– У рамках цієї акції днями пройшов Усеукраїнський автопробіг, метою якого було донести до співгромадян нашу мету – не допустити негайного й непродуманого скасування мораторію на торгівлю землею в нашій державі, – розповів під час прес-конференції у четвер голова обласної організації Аграрної партії України Віктор Полозов. – Відбувся автопробіг і на Черкащині – активісти Аграрної партії провели його двома маршрутами: Драбів–Золотоноша–Черкаси–Сміла та Звенигородка–Тальне–Умань–Христинівка.
Активісти АПУ спілкувалися з жителями Черкащини, щоб, з одного боку, почути їхню думку щодо ринку землі, а з іншого – зібрати підписи в рамках акції «Не дамо вкрасти землю». Під час автопробігу вдалося зібрати більше 1000 підписів черкащан. А загалом по області зібрано близько 23 тисяч підписів людей, які не згідні із планами уряду дозволити найближчим часом торгівлю сільськогосподарською землею. У цілому ж в Україні зібрано близько 600 тисяч підписів. Підсумком акції стане мітинг біля стін Верховної Ради.
– Я б хотів висловити й свою власну думку щодо торгівлі землею, – зазначив Віктор Полозов, який і сам веде аграрний та переробний бізнес. – Якщо Уряд та Верховна Рада хочуть поліпшити стан у сільському господарстві (а ми знаємо, що сьогодні саме ця галузь найстабільніше і найбільш динамічно розвивається в Україні), то слід було б вжити зовсім інших заходів. Потрібні дешеві кредити – не під 20 відсотків, як зараз, а під 4-5 відсотків. Це дозволить збільшити об’єм та поліпшити якість продукції, яка виробляється, поліпшити її переробку. Як наслідок – за кордон українці продаватимуть уже не сировину, а готовий продукт.
Віктор Олександрович розповів про результати своїх власних бесід із аграрниками Черкащини. За їхніми словами, в разі, якщо зараз буде запроваджено торгівлю землею, їм доведеться на останні гроші купити землю, яку зараз обробляють – щоб її не придбав хтось інший. Внаслідок цього кошти буде «вимито» з обігу, й господарства змушені будуть відмовитися від закупівлі сучасної техніки, добрив, засобів захисту рослин.
– Крім того, потрібно враховувати, що ми наразі живемо, по суті, у стані війни. Хіба можна в такій ситуації запроваджувати торгівлю нашим стратегічним надбанням – землею? Це було б просто злочином проти народу України! – наголосив Віктор Полозов. – Ми вже маємо досвід розпродажу промисловості в умовах економічної нестабільності. Згадайте 1990-ті роки, коли відбувалася ваучеризація. Кожному відомо, що її наслідком стало, по суті, пограбування народу. Якщо сьогодні дозволити зубожілим людям продавати свої земельні паї – вони зможуть отримати (в найкращому, фантастичному випадку) за пай до 2 тисяч доларів – десь по тисячі за гектар. Ці гроші розлетяться за кілька днів. Крім того, людина заплатить із цих грошей податки і втратить субсидію... Тому сьогодні, незважаючи на будь-які «вимоги МВФ», не можна навіть вести мову про торгівлю землею.
Професор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького, очільник науково-дослідного Інституту селянства Анатолій Морозов, погодився із аналогією між нинішнім намаганням запровадити торгівлю землею та ваучерною приватизацією 1990-х років.
– Тоді теж говорили красиві і розумні речі. У нас в університеті люди, скажімо прямо, не найдурніші, але й вони потрапили в пастку пропаганди «ваучерів» і «трастів». Сьогодні, поглядаючи в минуле, я роблю парадоксальний висновок: серед простих людей найбільший «прибуток» від тої приватизації отримав той, хто продав свій ваучер за дві пляшки горілки... – з сумом констатував Анатолій Георгійович.
За його словами, при прийнятті кожного рішення питанням номер один має стояти національний інтерес.
– Можна відразу з’їсти посівне зерно, бо хочемо їсти. Але тоді ми позбавляємо себе можливості забезпечити себе на майбутнє! – образно проілюстрував ситуацію Анатолій Морозов. – Можна продати всі національні багатства: землю, ліс... Але з чим ми тоді залишимося?
Як наголосив голова Драбівської районної організації АПУ, фермер за родом занять Валерій Перепелиця, Аграрна партія не є принциповим супротивником торгівлі землею.
– Бути проти ринку землі – це було б дурістю. Ми – проти дикого ринку землі! – наголосив Валерій Володимирович.
Він закликав згадати гасла, під якими розпайовували землю колишніх колгоспів. Йшлося про те, щоб «відродити господаря на землі», про те, що «володіти землею має той, хто на ній працює».
– Якщо земля належатиме не тому, хто на ній працює, її захоплять транснаціональні корпорації, фінансовий капітал, який використовуватиме її просто як фінансовий інструмент, тобто для спекуляцій на ринку! – застеріг Валерій Перепелиця.
Крім того, селяни, які залишаться без землі, стануть ще одним джерелом загострення суспільної ситуації в державі.
– Роботи в селі не буде. Ми бачимо, як сьогодні в агрохолдингах на 10 тисяч гектарів працює 5-10 осіб! Куди діватися решті людей? Вони підуть у міста. Чи готові до цього міста? І чи готова держава виділяти соціальну допомогу всім, хто залишиться без засобів до існування? – задав риторичні запитання Валерій Перепелиця.
Крім того, ніхто не знімав питання продовольчої безпеки: поки є наділи, присадибні ділянки, дрібні фермерські господарства, у сільському господарстві зберігається конкуренція. Якщо ж усе виробництво консолідується в руках великих корпорацій-монополістів, ціни на продукцію підуть догори.
– Серйозного обговорення ринку землі в суспільстві не було, – наголосив Валерій Володимирович. – Кожний підходить до цього питання виходячи з власних інтересів. Наукового ж підходу так і не вироблено.
На переконання пана Перепелиці, до того, як перейти до ринку землі, потрібно завершити недороблену досі аграрну реформу: провести інвентаризацію ринку землі, наповнити земельний кадастр, розмежувати землі державної і комунальної власності, врегулювати питання водного фонду, багаторічних насаджень, оцінки і переоцінки земель тощо.
– Ми, суспільство, дали людям землю, але не дали їм можливість нею скористатися. Одноосібники і фермери не мають ані можливості взяти кредити, ані засобів виробництва, ані інших ресурсів. При цьому піднято тарифи на комуналку, ціни на інші товари та послуги. І тепер, коли людей поставили у ситуацію безвиході, коли єдине, що в людей залишилося, це – земля, в уряді говорять: ми даємо вам право вибору, ви можете продати землю! – наголосив Валерій Перепелиця, додавши, що все це йому нагадує гру в карти з шулером.
На думку учасників прес-конференції, для розв’язання проблеми тих, хто хотів би продати землю, але наразі не має такої можливості, держава могла б викуповувати паї назад у державну власність.
Підсумки дискусії підбив Віктор Полозов:
– Ми – проти відкриття негайного ринку землі з низки причин. Передусім, тому, що економічні умови в країні до цього не готові. Для того, щоб прийти до запровадження ринку землі, суспільство, наука, законодавці повинні підготуватися. Аграрна партія зі свого боку зробить усе можливе для того, щоб гідно завершити реформи в сільському господарстві. Головне – щоб усе відбувалося не поспіхом, зважено і по розуму.
реклама
Коментарі
Або в Чорногорії чи Мальдівах
Є чого сказати, особливо за ваших партфункціонері в-землевластинків і їхню надмірну ненаситну жадібність. Замість того, щоб допомагати фронту, думаєте як загребсти побільше земельки та захистити її від роздачі АТОвцям. І неважливо - чи "аграрії" ви чи ляшківці-наливайченківці . Червоними директорами саботажниками як були так і залишилися
Ну а що іі вивчати ту тему.Той, хто саме більше кричить про мораторій на продажу землі, в результаті стане найбільшим іі покупцем.Це класика жанру.Аграрна партія для цього і була створена.
Цитую Пахарь:
дуже конструктивні коментарі. якщо нема чого сказати, то не лийте бруд. спочатку вивчіть тему землі, а потім і про пики-морди будете говорити
А почему против?
Потому, что зерно идет на экспорт, который оплачивается не гривнами, а евро и долларами по мировым ценам. Плюс возврат НДС, а людям сдавшим паи в аренду платят гривнами и сотую часть от заработанных денег. Точно так на Азоте рабочему платят в месяц однодневную зарплату европейского рабочего. Поэтому эти живодеры всегда будут против.
Стрічка RSS коментарів цього запису