Місцеві вибори 25 жовтня пройдуть за новим законом. Щоб роз’яснити виборцям деякі особливості складної і заплутаної виборчої системи, яка лягла в його основу, минулої п’ятниці на круглий стіл в «Новій Добі» зібралися черкаські експерти з виборчих питань. Сподіваємося, їхні роз’яснення допоможуть виборцям, з одного боку, зробити усвідомлений вибір, а з іншого – зрозуміти, чому до рад пройдуть не завжди ті кандидати, за яких проголосує більшість виборців...
«Одноразовий» закон
Максим Михлик, голова обласної організації Комітету виборців України:
– Закон про місцеві вибори, який нещодавно прийнятий, абсолютно змінює правила гри на нашому «виборчому фронті». Він суттєво відрізняється від попереднього закону, який, по суті, включав дві виборчі системи: пропорційну і мажоритарну. Тепер у нас буде зовсім інша система – та, проти якої виступали і КВУ, і «Опора». Експертне середовище критикує і не підтримує цей закон.
Є багато назв системи, яка запроваджена новим законом. Одні кажуть, що вона – «пропорційно-мажоритарна», інші – що «пропорційна з преференціями». Фактично цей закон зліплений з кількох систем. Там є і пропорційна складова (бо тільки партії висувають кандидатів, а самовисуванці залишаються тільки на рівні сільських громад та на посаду міського голову), і мажоритарна складова (бо партії висувають кандидатів у певних округах, яких ми за звичкою називаємо «мажоритарним», і в цьому окрузі кандидат працює, агітує за себе, збирає голоси), і натяк на відкриті списки (бо список формують не партії, він формуватиметься відповідно до того, як проголосували люди).
Якщо провести аналогію зі спортом, то можна сказати, що змішали різні види спорту: взяли, приміром, футболістів, посадили їх на коней, надягнули лижі, кинули в басейн і видали ракетки. Отакий закон у нас і вийшов. Як він спрацює – невідомо. Аналогій у світі немає. Колись щось схоже відбувалося в Санкт-Петербурзі на місцевих виборах. Там такий закон зарекомендував себе дуже погано, тому що дозволяв різні фальсифікації та маніпуляції.
Багато фахівців кажуть, що цей закон – «одноразовий», і через два роки, коли відбудуться нові місцеві вибори (тому що пройде децентралізація, з’являться нові громади й буде потрібно знов обирати депутатів і мерів), можливо, буде кращий закон. Бо члени коаліції у Верховній Раді обіцяли, що буде закон із відкритими списками. Нинішній – не закон з відкритими списками!
Трошки – про особливості нового закону.
По-перше, зменшується кількість депутатів. У Черкасах буде 42 замість 60 депутатів, в області – 84 замість 104. Це має свої плюси і мінуси. З одного боку, що менше людей, тим легше працювати, простіше збирати кворум, з іншого – що менше депутатів, тим легше лобістам із ними домовитися. Частина депутатів, обравшись, не ходять на сесії, пропускають засідання комісій. Я особисто вважаю, що кількість депутатів треба ще зменшити, але зробити так, щоб депутатство було їхньою постійною роботою, щоб вони отримували за це зарплати, відвідували засідання комісій. Тоді і контролювати їх буде легше, і ефективність збільшиться. В інших країнах так і є, а у нас це – поки що фантастика.
По-друге, у великих містах (в нашій області це – тільки Черкаси) вибори відбуватимуться в два тури. Тобто два кандидати на посаду міського голови, які набрали найбільше голосів, виходять у другий тур, який відбудеться через три тижні після першого. Міським головою стає той, хто набрав найбільше голосів. Знаючи нашу черкаську ситуацію, можу спрогнозувати, що другий тур буде набагато гарячіший і цікавіший, ніж перший. У другому турі ми побачимо суттєву боротьбу з правилами і без правил.
По-третє, в цьому законі запроваджено імперативний мандат, тобто можливість відкликати і міського голову, і депутатів. На мою думку, це – дуже погана річ, тому що може стати інструментом боротьби з неслухняними міським головою чи депутатом, враховуючи, що партія, яка ініціювала висування кандидата, може ініціювати «народну ініціативу», зібрати на окрузі підписи половини тих, хто прийшли на вибори, і відкликати депутата. На практиці це буде так: партійний лідер щось вирішив, із кимсь домовився, сказав, як голосувати, а депутат, який має свою точку зору й проголосує «не так», може бути за неслухняність відкликаний і замінений наступним кандидатом за списком, який буде слухнянішим. Тобто, це «підвішує» депутатів «на гачок» партійних лідерів.
Закон «для великих проти малих»
Марина Макуха, активіст Черкаської організації Громадянської мережі «Опора»:
– У новому законі є низка суперечностей, «ляпів», ніш для можливих маніпуляцій. Наприклад, коли йдеться про агітацію, закон говорить не про «суб’єктів виборчого права» і не про «кандидатів і партії», а просто про «кандидатів». Тобто, потім не можна буде говорити про порушення правил ведення агітації партіями.
Це говорить про те, що закон писали чи дописували «на коліні». Але ми мусимо із ним жити. Думаю, під час виборів ми будемо відкривати нові й нові особливості, «дірки», плутанину в новому законі.
Вікторія Феофілова, активістка громадянського руху «Чесно»:
– Закон однозначно не розв’язує тих питань, які мав би розв’язати новий закон про місцеві вибори. Зокрема, не розв’язано проблем формування комісій.
Кампанія дуже коротка (50 днів), і ми вже зараз бачимо, як політичні сили починають розвішувати свої білборди, розставляти намети. Короткий термін означає дуже інтенсивну кампанію і підштовхує політиків розв’язувати свої проблеми у всякий спосіб.
Тим кандидатам, кого люди ще не знають, буде потрібно якось донести до виборця інформацію про себе. Буде дуже важко «втиснутися» в 50 днів, наприклад, тим кандидатам у мери, які раніше ще не були мерами, секретарями міської ради тощо. Якщо кандидат не обіймав помітних посад раніше, можна сказати, що шансів у нього практично нема. Хіба що він має дуже великі гроші...
Сергій Варич, політичний експерт:
– Думаю, хоч цей закон і писався «на коліні» й в останній момент, він – дуже продуманий. Цей закон – «для великих проти малих», він містить безліч механізмів, як великі партії, які зараз у парламенті, можуть нівелювати доступ малих або нових партій до місцевого самоврядування.
Є декілька технологій, як домогтися проходження до рад потрібних кандидатів. Наприклад, «партія Ікс» приблизно передбачає свій відсоток. Їй потрібно, щоб до ради пройшло, скажімо, п’ятеро певних людей. Вона цих п’ятьох і висуне, або на інші округи висуне якихось студентів, які не розуміються у виборах і не мають грошей навіть на друк листівок.
Але це – не найбільша загроза. Найбільша пов’язана з тим, що виборчі комісії формують тільки парламентські партії. Якщо раніше члени виборчкомів слідкували один за одним, оскільки була пряма конкуренція по округах, то зараз партії на окрузі – не конкуренти. Вони можуть спокійно домовитися, змовитися проти маленьких. Наприклад, домовитися на кількох дільницях певним кандидатам вкинути по сто голосів. І справа вирішена. Співвідношення між партіями не зміниться, просто певні кандидати підвищать свій рейтинг у своїх списках. Їх навіть не буде кому схопити за руку, тому що в маленьких партій і кандидатів не буде фінансів, щоб «покрити» дільничні комісії досвідченими спостерігачами. І таке буде! Нехай не по всіх округах, але – по тих, де партіям буде потрібно, щоб пройшов хтось «авторитетний», який, як кажуть, «заніс».
Особливо такі змови будуть можливі серед колег по міській раді, які перебувають у різних партіях, але дружать між собою. Чому б їм не домовитися?
«Попит на жінок зростає»
Максим Михлик:
– Ще одна проблема – необхідність включати до списку не менше 30 відсотків «однієї статі», тобто, по суті, жінок. Тому наші обласні партійні лідери зараз дуже активно шукають «представниць однієї статі», щоб заповнити «мажоритарні» партійні округи. А у нас насправді не так уже й багато активних, авторитетних жінок, які бажають балотуватися в депутати, та ще й в від конкретної партії. Тому зараз «попит на жінок дуже великий».
Вікторія Феофілова:
– Я буквально бачу заголовки статей: «Попит на жінок зростає»... Але є й зворотній бік: у якій-небудь Жіночій партії України серед кандидатів має бути не менше 30 відсотків чоловіків! Утім, якщо серйозно, в місцевих радах і зараз жінок значно більше, ніж у Верховній Раді. А в сільських радах жінок буває й більше, ніж чоловіків.
Деякі райони можуть залишитися без представників у облраді!
Максим Михлик:
– На виборах в кожну раду округи будуть формуватися відповідно до кількості депутатів у раді. На виборах в обласну раду буде 84 округи. На кожний округ партії потрібно знайти нормального, авторитетного, активного і, бажано, грошовитого депутата, щоб він міг агітувати і за себе, і за партію.
Вікторія Феофілова:
– Нова виборча система настільки хитра, що я не знаю, як партії прогнозуватимуть, хто саме в них може пройти на виборах!
Після виборів мандати розподілятимуться між тими партіями, які пройшли 5-відсотковий бар’єр. Отже, кандидат може на якомусь окрузі отримати мало не стовідсоткову підтримку і все-таки не пройти, оскільки його партія не набрала 5 відсотків. Партія може мати 2-3 дуже сильних кандидатів, які на своїх округах впевнено «переможуть», але все-таки не пройдуть.
Більше того, партія може набрати 5 відсотків, але голосів буде недостатньо для отримання хоча б одного мандата.
І нехай навіть партія набрала 5 відсотків, нехай голосів вистачило для одного мандата, але його, за законом, займе не той, хто набрав найбільше голосів, а закріплений партією кандидат №1! Нагадаю, після перемоги партії на виборах a priori проходить спочатку закріплений партією кандидат, а вже потім кандидати рейтингуються у списку відповідно до того, скільки відсотків вони набрали на своїх округах.
Може бути ще й таке: хтось на своєму окрузі набрав більше по голосах, але менше по відсотках. Таким чином, він буде нижче у списку і матиме менше шансів пройти в депутати.
Марина Макуха:
– Можуть бути ситуації, коли виборці будуть, м’яко кажучи, здивовані: вони всі проголосували за якого-небудь «Петренка», а він у раду не пройде!
Максим Михлик:
– Треба пам’ятати, що «мажоритарні» округи, про які ми говоримо, не будуть представницькими округами, вони виконуватимуть суто технічну функцію для обрання депутатів.
Коли вибори минуть, партії-переможці можуть за кожним округом закріпити певних депутатів. Проте може статися (і, найімовірніше, станеться) так, що на виборах до обласної ради деякі райони не матимуть свого представника в обласній раді! Приміром, якщо в Катеринопільському районі буде два округи, і там виграють кандидати, які у своїх партіях наберуть менше, ніж в інших районах, то від Катеринополя в облраді не буде жодного кандидата! І навпаки, в сусідньому районі, наприклад, Звенигородському, може бути 10 представників у обласній раді! Таке можливо.
Вікторія Феофілова:
– Все це дуже дезорієнтуватиме виборців, які звикли до того, що, якщо є округ, то там обирають представника від округу. Виборцям потрібно зарані пояснювати, що тепер округи – просто для того, щоб якось організувати виборчий процес!
Що ми можемо зробити для того, щоб мінімізувати негативні риси закону? Принаймні, впливаючи на партії, домогтися того, щоб очистити їхні списки від тих, хто чимсь заплямував себе в минулому – корупційними скандалами, прогулами сесій і засідань комісій тощо.
Нагадаємо, Максим Михлик вважає, що новий виборчий закон, по суті, дозволяє підкуп виборців.
реклама
Коментарі
Шановний "Діагност", відповідаю - працювати пробували. І, можливо неповірите, але попрацювати вдавалось немало.
Стрічка RSS коментарів цього запису