За останні п'ять років тут змістили чотирьох мерів. Опалювальний сезон розпочався з непристойним запізненням. Тут розташована єдина в Україні лікарня, де рік працюють без зарплати і електрики.

Кореспондент «Української правди» відправився в Смілу Черкаської області, щоб подивитися, як живе місто в період розборок за владу.

На початку листопада в невеликому місті Сміла перекривали траси. Активісти вимагали ввімкнути опалення в будинках. Вони погрожували заблокувати і великий залізничний вузол – станцію імені Тараса Шевченка.

Котельні в Смілі почали запускати тільки 16-17 листопада. Міськрада звинуватила у зриві сезону приватне обслуговуюче підприємство ТОВ «Сміла Енергоінвест». Воно не отримувало ліміти палива через багатомільйонний борг перед «Нафтогазом».

Бардак у Смілі був як раз до речі нудьгуючому в Києві Міхеілу Саакашвілі. Він нагрянув у провінцію, щоб підтримати реноме борця з корупцією й помічника всіх знедолених.

16 листопада, під час чергового приїзду Саакашвілі, депутати проголосували за відставку виконуючого обов'язки мера Віктора Федоренка, керівника міського осередку БПП.

20 листопада новим секретарем міськради обрали Костянтина Синегуба, який очолював податкову інспекцію Сміли. Зі свого боку, Віктор Федоренко наклав вето на свою відставку і продовжує називати себе легітимним керівником.

Хто переможе і стане легше від цього місцевим жителям?

«Гірше за баб»

Дівчина з потужною косою нижче колін і в білому одязі з орнаментом. Підкинуті вгору руки ламають надвоє чорну ворожу стрілу. У цього символу Сміли (за легендою, відважна безіменна героїня загинула в бою з татарами) завмер пенсіонер Костянтин Петрович.

В одній руці у нього – пакет з картоплею і цибулею. У другій він тримає сигарету, викурену до самого фільтра. Чоловік оцінююче розглядає статую, переводячи погляд з обличчя на груди, і далі – вниз.

– Ех, красива потужна баба, – зітхає Костянтин Петрович. – Нам би таку у владу, вона б швидко порядок навела. До мужиків тих у міськраді в мене довіри більше немає. Хиленькі вони зовсім. Гірше за баб.

Всього кілька днів тому в квартирі у Костянтина Петровича почало жевріти життя. Незважаючи на запуск котелень, які простоювали фактично місяць після офіційного початку сезону, комфортним клімат в його житлі не назвеш.

– Не Африка, – констатує він. – Син подарував мені масляний обігрівач, його ось і вмикаю, світло накручую. А все чому? Господарника немає. Федоренко порядок не міг навести два роки. До нього ще двоє були, теж недовго кружали. Тепер нового чекають. А толку? Народ уже і не вірить, що в Смілі щось зміниться.

– Тут щось хороше починає відбуватися, коли тільки справа йде до виборів, і потрібно голоси зібрати, – зазначає Неля Чернай, завідуюча дошкільним навчальним закладом №2. – А решта – суцільні проблеми.

Вона запрошує в стару будівлю 37-го року побудови. В її кабінеті розташовані зів'ялі від холоду квіти. На завідуючій тепла хутряна жилетка. В очах – екзистенційна печаль.

Опалення в садку з'явилося 17 листопада, але й через кілька днів температура в групах – від 16° до 18° при нормі 20° -22°.

– При 6 градусах всередині будівлі ми збирали дітей в одній спальні, ставили два обігрівача, – згадує вона.

Неля Чернай скаржиться: останні кілька років зі Сміли їдуть натовпами – хто в Росію, хто в Польщу. Офіційно тут проживає до 70 тисяч осіб, але старожили пропонують віднімати від цієї цифри 20-25 тисяч.

У Смілі мало роботи, і немає нормальних умов для дозвілля. Надії на світле майбутнє теж поки що так і не виправдалися.

У місцевому «білому домі» за п'ять років встигли змінитися чотири керівники. Ніхто з них не допрацював до кінця терміну і не розв’язав хоча б частково проблеми міста.

– Якась постійна анархія, немає ніякого просвітління, – обурюється Чернай. – Сміла дедалі депресує. Люди ввечері на вулицю не виходять. Моя дочка Маруся каже: «Мама, ну чому ж тут так нудно жити?!.» Театри, розважальні центри – це не про нас. Будують тільки кабаки, ломбарди і секонд-хенди. Не залишилося жодного великого підприємства. Для мене загадка, як вони наповнюють бюджет (в місті з населенням до 70 тисяч він становить без субвенцій близько 200 мільйонів гривень – УП).

Безкоштовна медицина

Спеціалізована медико-санітарна частина №14 претендує на звання найбільш скандальної пам'ятки сучасної Сміли. Про існування цієї лікарні в Києві дізналися 10 листопада, коли її працівники розбили намет і заночували біля Кабміну.

У це складно повірити, але тутешні медики з 1 січня 2017 року працюють без зарплат. В цьому році з установи звільнилися 48 з 167 працівників. При цьому якимсь дивним чином вдалося зберегти основний кістяк ентузіастів.

– Ми – єдина таке установа в Україні, – усміхається Наталя Колобовнікова, виконувачка обов'язків начальника СМСЧ №14. – Згідно з законом, всі медсанчастини Кабмін передав на місцеві бюджети. Але міськрада не включила нас з 1 січня в фінансування. Влада взялася за знищення СМСЧ. Комусь просто сподобалися наші будівлі.

Крім грошей, тут немає електрики (лікарня працює на генераторах), а опалення ввімкнули лише 22 листопада. До недавніх пір пацієнти навіть кардіограму робили в зимовому одязі.

Після пікету в Києві проблему СМСЧ №14 пообіцяли розв’язувати на рівні Кабміну, пригрозивши всім винним прокуратурою.

В.о. мера Віктор Федоренко, знятий з посади депутатами, від критичних стріл медиків на свою адресу випручується. Каже – «самі винні».

– СМСЧ №14 – це держпідприємство МОЗ, всі люди якого числяться в Києві. Медчастину створювали спеціально для нашого радіозаводу, який давно розвалився. Ми дали згоду на їх фінансування, але з умовою, що вони повинні були вирішити, з ким вони будуть. Ми готові були прийняти їх в комунальну власність. Попросили написати відповідного листа. Вони відмовлялися, тому що ми отримали б вплив на їхнє керівництво та керування лікарнею, – так коментує ситуацію Федоренко.

Грузинський слід

Зі свого відставкою Віктор Федоренко не змирився. Через тиждень після переполоху в місті, як і раніше, називає себе законним в.о. мера Сміли.

– Рішення нелегітимне. Приїхав Саакашвілі, в залі – «Нацкорпус». Привезли дідусів, бабусь автобусами з усієї області. Депутатів збирали по домівках, під тиском змушували їх голосувати. Перекрили дві дороги в місті, сказали, що не розблокують, поки не проголосують за мою відставку. І це – законне зняття? Вони влаштували переворот в місті. Тому я наклав вето на рішення депутатів, – пояснює він УП.

Федоренко стверджує, що йти з посади не збирається. Попереду – судові розгляди.

– Моя позиція така: я – законний, – каже Федоренко. – Зараз хочу наділити повноваженнями першого заступника й піти у відпустку, щоб не розбурхувати людей. Далі нехай своє слово скаже суд. Якщо рішення сесії було правильним, я піду. Якщо немає – потрібно сідати за стіл переговорів, починати працювати.

Поки ж глобально розв’язувати проблеми в місті, схоже, нікому.

Коментуючи зрив опалювального сезону, винним Федоренко називає керівництво компанії «Енергоінвест».

– Я почав боротися з ними. Підняв АТОшніков. «Енергоінвест» – багата компанія. За ними Фірташ стоїть. Мені, простому українцеві, боротися з Фірташем дуже важко. У них 190 мільйонів боргів, і вони хочуть перекласти свої проблеми на плечі жителів міста, – розповідає Віктор Федоренко.

Формально кінцевим бенефіціарієм компанії є зареєстрована в Донецьку Юлія Мартинова. Вона ж числиться у власниках компанії «Шепетівка Енергоінвест».

Шепетівка і Сміла в цьому році виявилися в ідентичній ситуації. У районному центрі Хмельницької області так само, як і в Смілі, свого часу котельні було передано в концесію підприємствам Мартинової. А тепер обидва містечка опинилися без опалення через небажання підприємств розплачуватися по боргах з «Нафтогазом».

Примітно, що в обох компаніях серед засновників значиться підприємство «Комунальні системи України», у якого в бенефіціаріях також присутня Мартинова.

Водночас, у серпні 2015 року рух «Чесно» пов'язував ці компанії з Андрієм Карпенком, який є лідером партії «Сила громад».

Згідно з інформацією на сайті партії, вона має осередки в Запоріжжі, Рівному, Смілі та Шепетівці. У Смілянській міськраді вона представлена трьома депутатами, а членом Шепетівської міськради від «Сили громад» є Олександр Пустовойт.

У Єдиному державному реєстрі юросіб людина з таким самим ім'ям і прізвищем значиться керівником згаданої «Шепетівка Енергоінвест».

У «Сміла Енергоінвест» виправдовуються: борги накопичилися протягом кількох років, і зараз компанія веде переговори з «Нафтогазом» про механізм реструктуризації або поетапного погашення.

– Заборгованість утворилася, тому що в минулі роки була велика різниця між встановленим НКРЕ тарифом і економічно обґрунтованим, – стверджує Ілля Шуліка, заступник директора з юридичних питань «Сміла Енергоінвест». – Цю різницю з бюджету не відшкодовували. Борги перед постачальниками не тільки в Смілі. Вони по всій Україні. Наприклад, в Маріуполі – 900 мільйонів заборгованості. Але чомусь саме в Смілі виникли політичні баталії.

На питання, чи утворився борг компанії в результаті корупційних схем, Шуліка відповідає: «На вулиці завжди щось говорять... Чи належить підприємство Фірташу? Не готовий сказати. Особисто я з ним особисто не знайомий, ніколи в житті не бачив».

«Грандіозні плани»

Поки Віктор Федоренко називає себе легітимним, в його кабінеті господарює група депутатів. У кулуарах їх називають «тимчасовим урядом». Під портретом президента Порошенкоа і картиною з зображенням Києво-Печерської Лаври – порожнє крісло, в якому недавно сидів Федоренко.

Депутати сидять навпроти, за столом переговорів. Обговорюють останні події в місті.

– З Федоренком у нас не виходило діалогу, – каже Віталій Федун з «Батьківщини». – Було багато причин, за якими ми його усунули. Проблеми з лікарнями, закриття «через коліно» двох шкіл. Невиплата зарплат СМСЧ №14.

За словами депутатів, зняття Федоренка ніяк не пов'язане з приїздом Саакашвілі. Мовляв, до цього вони боролися з мером вже багато місяців. Останньою краплею був зрив опалювального сезону.

– Не такий страшний «Енергоінвест», як ті, хто повинен його контролювати. Контролювати повинен міськрада і мер. А він від цього процесу відсторонився. Думаю, були якісь домовленості, щоб на щось закривати очі, – припускає Петро Абажей із «Аграрної партії».

Тепер у мерії чекають того, на кого можна перекласти відповідальність за те, що відбувається.

Костянтин Синегуб, обраний новим секретарем, повинен у найближчі дні утрясти всі питання, щоб вступити на посаду. Він готується до ролі чергового виконуючого обов'язки міського голови.

Чи то рятівника, то чи камікадзе.

– У судах ми виграємо, тому що мене вибрала більшість, – ділиться він планами з УП. – Що стосується перших кроків... У мене великий досвід роботи в податковій. Тому перше, що буду просити, – перевірити використання бюджетних коштів. Плани в мене грандіозні. Не знаю, наскільки мене підтримають депутати, городяни. Головне зараз – безперебійне опалення... Все тільки починається, – продовжує Синегуб. – Я знаю, що ліміти газу виділені поки до 1 грудня. Так, впливати на господарські відносини «Енергоінвесту» і «Нафтогазу» важко. Але, думаю, ми повинні домогтися того, щоб було рішення суду про заборону відключення від газу в зимовий період. До того ж, у нас з'явилася активна громада, яка може постояти за себе.

До щастя далеко

Смілянська активістка Наталя Дяченко каже, що з глобальними змінами в місті поки що доведеться потерпіти. Щастя швидко не настане.

– Вони працювали і продовжують працювати за традиційними схемами. Заводять свої фірми на підряди по установці пластикових вікон, ремонту доріг, укладанню тротуарної плитки. Все це роблять за завищеними цінами. У Федоренка досі свої заступники в міськраді і директора в комунальних підприємствах, – ділиться Дяченко.

На її думку, в глухому куті, де виявилася Сміла, багато в чому винні самі місцеві жителі.

– Виборець завжди платить за свої помилки. На всіх попередніх виборах пакети з їжею, гречкою роздавали тисячами. Колапс, який зараз настав, – підсумок таких бездумних вчинків. Може, наступного разу люди добре задумаються, перш ніж віддавати свій голос, – сподівається Дьяченко.

Місцевий бізнесмен Сергій Міцкевич ілюзій не плекає. Дно, за його словами, ще не намацали.

– Нам ще належить пройти цей шлях, щоб стало ще гірше, – упевнений він. – Все, що зараз відбувається, – квіточки. Основна проблема Сміли – тут немає господаря. Є тільки 36 депутатів зі своїми амбіціями, безграмотністю в окремих моментах, які колошматять місто. Подивіться, що коїться не тільки в Смілі – по всій країні! Кошмар. Просто кошмар. У кожного своя правда. Нас поділили ще на більшу кількість церков, угруповань. Питання вирішуються тільки силою або інтригами.

Поки в міськраді Сміли ламають списи в боротьбі за владу, життя тече своєю чергою. У будній день на ринку людно. Тут багато пенсіонерів, які прийшли витратити останні гроші, обговорити температуру в квартирах і перипетії «палацового перевороту».

– Чули, Федоренко з грошима втік з міста? – переказує останні плітки жінка похилого віку. – Сів на вертоліт і полетів. Як той, зараза, Янукович.

– Ех, Семенівна, ти ж доросла жінка. Жартуєш, напевно. Де ти тут у Смілі хоч раз вертоліт бачила ?! Нікуди він не відлітав. Він в мерію ходить, як ні в чому не бувало, – парирує літній чоловік.

– Вертоліт – не вертоліт... Міг і на поїзді виїхати, – не здається старенька.

– Та хай би й поїхав, та подалі, – підключається до розмови ще одна перехожа. – Я б їх усіх зібрала, посадила в один вагон, і – ту-ту! Скільки ж можна знущатися над нами?

– Сталіна на них немає! – каже старенька, перехрестившись і піднявши очі в небо.

– Бог з тобою, Семенівна, – махає рукою пенсіонер. – Забудь ти про свого Сталіна. На дворі давно ХХІ вік... Хоч і живемо, як у кам'яному.

Євген Руденко, УП.

реклама