Про дискримінованих ромів можна було почути нещодавно на Світовому форумі за демократію, який проходив з 8 по 11 листопада у Палаці Ради Європи в Страсбурзі, де побував і журналіст «Прочерку». Особливо питання дискримінації серед ромів стосується жінок, адже їх жінкам складно влаштуватися на роботу, важко оформити соціальну допомогу, бо не всі письменні тощо. Коли українська делегація повернулася з Страсбурга до Києва, то назустріч їй з Золотоноші приїхав керівник Черкаської обласної громадської організації «Романі Рота», координатор Європейського центру з захисту прав ромів Володимир Бамбула, щоб почути від своїх співвітчизників інформацію про погляди Європи на проблеми ромів.
А до ромів в Україні нині справді маємо упереджене ставлення. І це випливає хоча б з мого допису у соцмережі, коли я просив читачів запропонувати питання для інтерв’ю з керівником ромської організації. Говорили про них як про викрадачів коней, згадували ворожіння тощо. У цілому, маємо ще багато стереотипів одне до одного. Ці стереотипи дуже гарно вмонтовуються в кіновиробництво. Згадайте хоча б популярний серіал «Гострі Картузи» – відмінна, жорстка та динамічна кримінальна драма про вуличну злочинність в Англії, де не останню роль грають цигани. Крилаті фрази про тих же циган можемо знайти у популярному серед молоді фільмі «Великий куш» кінорежисера Гая Річі. Яскравим представником ірландських ромів є відомий своїми екстраординарними вчинками боксер Тайсон Фьюрі, який не так давно переміг нашого Володимира Кличка. Поза тим, цигани справді вирізняються своєрідним одягом, мають багатий фольклор, зокрема, у ділянці народної поезії, музики, танцю. То хто ж вони такі?
Стоп-кадр з фільму
Саме з Володимиром Бамбулою сьогодні ми говоримо про національні стереотипи, про ромські традиції, їх мову, про те, як можна стати циганом та чи вміють їх жінки гадати? Володимир Володимирович каже просто, відкрито, не сердиться на гострі запитання та декілька разів запрошує на фестиваль нацменшин, де виступатимуть і ромські колективи.
– То як до вас краще звертатися: роми чи цигани?– I-ий Всесвітній конґрес ромів пройшов у Лондоні у 1971 році, де було визначено ромський прапор, гімн. І щодо терміну, то це міжнародне слово. Так, у нас є цигани, доми, дівши. У кожній державі ромів називають по своєму. Тож коли спілкуєшся з журналістом з іншої країна, він не знає, що таке цигане, але знає слово «роми». Так само чув, коли українця називають інакше – хохол.
– Але хохол – це слово має зневажливе і негативне забарвлення. Тож я б не хотів, щоб мене так назвали. Тому питання в тому, чи несе слово «циган» якесь негативне забарвлення для вас?
– Я ставлюся до цього лояльно. І можу сам говорити, що я циган. Це не є словом з упередженим ставленням. На всьому пострадянському просторі можуть вживати це слово. І самі роми на себе так можуть казати. Коли проходить концертна програма, то можуть же оголошувати: «Виступає циганський колектив!»
– Наскільки цигани організовані в області? Хто лідер? Чи вони самі по собі всі?
– Дивлячись де і як. Ми створюємо організації, співпрацюємо з владою. Інше питання, що деякі організації залишаються лише на папері, а от наша «Романі Рота» досить потужна і відома. Зараз виокремив би дієві організації в Золотоноші і Смілі. До речі, якщо дивитися на Центральну Україну, то найбільше скупчення ромів в Золотоноші. І ми інтегруємося в суспільство. Вже серед кумів багато українців, є змішані шлюби.
– Чи є в ромів барони і хто вони?
– У нас в Центральній Україні немає. Лише в Західній Україні, де вони проживають масово. Там і вулиця ромська, і табори можуть бути. То там може бути барон, до якого прислуховуються, ідуть. У нас немає такого поняття, якщо я голова громадської організації абощо ,то всі повинні мене слухати. Кожен живе по своєму, як хоче. Хоча звісно своїй общині намагаємося сприяти. А взагалі барони – це як керівники групи, були потрібні особливо тоді, коли роми їздили більше таборами і там мусів хтось керувати. Через що і зараз згадую за Західну, бо там же вони живуть компактно цілими поселеннями, а в нас роми живуть впереміш з місцевим населенням.
– Чи не барони поховані там, де могили оформлені вкрай пишно. Бачив такі і на черкаських цвинтарях. Звідки така традиція оформляти так дорого могили?
– Ми просто дуже поважаємо і шануємо своїх предків. Якщо в нас свято, то ми не йдемо найперше до кума чи свата, а йдемо до батьків, проводимо з ними всі свята. Якщо є в громаді старша людина, то хоч і не родич та маємо нахилити голову, висловити повагу. І в нас не можна таке уявити, щоб батьків здали в будинок пристарілих доживати віку. Всі за старших дбають.
– Навіть якщо поважаєш батьків, не так легко поставити аж такі пам’ятники.
– Так не у всіх такі і стоять. Якщо нема достатку, ставлять дешевші. Але так чи інакше, намагаються викластися. І це в нас у всьому. Якщо весілля гуляють, то хоч і нема грошей, то позичають і гуляють шикарно.
– Побутова ворожнеча. Чим вона зумовлена до ромів?
– Люди мало поінформовані. Живуть лише негативними стереотипами. Знаєте, є випадки, коли роми щось скоять, то до них справді є упереджене ставлення. Прикро читати в ЗМІ, що водій-ром порушив правила дорожнього руху, вчинив крадіжку. Пізніше в нас в місті сталася ДТП, то ніхто не писав за національність, бо там вже фігурував не ром… Але ж заждіть, коли пишемо про інших порушників, то не вказуємо національність, а тут одразу це виходить на перший план. Доводилося бути в черкаському райвідділі поліції, де спілкувався з правоохоронцями і намагався зсувати в чім же річ? Роз’яснював, що негоже так поводитися, поширювати негативну інформацію про ту чи іншу націю. А тоді в нас і страшилки народжуються для дітей, мовляв, не виходь на вулицю, бо вкрадуть цигани. А чи знали ви, що в нас директор однієї з найбільших шкіл Черкащини – ром? У Черкасах проживає 92-річний ветеран Другої світової війни, також ром. Завідуючою Другого пологового будинку також була ромка. ви знали, що Елвіс Преслі, Чарлі Чаплін, мати Тереза були ромами?! І скажу, що через це упереджене ставлення дехто просто не зізнається, що він ром. От працівниця пологового будинку вийшла на пенсію і вже тоді зайнялася громадською роботою по допомозі ромів. А до цього мовчала. І журналісти мовчать. До слова, розповім, що мій батько Володимир Бамбула написав книгу про ромів, яка видана всіма мовами світу. І про це також мало хто говорить. А він чи не єдиний в Україні ромський письменник. Тобто, роми багатогранні і цікаві люди, і варто позбуватися стереотипів нібито вони лише красти, ворожити чи продавати наркотики можуть…
батько Володимира Бамбули – Володимир Миколайович – автор книги «Циганська доля, що вітер в полі».
– А ще колись чув, що цигани вміють гарно коней красти…
– Ох, зараз тих коней і не побачиш в містах (сміється – ред.) Я вже не знаю, чи є люди, які їх уміють гарно запрягти.
– Якою мовою спілкуються роми і чи є серед вас циганознавці, які б писали про ваш народ?
– Не те, що в різних країнах мови різні, а й в середині країни можуть бути десятки діалектів і через це я їх хоч і розумію, але не на 100%. Тому й літературу на ромській мові важко видати, бо незрозуміло, на якій саме мові видавати. Хоча букварі, «Біблія», класики художньої літератури на нашу мову перекладають. Але всюди під свій діалект. До речі, в Ужгороді до недавнього часу видавалась Всеукраїнська народна газета «Романі Яг». Пізніше закрилася, бо не було спонсорів. Та зараз це і не потрібно, бо є електронні видання.
– У зв’язку з війною, чи є в Золотоноші роми-переселенці?
– Їх приїхало близько 70 осіб. Але не всі ж реєструються, тож може бути більше. На прохання ромів-переселенців з окупованих територій, які перебувають в місті Золотоноша, представництво в Україні управління Верховного комісара ООН у справах біженців придбало меблі, обладнання та іграшки для двох кабінетах Золотоніської амбулаторії №3 по вул. Баха. До слова, перед цим за рахунок коштів общини ромів провели ремонт у цих кабінетах. Тепер лікарі зможуть обстежувати діток до двох років набагато якісніше.
– Є зараз таке поняття як циганський табір?
– Ні, в більшості можуть просто компактно проживати. За радянських часів влада намагалася змусити всіх циган до осілого життя (постанова 1926 року і указ Президії Верховної Ради СССР 1956 р.). Наші діди-баби колись кочували і їх указ від 1956 року міг застати в різних частинах країни. Тож зараз у нас є полтавські роми тощо. До речі, є родичі і в Росії і всі розмовляють українською, бо вони приїхали звідси і це в них вже як національна мова.
– Як у ромів з освітою, бо далеко не всі діти ходять до школи…
– Це болюче питання. Щодо садочків, то вони впринципі переповнені, а ще якщо дитина ромської національності, то не беруть. Щодо школи… Довчилась дитина до 3-4 класу, навчилася рахувати-писати, і вже починає допомагати батькам по домоволодінню, няньчити меншу дитину, а батьки їдуть на базар торгувати. І так воно далі йде і дитина починає згодом просто їздити з батьками торгувати. Проблема в тому, що роми не живуть на перспективу, а живуть сьогоднішнім днем. А потім якось воно буде… Ми боремося з цим, у нас зараз працює програма по освіті, відібрана частина дітей, які ходять в школу, старші в ліцей. Це міжнародна програма, яка охоплює Росію, Україну, Молдову.
– Де переважно працюють роми?
– Найбільше в торгівлі. Виїжджаємо в Черкаси у вівторок і суботу на так званий «Молдавський базар», що в Південно-західному районі. У мене є швейний цех, де ми шиємо сарафани, халати, інший одяг.
– Які стосунки з обласною владою?
– Зараз в Україні діє програма – це план заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини. У кожному регіоні прописані програми. Ми проводимо аналіз і бачимо, що Черкащина одна з перших областей, що виконує стратегії, плани. За потреби звертаємося до обласної влади і отримуємо позитивні відповіді. Тобто співпраця налаштована. До речі, беремо участь у масових заходах. Так, 3 грудня в Черкасах проводитиметься фестиваль «Єдина родина» за участю всіх національностей. І ми там будемо, тож приходьте, запрошуємо!
– Щодо містики. То чи вміють роми гадати?
– Всі ми православні християни. А ця віра це не вітає. Тож я б не радив йти до гадалок, а жити собі, працювати і будувати родину. Але гадати наші жінки вміють, так. Проте уявіть, що людині щось нагадають погане. Чи в неї це мало б статися, чи ні, але вона після такого гадання про це думатиме. То краще не знати. Як дасть Бог, так і буде.
– Я читав інтерв’ю з одним російським циганознавцем, який жив в таборах циган. Він роз’яснював, що оця поняття про викрадення циганами дітей зявилася не на порожньому місці, а пов’язане з традиціями головування чоловіка в родині. Коли народжувалися одні дівчатка, то родина брала з притулку хлопчика, аби був син. І не важливо було чи він блондин, чи світлоокий, бо голвне було виховання в їх громаді, яке і визначало його потім як цигана. Чи дійсно так важливо мати саме сина?
– Дійсно, в нас є родини, що по 5-6 дівчат, а ще господар хоче сина. Але не дає Бог поки сина. Так чи інакше, коли дівчина виходить заміж, наприклад, за українця, і якщо їх родина вже горнеться до нас, то ми їх приймаємо і вони вже частина нашої громади. І таких в нас випадків багато.
– Тобто ромом можна стати?
– Роми такі як всі, живуть, працюють, ростять дітей. Тому і хотілося б більше неупередженого ставлення до нашої громади. Я вже згадував за повідомлення в ЗМІ, де акцентують увагу на національності. Після такого я пішов в поліцію і сказав: дайте мені статистику, скільки людей саме ромської національності торік здійснили злочини і які.? Вони сказали що не ведуть статистику саме по національностях. Але чому ж тоді інколи можна побачити посеред повідомлень такі, де вказується саме на національність того, хто вчинив якусь протиправну дію. Так само і з роботою. Багато ромів працюють неофіційно, бо їх не хочуть оформлювати.
Ми з одного боку закрита, а поряд з тим, і відкрита нація. Не кожному звісно дано чаювати-випивати з ромами. Адже люди різні є. Та коли людина вхожа до ромів, нормально нас сприймає, то і ми відкриті. Є в нас і лікарі, і адвокати, і інші громадяни вхожі до ромів. Ми перетинаємося на днях народженнях, нормально спілкуємося. І знаєте, дехто з них висловлювався, мовляв, я думав роми – це якісь прибульці, які думають, що лише вони люди, а інші всі вже не люди. Але потім людина змінювала погляд, бо це дійсно хибна думка.
– Також стандартні питання наприкінці суботнього інтерв’ю. Назвіть три вчинки якими ви пишаєтеся і якими соромитеся?
– Пишаюся тим, що я ром, що вихований за ромськими законами. Пишаюся тим, що створив родину. У мене два хлопці і дівчина.
Щодо того, чим соромлюся? Навіть не знаю… Я б хотів сказати не за себе конкретно, а загалом, що є люди, у яких нехороше ставлення до інших національностей. Але всі ми діти божі і маємо жити у взаємоповазі і взаємодопомозі. Так я вважаю.
Володимир Бамбула разом з колегою з Німеччини Френком Брендлі з організації «Освіта заради співпраці», фотографом та директором центру Голокосту м. Київ Михайлом Тяглим
Коментарі
Повністю підтримую!!! Зокрема, у Смілі в деяких мікрорайонах від циган немає спокою!
Продають наркоту. Обдурють місцевих жителів, особливо в селах. Крадуть і т. д.
Ну, і хто ж цей Бамбула із цього списку?
А з простими людьми мабуть також було б цікаво, адже серед них є доволі неординарні особистості, куди тим нинішнім "політичний" діячам до них...
Повністю згоден, свою національну приналежність має знати кожен і пишатись нею. Крапка!.
Ну, і хто ж цей Бамбула із цього списку?
Стрічка RSS коментарів цього запису