«Довжелезний ряд скотомогильних ям видає у повітря такі аромати, від яких тельбухи вивертаються... Кишки, скелети в перемішку зі свіжими тушками... І нечистоти вільно випаровуються в повітря і витікають в ґрунт... Це не жахливі домисли, бо в Рацевому є не тільки скаржники на поїдачів свинячої мертвечини, а й самі вони».
Це все – цитати із статті під назвою «Паштет із скотомогильника», яка з’явилася в суботньому номері «Чигиринських вістей» і вже стала резонансною. Журналісти «Прочерку» спробували й собі з’ясувати, наскільки скандал, що розгорнувся на Чигиринщині, має під собою реальне підґрунтя.
Конфлікт інтересів?
На загал проблему було винесено 25 березня, коли Державна екологічна інспекція оприлюднила інформацію про те, що в лісосмузі поблизу села Рацеве Чигиринського району було знайдено несанкціонований скотомогильник «у незадовільному стані». А вже наступного дня в «Чигиринських вістях» вийшла згадана вище публікація журналістки Наталі Лебеденко.
Оскільки в публікації йшлося про те, що скотомогильник належить Рацівському свинокомплексу СТОВ «Чигиринська аграрна компанія», який входить у структуру ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», ми звернулися по коментарі до генерального директора «ЧМК» Івана Бєлопольського.
За словами Івана Бєлопольського, його компанія справді має в Рацевому свинокомплекс, який, щоправда, зараз згортає свою діяльність через нерентабельність свинарства. У цього комплексу, як і в кожного тваринницького підприємства, є певні відходи, в тому числі й трупи тварин. За свинокомплексом Чигиринської аграрної компанії закріплено так звану «яму Беккарі», де раніше утилізували трупи тварин, що загинули. Ветеринарні перевірки, які тут проводилися, підтверджували, що стан ями відповідає вимогам.
Іван Бєлопольський наголосив, що, будучи генеральним директором, суто виробничою діяльністю не займається, тож цілком покладається на висновки перевіряльників. Бєлопольський переконаний, що жодних екологічних проблем у Рацевому немає, а в роздуванні скандалу винуватить недоброзичливців..
– Ця яма повинна бути пуста, – наголосив Іван Бєлопольський. – Звідки взялися фотографії (в «Чигиринських вістях», – ред.) зі свиньми, мені особисто невідомо... Всі тварини Чигиринської аграрної компанії останнім часом утилізуються на утильзаводах, з якими в нас укладено відповідні договори. Наші співробітники можуть показати цю яму і зараз... Туди можна проїхати, подивитися.
«Усе село знає про той скотомогильник»
Ми пристали на пораду Івана Володимировича. Щоправда, по допомогу звернулися не до працівників свинокомплексу, а до чигиринських колег. Ті порадили нам поспілкуватися з жителькою села, підприємцем Ніною Москаленко.
– Усе село знає про той скотомогильник, – розповіла Ніна Іванівна журналістові «Прочерку». – Але ми, будучи бідними і голодними, як завжди, мовчимо. Мовчимо про нелегальний спиртзавод, який діє на території колишнього комбікормового заводу і виливає свої відходи в дренажну систему попід колишні ферми. Від цього, до речі, стіни на фермах валяться... Тільки зараз стали говорити й про скотомогильник, на який із свинокомплексу «Кожарки» вивозять трупи мертвих свиней. Є люди, які туди їздять, вибирають більш-менш хороші туші, дають котам і собакам, переробляють. Кажуть, що й самі їдять. І запах там, на скотомогильнику, страшний. Зимою ще сяк-так, а влітку взагалі дихати нема чим.
Ніна Іванівна погодилася провести нас до «ям Беккарі», які в народі також називають «чеськими ямами».
Ми оглянули дві із них. У першій, бетонна покрівля якої вже геть розвалився, серед старих пожовклих кісток різних тварин лежала відносно свіжа туша великої свині.
У другій, заледве прикритій благенькою кришкою, свинячих трупів різного ступеню розкладання було повно, аж під верх.
Ну, і, звісно, запах – відповідний. Найдивніше – те, що це все залишилося в первісному стані вже після того, як скандал із скотомогильником став надбанням ЗМІ.
Дорогою назад ми завернули до невеличких водоймищ, що розкинулися безпосередньо поблизу свинокомплексу. Від стін цього підприємства через зарості бур’янів і чагарника до «озер» тягнеться бетонний жолоб, по якому, за словами селян, у воду стікає сеча тварин. Поверхня «озер» вкрита бульбашками від якихось газів, що виділяються в атмосферу з глибини водоймища. Щоб не зачіпати естетичні почуття читачів, про запах, знов таки, промовчимо.
– Рідина тут уже ллється через край, – кажуть у селі. – Якщо негайно не прибрати, незабаром це все буде в сусідньому Черепичному яру.
Про тушонки і паштети
У селі ми поговорили з декількома місцевими жителями. На прохання цих людей ми не оприлюднюємо тут їхніх імен, але записи всіх бесід є в розпорядженні редакції.
– Коли деякі жителі села почали тягати зі скотомогильника мертвих поросят, ми були дуже незадоволені, – каже селянин К. – Писали заяви в сільраду. Те, що залишалося від туш, ці люди викидали на городи, а собаки ж це все тягають по селу... Це було б ще нічого, якби ніхто не тримав удома свійських тварин. А так – хто знає, яку заразу можуть занести. Нікому ж не відомо, від чого здохли ті свині...
Жителька Рацевого Л. тримає на подвір’ї зо два десятки собак. Безпритульні тварини прибиваються до неї, а вигнати жінці – шкода. Деяких знаходить ледь живими на звалищі й приносить додому. Годувати, правда, їх особливо нема чим, тож бігають по подвір’ю худі й голодні. Тримає також кіз.
– Я їздила на скотомогильник разів п’ять, – розповідає Л. – Бувало, привезу, засолю, щоб м’ясо не псувалося. Поросят порозкидую собакам. А як бути? Зарплата – триста гривень, а зерно – купляй, бо кашу собакам варити треба. Щодня варю по казану. Зі мною ще одна жінка з нашого села їздила, Н. І з Вітового один хлопчина їздить, він теж собак розводить. Циган там – море. Буває, розхоплюють те, що туди привозять, і по сто кілограмів, і більше. Дебелих свиней вибирають.
Дехто в селі робить із мертв’ячини й паштети з тушонкою.
– Але – тільки котам! У мене ж їх п’ятеро, – розповідає жителька села Н. – Дядько тракторцем вивозить і скидає. Вивозять у понеділок і п’ятницю, ми вже зарані знаємо.
Про себе кожна із наших співрозмовниць каже, що м’ясо бере тільки для тварин. Але про інших твердить, що, буває, роблять і холодці, і на стіл гостям виставляють.
– Що ж тепер буде? – перелякано питає в нас одна жінка. – Я вже припинила, і давно не їздю на ту яму. Та й сусіди сваряться, мовляв, у нас поросята, свині, а ви возите звідти цю заразу...
Ось така наша «цивілізація» в другому десятилітті ХХІ століття. Ціка во, що навіть ті селяни, які обурюються тим, що відбувається на скотомогильнику, кажуть, що, в принципі, розуміють своїх сусідів.
– Усе зрозуміти можливо, – знизав плечима наш співрозмовник К. – Де ж тому селові діватися? Виживає хто як може...
За словами заступника начальника головного управління ветеринарної медицини в Черкаській області Юрія Кваса, справді, спеціалісти управління виїжджали в Рацеве. У скотомогильниках вони бачили мертвих тварин, але ті були без ідентифікації. Щоб з’ясувати, чи ці тварини справді зі свинокомплексу, потрібний дозвіл Кабміну на проведення повноцінної перевірки.
реклама
Коментарі
кapтoшку, ее cpaзу жe oткaпывaют гoлoдныe патриоты,
сообщает портал «Херсонцы» (Херсон). Taкиe
«дoбытчики» умудpяютcя coбиpaть уpoжaй
eщe дo тoгo, кaк oн coзpeeт.
Не зупиняйся. Продовжуй дивитись!
Це ти у людей крадеш майбутне, зщаклинаємо тебе і твоїх рідних до 10 коліна
Я так зрозумів ви теж на застілля їздили, а гноєзбірники минули!!!
Це нам за те що люди проти курятників постали, то тепер всіх з г..ом змішують!!!!
Ви поїдьте в Будище й подивіться на курятники, а потім - в Рацеве і подивіться на свинокомплекс і скотомогильники . Після цього єрунду писати, сподіваюся, не будете.
Брехня. Скотомогильник заповнений на 80%. збудований і належить ЧАКу, обласна екологія та ветміліція факт зафіксували. Дослідження проводяться. Всі бажаючі можуть перевірити на власні очі.. Відносно "НР", вони будують, а не розкрадають. "ЧАК" в Рацеві украв у людей майнові паї та знищив два комплекси, про екологію мовчу, їдьте та дивіться, доки бульдозером не пригорнули, а сеч в Дніпро не спустили.
Стрічка RSS коментарів цього запису