Фільм «Храми його життя» про Митрополита Черкаського і Канівського Софронія, автором якого є колишній генеральний директор телерадіокомпанії «Рось» Михайло Калініченко, презентували у понеділок в обласному музично-драматичному театрі. Зал був заповнений вщерть, декому навіть довелося стояти. Серед глядачів – відомі в Черкасах політики і митці, багато священиків і прихожан.
- Я поважаю Михайла як талановиту людину, ми з ним друзі. І які б часи не були, я завжди його підтримував, а він мене. Мені байдуже, при посаді він чині. І йому байдуже, депутат я чи ні… А взагалі цікава його творча діяльність, це буде щось новеньке, тому хочу подивитися.
Показ фільму супроводжували пісні у виконанні Черкаського народного хору.
А після презентації на сцену вийшов автор стрічки.
- У кожної людини приходить час переосмислень, - звернувся до глядачів Михайло Калініченко. – Сьогодні головне в житті – це пожертва на благо чогось. От влада має жертвувати собою, щоб люди жили краще… Але я не бачу цієї пожертви. Я знайшов приклад пожертви у Владиці Софронію, який до останку жертвує на благо людей і на благо Бога. Те, що зробив Владика Софроній, не зробив ніхто в Україні.
Самому Владиці Софронію зал аплодував стоячи. Митрополит каже: навіть засоромився, що про нього зняли цілий фільм.
- Так багато сказано на мою адресу, що я навіть не знав, що я такий. Але я просто Божий слуга, виконавець його заповітів… Судить вам і історії, зробив я щось добре або ні… - зі сцени Владика закликав глядачів любити Україну, розповідав епізоди зі свого життя і ділився проблемами, з якими нині стикається церква. – Я не мав ніяких благ від цього життя. Тепер уже живу для себе. Мене запитують: а як? Розповідаю, що сам їжджу за кермом (я ж іще молодий, правда? ). Але не пропускаю жодної аптеки…
Спілкуючись із залом, Митрополит Софроній не боявся і пожартувати. Зокрема, сказав, що на Україні не тільки найвідданіші віруючі, а й найкрасивіші дівчата.
Насамкінець він вручив Михайлові Калініченку Орден Української православної церкви великомученика Георгія Побідоносця, а режисерові фільму Анатолієві Бойчуку – Орден Хрещення Русі.
- Бачте, що має. Навіть я такого не маю, - пожартував Владика і подякував глядачам, що «витерпіли» його виступ.
Згадав, як у молоді роки був екскурсоводом в Московській духовній академії.
- Зустрічався з різними людьми – від королів, до простих колгоспників. То коли я зустрічаюся в таких місцях, мені здається, що я молодий студент…
Із залу глядачі виходили в захопленні.
Головний архітектор міста Черкаси Микола Упир зізнається: вражень стільки, що важко й поділитися.
- Ще перебуваю під впливом від того, як зроблено фільм, і від змісту. Від тої святої людини, яку отримала Черкащина 30 років тому – від Владики Софронія. Бог послав на нашу землю таку людину, яка не знаю ще, в яке тисячоліття буде. І те, що будується 150 храмів на Черкащині, - це жодне управління капітального будівництва і жоден архітектор не будує стільки об’єктів. Це наш архітектурний учитель, духовний наставник, - каже Микола Упир.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису