в обласній лікарні, а потім – у Києві, бо те лікування, яке потрібно було мені, не надається в Черкасах.

– Просто наближаються вибори і сили вам знадобляться. От нещодавно секретар міськради Олександр Радуцький напівжартома підрахував, що головував на восьми засіданнях сесій міськради, а ви – на семи…

– Це природно, що секретар міськради повинен виконувати якусь роботу, а не просто так отримувати гроші. Тим більше, що його обов’язки чітко визначені законом: організація роботи депутатського корпусу, робота комісій і, в тому числі, головування на сесіях за відсутності міського голови. Тим більше, якщо врахувати, що офіційно сформована більшість очолювана секретарем міськради, то під його головуванням сесії ж повинні проводитися продуктивніше. Більше того, проектом змін до Закону «Про місцеве самоврядування» передбачено, що міський голова не головує на засіданнях міськради. Там чіткіше передбачене виконання повноважень: міський голова – це більш виконавча функція, а секретар ради отримує статус ніби голови ради.

– Питання, хто головуватиме на сесіях, є більш формальним. Воно вже випливає з іншого питання – у кого, власне, влада в руках?

– За нашим законодавством посада міського голови доволі номінальна. У нашій уяві міський голова – це повноправний господар в місті. Насправді в нього власних повноважень всього декілька! Я можу сам собі обрати секретаря, надати відпустку працівникам виконавчого комітету за їхньою заявою і призначити директорів комунальних підприємств. Усі інші повноваження міський голова може здійснювати, пропонуючи комусь щось. Наприклад, може пропонувати виконкому затвердити певний тариф на транспорт, пропонувати міській раді призначити заступників. І тут вже все залежить від міськради. Свого часу ми були свідками, як півроку не призначалися заступники, яких пропонував міський голова. Коли вести мову про використання коштів міського бюджету, то тут розпорядниками коштів є департаменти як юридичні особи: там є бухгалтерії, директори департаментів, які мають право укладати угоди, підписувати акти виконаних робіт і платіжні документи. Заміна вікон у садках, ремонт доріг тощо – це повністю компетенція директорів департаментів, а підставою для того, щоб вони це робили, є рішення міської ради, а не доручення міського голови.

– Що ж робити, щоб ситуація була керованою в місті міським головою?

– Зміни, що передбачаються в законодавстві, мають наділити більшими повноваженнями міських голів в частині виконавчих функцій. У цілому, все відбувається добре і нормально, коли міський голова має більшість однодумців в міськраді, відповідно, формується виконавчий комітет з однодумців і виконавчі органи тоді працюють в одній команді з міським головою. У нашому ж випадку маємо яскраво виражену антимерську більшість, а розпорядники коштів – 8 з 9 департаментів – це люди, які призначені з числа опонентів міського голови. Наприклад, Артур Савін (директор департаменту архітектури, містобудування та інспектування, – ред.) – ініціатор імпічменту міського голови, голова лічильної комісії, який контролював, як депутати голосують за імпічмент. Володимир Шабанов (директор департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаського міськвиконкому, – ред.) – автор рішення про імпічмент, активний опонент. Директор департаменту освіти та гуманітарної політики Марина Бакланова призначена за рекомендацією мого активного опонента пана Кукліна. Андрій Наумчук (директор департаменту житлово-комунального комплексу, – ред.) призначений за пропозицією регіоналів. Єдиний департамент, де не відбулася після моєї відставки заміна директора – це департамент економіки, де працює Ірина Удод. Всі інші – це опоненти, тому люди місцями просто демонстративно не виконують доручення.

– Хтось отримав вже догану за несвоєчасний початок ремонту доріг?

– Ще ні, бо весь час йдуть відписки.

– То, можливо, так дійдемо до того, що регіонали візьмуть реванш у місті?

– Вони вже взяли! Подивіться на більшість в міськраді – це колишні регіонали або теперішні. Той же Володимир Гудзенко, який ще півроку тому фігурував як лідер Опозиційного блоку в області. Тож вважаю, що регіонали в місті насправді взяли реванш ще в травні минулого року.

– То тепер вам треба брати реванш?

– Безумовно! Сьогодні вільні демократи працюють в опозиції. Нас лише 14 голосів (з моїм голосом включно) у міській раді.

– Чи готуєтеся до наступних виборів, що мають відбутися восени?

– Так. Ми розуміємо, що в ситуації, коли має місце такий управлінський колапс у місті, вирішувати справу треба тільки шляхом виборів. Ми командою вже збиралися, визначилися з принципами управління. Керівником виборчої кампанії буде депутат міськради Микола Кудрявцев. Визначилися і по кандидатах, по мажоритарних округах.

«Ми командою вже збиралися, визначилися з принципами управління». Фото з архіву.

– А щодо кандидата в мери?

– Поки що розглядається моя кандидатура. Думаю, конкурентів буде багато, як і союзників. Десь бачив публікацію, що депутат Андрій Більда готується в мери. Нехай пробує…

– Андрій Більда, як і Микола Мирза, – колишні ваші соратники. Із Мирзою ви навіть дружили родинами. Вам не прикро?

– Після війни з регіоналом Сергієм Тулубом вони порозбігалися і ми вирішили нікого не повертати назад. Хоч Мирза звертався з заявою…

Безумовно неприємно, коли люди, з якими товаришуєш, маєш нормальні стосунки, потім займають іншу позицію. А особливо неприємно, коли це супроводжується потоками брехні і таке інше. До речі, на відміну від Олександра Радуцького Микола Мирза, принаймні, не дозволяв собі публічно десь висловлюватись з якоюсь брехнею щодо мене. У Саші це – стиль життя.

Одарич: Мирза просто пішов в сторону

Я не один рік займаюся політичною діяльністю і чудово розумію, що людьми рухають якісь політичні інтереси. Для себе я чітко ділю людей за інтересами і визначаю статус цих людей: чи я їх сприймаю як друзів, чи як союзників тощо. Тобто, чим більше інтереси перетинаються, тим ближча дружба. Щодо Радуцького чи Мирзи, то ілюзій в мене не було. З Сашею ми відрізнялися у поглядах. З Миколою Мирзою ми йшли разом довше. Ну, відповідно, так і відбулося: Радуцький за вказівкою Тулуба бігав і кричав за імпічмент, а Мирза за нього не голосував і просто пішов убік.

– До речі, щодо зниклого екс-голови ОДА Сергія Тулуба. Ви пропонували нагороду за інформацію про його місце перебування. Є якась інформація?

– До мене доходила інформація, ніби кілька місяців тому його бачили десь у Криму. Нібито він десь у Росії співпрацює з їхнім Міністерством енергетики. Не скажу, що це – плітки, але повністю довіряти цій інформації я не можу.

– Ви казали, що не мали ілюзій стосовно деяких депутатів. А щодо ваших особистих ілюзій? В інтернеті «гуляє» ваше інтерв’ю «Газеті по-українськи» 2013 року, де ви досить позитивно відгукувалися про Януковича…

– Я те, що говорив, можу підтвердити. Бо зважую кожне слово. Мова в тому інтерв’ю йшла про шанси Януковича стати вдруге обраним президентом. І станом на червень 2013 року шанси Януковича були найвищі. У нього не було жодного серйозного конкурента. Навіть на початок революції в нього був шанс зберегти владу і до сьогодні залишатися президентом. Якби після першого побиття студентів наступного дня була відставка міністра Захарченка, то не було б ніякого Майдану. Допустив порушення, застосував силу без необхідності і все – поніс покарання! Якби після демаршу по угоді ЄС, або після виступу Азарова проти мітингувальників відбулася зразу відставка Азарова, то Янукович взагалі б сприймався ледь чи не національний герой. Я і зараз це підтверджую. Якщо повернутися в минуле і проаналізувати всі ті настрої, то можна зрозуміти, що лише тупою впертістю і небажанням проводити кадрові зміни і врегульовувати ситуацію Янукович сам себе помножив на нуль.

Одарич про Януковича: надзвичайно сильна, вольова і грамотна особистість

Скажу вам, що разів три доводилося спілкуватися з Януковичем. Це надзвичайно сильна, вольова і грамотна особистість. У нас була можливість хвилин 15-20 поговорити про економічні процеси в Україні, то він чудово володів всією інформацією: про макроекономічні показники, інфляційні процеси, обсяг і баланс імпорту-експорту. Він, принаймні, добросовісно слідкував за усіма процесами. І це зовсім не говорить про те, що я хотів би його виправдати у тих схемах крадіжок акцизу пального, які були побудовані Курченком. Янукович про це знав і я, по-суті, за це поплатився, бо з претензією у гвинтокрилі (про який любить згадувати Радуцький) якраз цю тему обговорював. Після повернення Януковича тоді з Черкас була дана команда прибрати Одарича. Мовляв, «він забагато знає».

– Чи зберігається інтерес вашого друга Михайла Бродського до Черкас?

– Безумовно. В нас є інтерес. На прикладі Черкас ми дуже хочемо показати, що місто може динамічно розвиватися, ставати європейським.

– Коли ж це можна побачити? Пригадується Вінниця, де ситуація набагато краща!

– Тоді, коли хоча б один рік у міськраді працюватиме стабільна більшість однодумців, які думатимуть не про те, як вставити палки в колеса, а як працювати! У Вінниці – інший виборець. Починаючи з середини 90-х років, завжди вінничани обирали мера і міськраду з однієї команди. Останні місцеві вибори: не з команди Гройсмана вінничани обрали лише декілька депутатів.

– Тобто, прогрес міста Черкаси залежить лише від вибору черкащан?

– Безумовно. Бо в Черкасах виборці ні разу не обирали мера разом із командою. Всі мери змушені були домовлятися з більшістю. Це все рівно, що сідати в автомобіль, який ніби справний, але усі його колеса стоять не паралельно, а під різними кутами. Не буде просування вперед, бо кожне колесо намагатиметься тягнути в свій бік. Так ми робимо в Черкасах, коли обираємо мера одного, а міську раду – іншу.

– Чи є в вас якісь контакти з командою Валентини Жуковської?

– З Жуковською не контактую, але контактую з підприємством «Азот». Декілька місяців тому зустрічався з керівництвом заводу на їхнє запрошення. Але ми контактуємо не в політичних питаннях.

– Яка ситуація по цих тролейбусах, які стоять на підприємстві «Азот» і які мали б їздити по Черкасах?

– Слово – за підприємством, навіть не за ним, а за їхнім головним холдингом «Ostchem». Тобто, вони визначаються, що робити. Чи вони допомагатимуть Черкасам, і тоді можна визначатися в якій формі. А можуть розділити тролейбуси і направити трьом містам: у Рівне, Сєверодонецьк, Черкаси.

– Сергію Олеговичу, як розслідується справа щодо вибуху біля вашого будинку?

– Правоохоронці не можуть знайти винних. Хоч, як на мене, достатньо речових доказів. Бо там була ще одна пляшка з запальною сумішшю, але наявність охорони злякала зловмисника. І при великому бажанні, думаю, міліція могла б розкрити злочин.

– Чи вже виконували рішення суду і спростовували свої слова на адресу бізнесмена Андрія Бородая, якого назвали банкрутом і з яким виник конфлікт?

– Ще не спростовував інформацію. Але буду. Виступлю по телебаченню і розкажу, що я мав на увазі, покажу документи компанії Бородая, де процедура банкрутства триває. Але Бородай вимагав спростувати, що він особисто не є банкрутом. Тож дійсно, його особисто суд банкрутом не визнав.

– Це, фактично, буде не спростування, а удар у відповідь?

– Я вважаю добрим те, що Бородай зайняв таку активну позицію. Бо багато десятиліть він займав тіньову позицію, не показувався на люди, публічно ніде не виступав, хоча з червня минулого року, по-суті, управляє всіма процесами в Черкаській міськраді. І та більшість у міськраді формувалася Бородаєм, а Радуцький виступав просто публічним обличчям. Але управляє усіма процесами Бородай. І це дуже добре, що місто тепер знає, що в нас є такий політичний лідер, тіньовий мер міста. Місто повинно знати, хто який ступінь впливу на міську політику здійснює і, думаю, громада дасть оцінку.

– Щодо суперечливого будівництва за драмтеатром. До чого домовилися?

– По-перше, треба розуміти, що Бородай не має відношення до цього будівництва. В нього немає грошей і хоч він особисто не є банкрутом, але його компанія є банкрутом. І він дав можливість забудовнику на його ділянці проводити це будівництво. Очевидно, з якоюсь компенсацією абощо. Із забудовником я провів низку зустрічей і переговорів. У результаті забудовник відкликав свою заявку на містобудівні умови та обмеження, переробив і в результаті була зменшена поверховість, зменшена кількість під’їздів, передбачений підземний паркінг, а будинок перенесений до вулиці Гоголя і передбачений між будинком і драмтеатром сквер.

– Нещодавно в інтернеті звучала інформація про одруження вашого сина. Він зараз перебуває в Черкасах чи в Києві?

– У молодят була невеличка весільна подорож до Кракова. Мають от саме повернутися. Взагалі, в особисте життя сина не втручаюся. Андрій і Оля жили в Києві, потім у нас потім орендували квартиру в Черкасах. Познайомилися на виборах 2012 року, були членами скандальної комісії 223 округу, потім ЦВК призначила Олю головою цієї комісії. Їх, по-суті, було четверо, які протистояли фальсифікацій на користь Пилипишина. Сину довелося пройти через погрози і я пишаюся тим, що він вистояв. Отже, під час перипетій вони познайомилися, придивилися одне до одного.

Скажу, що весілля було в Черкасах. Цікаво, що в Черкасах весілля часто перетворюються на адміністративно-господарські заходи.

Не на всі запрошення завітати на весілля мер відгукується. Але на деякі таки ходить. Фото з весілля баскетболіста «Черкаських мавп»

Мені часто надходять запрошення на ті чи інші весілля лише тому, що я міський голова. Та я вважаю весілля родинним святом. Тож десь 50% на весіллі було молоді, а 50% – дорослі, але це виключно родина. З політичної команди був лише Олег Ліходькін, бо його дружина – моя двоюрідна сестра. Тож він там був не як політичний соратник, а як родич.

– Ваш син долучатиметься до політичного життя в місті?

– Думаю, що ні. Андрій дуже активно виконує функцію в родинному бізнесі. Він взяв на себе управлінську функцію, 90% часу в нього займає управління нашими активами, продажами. 10% лише він витрачає на громадську активність тощо. Якщо сказати відверто, то в моїх дітей велике розчарування від черкаського середовища: надзвичайна пасивність, байдужість.

Я добре знаю друзів мого сина, доньки, і скажу, що це – надзвичайно активна інтелігентна молодь, з широким світоглядом. Подібне середовище мої діти намагалися сформувати в Черкасах. Але постійно натикалися на небажання, на пасивність. Тому зараз і Андрій, і Наталка думають про повернення в Київ. На жаль, це – загальна тенденція. Активній молоді в Черкасах стає нецікаво. І з цим треба щось робити. Це треба змінювати!