Приналежність до Партії регіонів та вміння залишатись керівником структури впродовж багатьох років при будь-яких міністрах, – ось, що насамперед закидають читачі сайту «Прочерк» головному рятувальнику області Віктору Гвоздю. Проте, чи справедлива ця критика? У інтерв’ю нашому виданню Віктор Михайлович розповів про те, як ішов до керівної посади, про свої здобутки, чому займався політикою та чи планує йти на місцеві вибори…
«За мого керівництва ми доводили урядовцям потребу поліпшення матеріального стану саме черкаського гарнізону»
Багато часу в розмові Віктор Михайлович приділяє розповіді про свою біографію. Розповісти йому є про що, адже крім черкаського, має і київський період життя. Проте нині, схоже, він себе почуває таки черкащанином: розповідає окремо про кожний пожежний відділок у районах, про кадри, більшість з яких зростала при ньому, та про проблеми, з якими стикається його служба. Спілкуємося з Віктором Гвоздем після його повернення на посаду керівника регіонального підрозділу служби порятунку.
Нагадаємо, що після арешту на засіданні уряду в прямому ефірі глави служби Сергія Бочковського, керівники обласних структур були усунуті від виконання роботи на період слідства.
«Через пожежу у Василькові перевіряємо АЗС, інші небезпечні об’єкти»
– Чи означає повернення Вас на посаду те, що в службі бракує кадрів?
– Я не прагну доробити до пенсії, абощо. У мене є досвід і є бажання розвивати службу. І я готовий до будь-якого рішення керівництва. Після усунення від виконання робіт, усіх нас – керівників обласних структур – запрошували до слідчого управління. У всіх управліннях працювали люди, які після вивчення потрібних питань, доповідали міністру Авакову. Уже потім було рішення повернути частину обласних керівників на посади, в тому числі, і мене. Бо треба карати, коли є за що…
– Чи в дії у Вашій структурі Закон «Про люстрацію»?
– Так, керівництво управлінь проходить люстрацію. Усі наші документи в Києві, очікуємо результатів. Перевірка триватиме ще два місяці.
– Які Ваші здобутки на посаді?
– За вісім років мого керівництва ми оновили автопарк майже на 40 мільйонів гривень. Так, це державні кошти, але, наприклад, ми маємо автомобіль, на якому працюють піротехніки. Таких автомобілів в Україні всього десять. Ми переконали владу, що саме Черкащина повинна мати такий автомобіль. Ми отримали хімічну лабораторію, а таких в Україні всього сім. Отже, ми доводили урядовцям потребу поліпшення матеріального стану саме черкаського гарнізону.
Основним же досягненням вважаю роботу з людьми. Я сформував фаховий колектив. Ми за вісім років не втратили жодного працівника на пожежі, у нас не було жодного скандалу, ми достойно пройшли революцію. Щодо останнього, то якби це було не так, нас би звідси винесли. І ми не посилали людей куди не треба. За вісім років ми повністю все реконструювали. У нас у кожному районі є пожежна частина. Раніше вони були не в зовсім хорошому стані, тож довелося перебудовувати все. Так, побудували частину в Монастирищі, усі частини воєнізували, людей старшого віку відправили на заслужений відпочинок і набрали молодь. Зараз область охороняє майже 30 частин, Черкаси охороняють 6 бойових частин. Всього у нас в підпорядкуванні півтори тисячі особового складу. Важливо, що 90% – це люди, які займаються реагуванням, виїжджають на пожежі.
– У зв’язку з пожежею на нафтобазі Київщини, чи посилюється увага до небезпечних об’єктів на Черкащині?– Так, у Черкаській області пожежниками перевіряються потенційно небезпечні і хімічні об’єкти, зокрема і АЗС. Нещодавня пожежа на нафтобазі Василькова змусила усі відповідні служби уважніше поставитись до об’єктів, що в їх підпорядкуванні. Про причини пожежі вже не раз говорили у ЗМІ професіонали: жодна служба, що має контролювати будівельні, протипожежні, екологічні й інші норми, на територію підприємства у Василькові не допускалася. Колеги мені кажуть, що там більше трьох років ніхто не був з різних причин. Хоч ми знаємо, що перевірки там і не могли бути через мораторій на перевірки бізнесу, що діє в країні. Сьогодні уряд ухвалює ряд заходів, реагуючи на масштабну пожежу. Хоч мораторій не знято, але у зв’язку з ситуацією ми маємо ряд об’єктів перевірити. Звісно, інспектор за десять діб попереджає підприємство про перевірку і готує весь пакет документів, як того вимагає закон.
– Черкаські пожежники також їздили гасити пожежу на нафтобазі. Чи всі живі-здорові?
– Уже 9 червня зведений загін з Черкащини в кількості 6 пожежних автоцистерн і 36 осіб особового складу на чолі з заступником начальника управління, полковником В’ячеславом Гончаром були на місці пожежі у Василькові. Весь тиждень наші пожежники активно допомагали ліквідовувати аварію. Усі повернулися живі і здорові. По поверненні вони пройшли медкомісію, бо зрозуміло, що хлопці надихалися отруйних речовин. Тож ми знайшли можливості додатково видати працівникам премії. І Гончар доповідав, що за його спостереженнями, пожежа сталася таки через порушення норм будівництва. До речі, у був в робочих поїздках не в одній країні і скажу, що там в забудовників навіть і думки немає такої, щоб відступити від правил будівництва абощо. А в нас у період мораторію так будувалися будинки, ресторани, нічні клуби. І все це мене дуже турбує, бо ми знаємо про трагічний випадок в російському нічному клубі «Хромая Лошадь», де були жертви. Я не називатиму прізвищ, але однозначно, що й у нас не всі ті, хто займається будівництвом чи експлуатацією підприємств, закладів, дотримуються норм і правил. І ми через мораторій не можемо на таких осіб впливати. А все впирається в бюджет: щоб поставити вогнегасник чи встановити протипожежну систему, потрібні кошти. У нас економлять на цьому, що дуже ризиковано.
Говорячи про Васильків, хочу задати про ситуацію в Городищі, коли зійшли цистерни з нафтопродуктами. Ця аварія стала випробуванням для наших пожежників.
Пожежа на залізниці в Городищі стоїть в історії області під №1, – Віктор Гвоздь
Я був там протягом години. У Городищі неподалік залізничної колії була нафтобаза, і був ризик перекидання на неї вогню. У місцевого населення почалася паніка. Якби нам з залізничниками не вдалося відчепити перекинуті цистерни і відтягти в безпечне місце, то ситуація була б дуже небезпечна. Хоча і так було непросто. Ця пожежа стоїть в історії області під номером один. У Городищі відмінно спрацював колектив. Ми спільно з колегами з сусідніх областей, за короткий термін і без втрат ліквідували пожежу. Тоді стали до строю всі без винятку. Гарнізон пройшов перевірку достойно. Ми отримали досвід, який пізніше знадобився при гасінні пожежі у Василькові.
– Яка ситуація з торфовищами на Черкащині?
– Ми постійно моніторимо ситуацію. Минулими роками були важкі моменти, враховуючи, що пожежа відбувається під землею. І людину і техніку на торфовища не пошлеш, бо все провалюється. Доводиться стояти по периметру і заливати водою. Але хай би вона лилася, проте потрібне пальне, щоб її закачувати. Що виходить? Ми витрачаємо кошти місцевих рад, на території яких знаходяться ці торфовища. Тому вкрай важливо упередити такі небезпечні моменти. Зараз ми також звернули увагу на збирання врожаю.
– Усе таки, які найбільші небезпечні об’єкти на Черкащині?
– Підприємство «Азот». Але там у нас працює підрозділ в складі майже 200 осіб, що забезпечує протипожежний техногенний захист самого підприємства. При чому загін фінансується за рахунок підприємства, і він взірець для інших. Там пожежники усім забезпечені.
Інша справа в нас. Держава не спроможна забезпечити нас повністю. Так, працівники отримують зарплату, але вона не задовольняє особовий склад. Пожежний сьогодні отримує 2100-2300 грн. І це люди, які ризикують життям. Пригадаймо, що під Васильковом, на превеликий жаль, є загиблі… Щодо зарплат бійців з вислугою: офіцер, що проробив 10 років, має 3 тисячі, якщо він проробив 15 років – має 3,5 тисячі. Керівник управління, тобто я, маючи 29 років вислуги, звання генерала, – отримую 8,5 тисяч. І в розмовах працівники, насамперед, порушують питання заробітної плати. Більшість людей заробивши на пенсію, звільняються і шукають інший підробіток. Зараз у нас середній вік працівників 25-34 років. Люди, незважаючи на труднощі, працюють, немає плинності кадрів, як в деяких інших структурах. Бо крім фінансових моментів є ще людські стосунки. Я намагаюся постійно спілкуватися з працівниками і не забувати про жодну з частин в області.
«Більше півсотні рятувальників пройшли АТО»
– Як обрали свій фах?
– Пожежником був мій батько. Він сам родом з Золотоніщини, з Кединої Гори, після армії потрапив у Рівне. Там, після війни, саме набирали штат в пожежну охорону, і він пішов рядовим бійцем. Уже згодом закінчив пожежний технікум. Його атестували, присвоїли звання молодшого лейтенанта і в 60 років він закінчив службу в чині майора. Коли я закінчив школу, то пішов по стопам батька – у Черкасах саме відкрилося пожежно-технічне училище. Отже, з 1976 року почався мій черкаський період життя. До речі, поряд з навчанням займався і спортом, постійно фізично загартовувався. Двічі був чемпіоном України з футболу, є кандидатом в майстри спорту. Уже в училищі займався багатоборством, плаванням. Будучи курсантом, обіймав посаду заступника командира взводу, вже тоді мав у підпорядкуванні 30 осіб.
Училище я закінчив з відзнакою, інформація була занесена на дошку пошани. Потім рік пропрацював на посаді інспектора в пожежній охороні в Рівному і згодом вступив до Академії протипожежної служби Радянського Союзу в Москву. Це була потужна школа, після якої я отримав запрошення і приступив до викладацької діяльності в нашому черкаському училищі, а через десять років був призначений на посаду проректора з економічних питань. Тоді училище вже стало інститутом.
Потім був 2005 рік, коли звільнили з посади ректора Миколу Шкарабуру, а я фактично готувався до пенсії. Та склалося так, що я отримав несподіване призначення на посаду начальника головного управління МНС у Київській області. Таким чином я змінив напрямок своєї роботи: з навчального закладу перейшов на керування практичними підрозділами. Тоді – у 2006 році – якраз було 20-річчя Чорнобильської трагедії. В управлінні практично кожен був ліквідатором. Внесені мною тоді пропозиції були почуті Балогою і Ющенком, і тоді ж ще четверо родин пожежних поряд з Правиком і Кібенком отримали ордени Героїв за своїх рідних. Це дало для родин пільги.
Згодом мене перевели на місто Київ. Ми достукувалися до тодішнього мера Леоніда Черновецького. Він багато в чому нас підтримав, зокрема, в наданні допомоги родинам постраждалих, в покращенні протипожежного захисту столиці. Тоді були серйозні показники в роботі київського главку і тоді ж я отримав від міністра Балоги звання генерала. Пам’ятаю тодішні резонансні пожежі в багатоповерхових будинках, коли було врятовано десятки людей.
У цей час в Черкасах через стан здоров’я пішов з посади керівник обласного управління генерал Биков і після нього з різних причин в управлінні за короткий термін змінилося ще чотири керівники. Тоді областю керував Олександр Черевко. Мені запропонували очолити черкаське управління і з 2007 року почався новий етап біографії. І я повернувся в Черкаси досвідченішим, бо „гулі” вже набив у Києві.
– За ці роки стільки мінялося керівників міністерства. Ви могли б охарактеризувати людей, наприклад, Шкіряка?
– Шкіряк з нами практично не працював. А ті люди, що з ним працювали в управлінні, то схвально відгукувалися по його програмі, постановці питань, ставленню до проблем. Проте, він дуже короткий термін був на посаді, щоб дати характеристику. Микола Чечоткін працює в центральному апараті на різних посадах з 2005 року. Професійно себе проявив у Слов’янську, де звільняв місто від терористів. Впевнений, що ця людина готова повести службу в потрібному напрямку.
– Розкажіть, будь ласка, про участь наших рятувальників в АТО.
– Більше 60 наших колег пройшли зону АТО. Піротехнічна група була там вже декілька разів. Наші хіміки там півроку. Постійно бувають у зоні водії, які працюють на кранах, вантажних машинах, вони міняються через сорок діб роботи. 22 особи отримали статус учасника бойових дій. На щастя, немає поранених, як в інших областях. До речі, тісно співпрацюємо з Правим сектором, автомайданом, самообороною, іншими організаціями, що здійснюють волонтерську діяльність. Для них ми робимо те, що можемо, – ремонтуємо машини, доставляємо вантажі. Тобто, ми не стоїмо осторонь цих питань, а налаштовані патріотично.
"Більше 60 наших колег пройшли зону АТО"
Гуманітарна допомога, яку за активної участі обласної державної адміністрації, підрозділів управління ДСНС України у Черкаській області була зібрана з усієї Черкащини, у складі автомобільної колони вирушила на Схід України до мешканців Слов’янська у середині літа 2014 року.
«Я в обласну раду йти не планую. А як складеться – побачимо…»
– Стосовно політичної діяльності: чому ви пішли в депутати обласної ради?
– Наші програми, зокрема, програма пожежної безпеки, працюють в обласній раді. Такі ж програми є в районних радах. Ми додатково по цих програмах можемо якось підтримувати нашу службу з місцевого бюджету. Бо сподіватися на держбюджет… Для прикладу, така стаття як формений одяг торік була забезпечена на 6%. А ми на 75% забезпечили себе за рахунок місцевих бюджетів. Пальним держава забезпечує трохи більше, ніж на 7%. А як за таких умов автомобілі виїжджатимуть на виклики? Тому і постало питання, що нам слід мати представників у радах, щоб вони впливали на розподіл коштів. Я в обласній раді працюю в групах, з депутатами. Наша служба цьогоріч з обласного бюджету вже отримала 600 тисяч. Кожен районний бюджет прийняв свою програму, там від 100 до 300 тисяч йде на пальне, обмундирування, пожежно-технічне обладнання, рятувальне обладнання. Бо все ж зараз на нашу службу покладене: хіміки, водолази, піротехніки, інженерна група, пожежники-рятувальники, – все це наші працівники. Телефон 101 – це зараз все. Маємо з дозволу Кабміну платні послуги – комусь треба відкачати звідкись воду, відкрити зламаний замок, переробити на якомусь підприємстві схему, відремонтувати пожежний гідрант…
«Зразу хотів би зазначити, що членом Партії регіонів я не був, як не був і членом ніякої іншої партії, бо за статутом це не передбачено»
– Але ви обиралися у 2010 році саме від Партії регіонів. Чи був у вас вибір?
– Я обирався по Жашківському округу. Причина була така, що ми на той час відпрацьовували цей район. У нас там не на належному рівні була служба. Ми поставили ряд завдань і планів щодо повної реконструкції пожежного депо, щодо заміни пожежної техніки, щодо заміни іншого обладнання і наведення порядку. І так вийшло, що напередодні тієї виборчої кампанії я багато часу проводив саме в Жашківському районі, де в кінцевому підсумку і отримав запрошення голови адміністрації йти від округу кандидатом в депутати в облраду. Зразу хотів би зазначити, що членом Партії регіонів я не був, як не був і членом ніякої іншої партії, бо за статутом це не передбачено.
Перед виборами у нас були збори з людьми. Ми вирішили, якщо не робити такого шляху (не йти на вибори від ПР – ред.), то треба йти з посади. І ми знали, що на це місце приїде хтось з іншого регіону… Були моменти… Ми радилися з людьми… Я враховував і підтримку людей на Жашківщині. Уже згодом в обласній раді я, звісно, увійшов у фракцію Партії регіонів. А чим і хто там займався, то вже інше питання. Я ж займався своїм напрямком і своєю роботою. Наша служба ж центрального підпорядкування, тому я підпорядковувався не черкаському керівництву.
Я став депутатом обласної ради, працював і чотири роки не було питань. Аж тут торік з’явилися деякі питання до мене…
– Саме про це і хотілося ь запитати. Як було оприлюднено в ЗМІ, 07.08.2014 року Жашківським РВ УМВС України в Черкаській області розпочато кримінальне провадження. Суть справи в тому, що перемогу в окрузі №6 насправді нібито здобув Вусик В. М., але якимсь чином переможцем по округу оголосили Вас…
– Я був лише учасником виборчого процесу нарівні з усіма. І ніякої особливої мети не переслідував. Результати виборів оголошувала районна комісія, яка затверджувала документи в обласній комісії. І до середини минулого року питань не виникало. А тоді виникли, але не у Вусика чи у виборців Жашківського району, з якими я досьогодні в тісних стосунках. Жодної скарги-заяви від Жашківських виборців, на яких я працюю, не існує. Моя думка така: людина – колишній нардеп (що приймав сумнозвісні «закони 16 січня» ), який не має ніякого стосунку до Жашківського району і з яким я особисто не знайомий, – зробив торік відповідне подання, і воно пішло в Генпрокуратуру і далі. А самого його вже тут немає. У поданні ж були звинувачення, про які зараз ви говорили. Припускаю, що згадана особа зробила подання на прохання деяких моїх опонентів, які тут у свій час працювали і пішли раніше, ніж хотіли… Тобто колишній депутат просто зробив послугу особі, яка до нього звернулася. Я знаю, хто це все робить.
– Вас викликали на допити?
– Справа йшла по виборчому процесу взагалі. Ніхто мені нічого не повідомляв. Але слідчі органи МВС торік запрошували мене, і я давав пояснення як свідок цих питань. І пояснення було одне: я і мої люди ніякого стосунку до них не мають. Я ще раз повторю: у нас 1500 осіб штатної чисельності. Я ж людина демократична. Та й у сьогоднішніх реаліях рот нікому не закриєш. Якби справді були скарги, то вони б випливли раніше.
– Чув звинувачення в тому, що Ви нібито допомагали регіоналу Сергію Тулубу покинути межі області...
– Вперше чую таке звинувачення. Скажу, що це повний абсурд. Є версія, що він поїхав на своїй службовій машині. Крім того, я ж не член колегії, не ходив на наради з силовиками, де були прокурори і міліціонери. Я ходив лише на загальні наради з керівництвом департаментів. Бо там були питання охорони здоров’я, сільського господарства тощо. Коли ж засідали силовики, то це вже мене не стосувалося. Звісно, будучи на керівній посаді, я співпрацював з владою. Так було в Києві, коли я налагоджував діалог з Черновецьким, а на Черкащині – з Олексадром Черевком. Співпрацювали і з наступною владою.
– А коли Ви востаннє бачили Тулуба?
– Востаннє бачив його, коли він збирав нараду, а наради він збирав, як правило, у четвер чи п’ятницю. Він запросив усіх голів районів і питання стояло про перспективи, а не про щось таке... А вже згодом казали, що він зник з області на своєму службовому авто.
– А навіщо Ви балотувалися у Верховну Раду, ще й від Партії регіонів? Це була вказівка згори?
– Так вийшло, що треба було взяти участь у виборах.
– Зараз виборами цікавитеся?
– Не цікавлюсь. Що буде завтра – не знаю. Зараз співпрацюю з групою «Гідність». Та політиком себе не вважаю, а вважаю керівником свого напрямку. Перше питання, що мене цікавить – це безпека області. Бо фінансування управління не збільшилося, тож питань, які слід вирішувати, вистачає.
– Але ближче до виборів колеги по депгрупі можуть запропонувати Вам участь у виборах. Що тоді?
– Я не планую брати участь у виборах. Можливо, хтось з моїх колег по управлінню буде брати участь, бо це потрібно для нашої служби. Я ж в обласну раду іти не планую. А як буде складатися – побачимо.
Від «Прочерку»: Оскільки Віктор Гвоздь пішов нам назустріч і згодився на велику відверту розмову, яка може спровокувати до різких коментарів під матеріалом, то редакція вирішила за потрібне закрити коментарі, особливо враховуючи нинішні особисті переживання Віктора Михайловича з-приводу стану здоров’я його батька.
