Саме у французькому Страсбурзі нещодавно побувала група українських журналістів (зокрема і журналісти видань Черкащини), де взяла участь у Світовому форумі за демократію, який проходив з 8 по 11 листопада у Палаці Ради Європи. Журналістам поїздку організували в рамках програми Ради Європи «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні». Мовляв, якщо акули пера пишуть про реформи, які наближають країну до Європи, то нехай представники мас-медіа побачать і почують про ці реформи з перших уст.
Півколо зали пленарних засідань у Палацу Європи зібрало всіх небайдужих. Люди ставали в довгу чергу, щоб пройти декілька рамок до зали, де можна поговорити про демократію і її ворогів.
Страсбург, який був то німецьким, то французьким містом, нині є політичною столицею Європи. Багато політики відчувалося в повітрі усередині палацу Ради Європи. Насамперед цьогоріч на форумі обговорювали таку тему, як популізм. Саме вирішення цієї проблеми об’єднало лідерів, які формують суспільну думку, громадських активістів, представників бізнесу, науки, ЗМІ з різних країн. Власне, проблемою це поняття визначили самі учасники зібрання. І наголошували на необхідності вирішення цієї проблеми, щоб покращити демократичні практики та допомогти партіям, засобам масової інформації тощо робити поінформований вибір в сучасному демократичному суспільстві. На думку експретів, що виступали в Раді Європи, популізм стає все більшою загрозою для цінностей та принципів правових держав. І з високої трибуни звучали скарги на адресу правлячих партій в тих чи інших країнах, де присутній популізм, що грає на емоціях і ґрунтується на протиставленні інтересів широких мас населення інтересам еліти. Не раз згадувалася також Україна, Росія…
У декого небайдужість межувала з повною безтактністю. Звісно, я про росіян, яким було неприємно чути про те, що Росія є мало не головним постачальником фейкових (читай, брехливих) новин. Молодий чоловік з залу, як я зрозумів, з Росії, не втримався і запитав, чому ж стільки антиросійської риторики і нема представників Америки, яка, мовляв, є основоположником фейкових новин.
Юрист, молодший лейтенант ЗМУ Масі Найєм, присутній на дискусії, так відреагував на випад росіянина:
«Я громадянин України і офіцер десантних військ. Рік тому тільки повернувся з війни. Ось чому антиросійська риторика, можливо, здається такою натуральною тут, тому що страшно прийняти той факт, що через фейкові новини з Росії вмирають сотні наших співгромадян в Україні. І це відноситься не так до росіян, а до політики Путіна. Я можу любити росіян, які не підтримують анексію Криму і війни на Донбасі», – після чого розмова перейшла в русло пошуку тих рецептів, які допоможуть не йти на поводу шейків. і звісно, тут на 90% допомагає перевірка новини в інтернеті.
Тобто перевіряти потрібно все і завжди. І доречно згадати про звіт Ради Європи. Як йдеться у новій доповіді «Боротьба з дезінформацією в глобальній медійній мережі», попри значну часту телевізійного контенту пропагандистського характеру, що поширюється у світі, та спроби нарощувати вплив російських Sputnik та Russia Today, існує тенденція до зменшення динамізму пропаганди на ТВ, натомість її зростання у соцмережах.
Як зазначено у документі, мережа поширення пропаганди діє з розмахом. До загальної системи, зокрема в Росії, входять і неурядові організації (НУО), так само як НУО, створені державою, представники російського уряду та інші прокремлівські рупори в Європі, які присутні у всьому політичному спектрі від крайніх правих до крайніх лівих.
Тут, мабуть, серед тих блоків питань, які розглядалися, корисно було б розділити питання популізму і реформ (хоч вони і є взаємопов’язаними).
Популізм порівнювали мало не з чумою. Будувати дороги слід не для того, щоб хтось заробив на цьому, а щоб громадяни ними їздили, – ця, здавалося б, проста істина, не приживається в нашій країні. І тут нема про що дискутувати. Особливо після того як ви проїдетеся з Франкфуртського аеропорту до Страсбурга. Дорога хороша, рівна, і водію досить лише рахуватися з правилами дорожнього руху і з іншими учасниками руху, а не об’їжджати безліч ям протягом всього шляху. Але українці продовжують обирати тих самих людей у владу, які так само не можуть вирішити питання доріг. То в чому проблема? Чому ж вони ведуться на старі обіцянки? І чи не в останню чергу завдяки журналістам політики приходять до влади на популістичних гаслах?
Доречно додати фото доріг і тротуарів Франції з акцентом саме на тротуари. Бо дороги у них хороші, без ям і крапка. А от тротуари всюди обладнані вело доріжками. І перехід від вело доріжок до доріг всюди позначений плавним зниженням бордюрів. Тут сповна реалізовано програму безбар’єрності для всіх груп населення: інвалідів, мам з візочками чи просто літніх перехожих, яким важко стрибати через бордюри.
Є у Франції і водні маршрути, якими можна гарно плавати. В контексті цього варто згадати, скільки разів наша влада обіцяє бралася за відновлення перевезень по Дніпру. Тему відновлення нашого черкаського аеропорту не зачіпатимемо. Це взагалі болюча тема…
Слід наголосити, що на відповідальності журналістів й інших, які «проковтують» наживки балакучих представників партій говорили окремо. І тут доречно згадати більш як 30 рекомендацій для технологічних компаній, національних урядів, ЗМІ, громадянського суспільства і міністерств освіти, покликаних допомогти визначити відповідні стратегії боротьби з пропагандою, які ви можете знайти у доповіді Ради Європи «Боротьба з дезінформацією в глобальній медійній мережі», оприлюдненій 31 жовтня цього року (https://rm.coe.int/information-disorder-report-november-2017/1680764666).
Якісна журналістика є одним з основоположних стовпів сильної і розвиненої держави. Але в цій дискусії виходили і на інші рівні – на систему захисту журналістів. Бо по відношенню до ЗМІ завжди є ворожість в тих чи інших груп впливу. І давайте скажемо відверто, хто зі ЗМІ може дозволити собі потім декілька років судитися після написання складного матеріалу? Тому й є завжди ті, хто зацікавлений в ослабленні такого соціального інституту як журналістика. Власне, шляхом ослаблення суспільних інституцій популісти і приходять до влади. А ще завдяки капіталу, адже, у підсумку, саме його, а не народ, потім представляють у владі такі політики. Тому нині вкрай важливий захист здорових цінностей, про що говорилося на круглих столах в Раді Європи. А ще на відповідальності кожного з нас, як того, хто обіцяє «покращення вже сьогодні», так і того, хто в це покращення беззаперечно вірить.
Популізм можна подолати, якщо політики будуть відповідальними, а соціальна мобілізація на високому рівні. Тут переходимо до реформ.
Реформи. З доповідей представників різних міжнародних і урядових організацій ставало зрозуміло, що вирішення проблеми ніколи не прийде зверху. Воно прийде знизу, звідти, де народжуються проблеми. Адже на верхніх рівнях багато чого можна не врахувати… Знаєте, чому в Страсбурзі так мало висотної забудови, а більшість будиночків одно-, дво- і трьохповерхові? Бо держава і бізнес вкладають в житло для людей і на цьому все. Купуючи житло, людина починає дбати за нього сама, відповідаючи за його стан самостійно! А в нас більшість висоток досі не створили ОСББ, бо тоді людям доведеться брати керування в свої руки. Радянська людина до такого не звикла.
Варто зазначити, що до реформ тут додають і естетики. Пригадалося обурення черкаської активістки Наталії Вернидуб, яка не сприймала естетику жовтих горщиків по вулицях Черкас. У інших активістів були питання до нових лавочок вздовж бульвару. У цьому сенсі в Страсбурзі маємо повне різноманіття на будь-який смак.
Сьогодні Україну згадують в контексті реформ, як країну, яка запропонувала найбільше фінансових стимулів громадам, що об’єднуються. Саме ж об’єднання не є чимось, придуманим суто для нас. Через це проходили різні країни Європи і, до речі, не всі успішно. Наприклад, та ж сама Франція мала 22 регіони, а тепер має 13-ть.
У Європі розуміють, що Україна має мало ресурсів, а також не завжди має політичну волю до змін. Так, у нас «застрягла» конституційна реформа, у нас декілька десятків питань щодо реформ досі не обговорені в парламенті. Так, деякі закони прийняті, але ще треба прийняти в два рази більше!
– Держслужбовці на місцях мають бути справді ефективними держслужбовцями, а не політиками, які накопичують в себе владу. Так, Україна не Норвегія. Але проводить досить багато реформ, оскільки в умовах світової економічної кризи інакше не можна. Тому владу треба віддавати громадам. Коли витрати держструктур ростуть швидше, ніж ВВП країни – це поганий знак, – каже керівник департаменту демократичного врядування Генерального директорату Ради Європи Данієль Попеску.
І на завершення, щоб досягти позитивних змін, слід поширювати позитивну інформацію. Так казали доповідачі. Тож завершу цією фотографією колишньої тюрми. Нині тут навчаються державні службовці.
Можливо, ці стіни, які ховають в собі темне минуле, нагадують держслужбовцям, що життя є не лише грошовите і безкарне, а й інше… І це сприяє тому, що європейська влада мислить трохи інакше, ніж наша…
реклама
Коментарі
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
(Т.Г. Шевченко)
Ти ще падло не боліло!
Стрічка RSS коментарів цього запису