Обвинуваченого в крадіжках двічі відпускали з-за ґрат, поки не дійшло до вбивства

Двічі – в березні та липні минулого року – Смілянський міськрайонний суд ухвалював рішення про звільнення під заставу особи, підозрюваної в обкраданні приватних квартир. Як відомо, безкарність до добра не доводить. Наприкінці лютого цього року цій самій особі було оголошено підозру в убивстві.

Історія з обкраданням квартири відомого черкаського журналіста, жителя Сміли Олександра Вівчарика яскраво демонструє безліч вад української правоохоронної системи. Обкрадачів було спіймано, але двох із них суд випустив під заставу, а обвинувальний акт щодо третього – повернув правоохоронцям. Підставою стало те, що він – за національністю росіянин і нібито не розуміє української мови, а перекладача йому не надали. Це – при тому, що чоловік майже все життя прожив в Україні й навчався у черкаській школі.

Але новий казус, що виник у цій справі, за своєю жахливою абсурдністю перевищив усе попереднє.

Обкрадання квартири журналіста Вівчарика було не першим у кримінальній кар’єрі фігурантів цієї справи. Як повідомили «Прочерку» в обласній прокуратурі, за кілька місяців до цього, 13 березня 2015 року, щодо одного з них, громадянина К., Смілянським міськрайонним судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Але на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України також було визначено розмір застави, яку підозрюваний міг внести для зміни запобіжного заходу. Громадянин К. заставу вніс (що й не дивно, враховуючи рід його занять) і вийшов на волю.

Тут, на волі, К. повернувся до улюбленої справи. За даними прокуратури, у червні-липні 2015 року він разом з громадянином Р. та громадянином А. вчинили крадіжки жителів майна Смілянщини, серед яких – і журналіст Олександр Вівчарик. У прокуратурі твердять, що К. не обмежувався одним районом, і є факт крадіжки також у Ватутіному.

Зловмисників швидко впіймали, бо вони здали вкрадені речі у ломбард. 18 серпня суддя того ж таки Смілянського міськрайонного суду обирає для громадянина К. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою... Але той знову вніс заставу, і суд його знов випустив на волю. Як твердять у прокуратурі, це сталося, незважаючи на те, що прокурор у судовому засіданні наголошував на тому, що відносно громадянина К. раніше уже було випущено під заставу, але той порушив свої зобов’язання.

Громадянина К. можна зрозуміти – якщо він обкрадає квартири, а його постійно випускають під заставу, то чому ж не продовжувати в тому ж дусі? Тим більше, що для застав потрібні гроші. Але К. разом зі своїм колегою Р. пішли навіть далі.

За інформацією прокуратури, 21 лютого 2016 року хлопці, «маючи умисел на заволодіння майном жительки м.Канів» (сумкою з грошима), двічі вистрілили з обріза цій жінці в живіт. Наступного дня вона померла в лікарні.

Після цього, 28 лютого, суддя Канівського міськрайонного суду обрав відносно зловмисників запобіжних захід – тримання під вартою, нарешті без застави.

Виникає питання, чому судді випускали людину, яка не припиняла свою злодійську діяльність? Виявляється, відповідно до статті 183 Кримінального процесуального кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам: вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Чи можна було під час судового розгляду в серпні 2015 року зрозуміти, що звільнення під заставу громадянина К. може тягти за собою ризик нових злочинів? Очевидно, що так. Отже, одне з двох – або прокурор чомусь не зміг цього довести, або суд чомусь проігнорував його доводи.

Хтось у владі повинен дати відповідь на це запитання. Бо за цим запитанням – кров безневинної жертви.