Керівник обласної партійної організації «Руху нових сил Міхеїла Саакашвілі» Сергій Яковенко є новою постаттю в черкаському політикумі. Та чи політик він? Сам Яковенко визнає, що публічність йому дається нелегко, бо він недосвідчений у цьому. І це відчувається по розмові. Не криючись, Сергій Яковенко може говорити про особисте, про роботу, не вплітаючи в розмову різноманітні гасла та заклики.
У минулому військовий і працівник податкової, а нині пенсіонер, активіст громадської організації, волонтер, секретар міської виборчої комісії, але чи достатньо цього досвіду для входження в політику? Зустрічаємося з Сергієм Яковенком у партійному офісі в центрі міста.
– То давайте якраз сьогодні, – каже він у відповідь на дзвінок, – бо зараз я в Черкасах, а де буду завтра – не знаю. Он нам перекривають «кисень» по типографіях – не можемо партійні газети надрукувати. А там можлива акція в Києві…
«Коли 6 грудня штурмували наметове містечко, одного черкащанина побили кийками»
– Яка нині ситуація навколо імені Саакашвілі, зокрема, у вашому черкаському осередку?
– Ми в стані мобілізації і весь час тримаємося в тонусі. Знаєте, ця ситуація навколо громадянства Міхеїла Саакашвілі… Я не розумію, як його могли позбавити громадянства України. Це останнє громадянство, яке він мав! І в нього було тут місце проживання, тож як можна було людину не пускати в цю країну? Куди людині подітися? У космос на Марс летіти? Всі ці дії влади були здійснені з порушенням як українського, так і міжнародного законодавства. І весь світ розуміє, що це в чистому вигляді політична справа і переслідування владою свого найпалкішого опонента. Недолугі кроки влади спровокували багато подальших подій, про які ми вже знаємо. Так, визнаємо, що ці всі перипетії і з так званим проривом кордону, і з арештом додали рейтингу нашій політичній силі і самому Саакашвілі. Зі сторони багатьом здається, що це все шоу, мовляв, Петро Порошенко і Міхеїл Саакашвілі грають в якусь гру. Але, якщо судити логічно, то я не бачу жодної користі Порошенку від такого шоу, одні мінуси. Адже Петро Олексійович втрачає не лише рейтинг, а й авторитет в усьому світі, від нього відвертаються західні лідери. Хоч у 2010 році він був доволі прогресивним і на нього покладали великі надії, а тепер скотився до рівня Януковича. І кожен його наступний крок є ще безглуздішим, ніж попередній і все це може призвести його до фіналу ще сумнішого, ніж у Януковича. Складається враження, що Порошенко відірваний від реальності і живе в якомусь своєму віртуальному світі. І справа навіть не в переслідуванні Саакашвілі та його команди. За три з половиною роки він не виконав жодної своєї обіцянки і більше займається своїми бізнесовими справами, ніж державними. Разом зі своїми друзями він по вуха загруз у корупції, прикриваючись російською агресією, веде торгівлю з окупантами і постійно бреше. Західні партнери йому вже давно не вірять, а український народ не пробачить.
– Скільки активістів налічує «Рух нових сил» на Черкащині?
–Якщо говорити про кількість, то тих, хто активно приймає участь у нашому русі, то це десь приблизно 300 осіб по області, а наших прихильників набагато більше. І людей стає все більше, особливо з огляду на останні події. Вони самі приходять, записуються, питають, чим можуть бути корисними. Активісти перебувають на місцях, але незначна частина чергує в наметовому містечку в Києві під парламентом.
– Коли 6 грудня наметове містечко штурмували силовики, то чи не постраждали черкащани?
– Постраждали, але не так сильно як сумчани. Я якраз у ту ніч був в наметовому містечку. Це було дежавю 2014 року. О 6 ранку ми почули сигнал тривоги, вискочили з наметів і побачили, що купа «космонавтів» у повній екіпіровці напали на людей і почали бити. А то якраз приїхали люди з сумської області і з дороги заснули у наметах. Їх жорстоко гамселили, ми побачили людей з закривавленими головами. Силовики в цей час обійшли табір і почали штурмувати з іншого боку, закидаючи світло-шумовими гранатами, шукаючи Саакашвілі. Вони пішли до певного намету, мабуть, хтось здав інформацію. Думаю, вся спецоперація була зроблена для того, щоб арештувати лідера руху. Але якраз в той момент Саакашвілі саме у тому наметі не було. Інші намети силовики вже не стали перевіряти, бо ситуація дуже загострювалася. Знаємо вже, що далі було. Саакашвілі не знайшли, але згодом таки затримали. Коли згадую той ранок, то робиться не по собі. Страшно, немов повертаються 2013-2014 роки. Але дивує, що в ЗМІ небагато про це інформації… До слова, двоє постраждалих сумчан зараз в лікарні у важкому стані. Від Черкащини тоді було з десяток осіб. Одного чоловіка побили кийками. У нього вся спина синя.
– Ви спілкувалися з самим керівником партії? Який Міхеїл Саакашвілі в спілкуванні?
– Він досить цікава людина, людей з таким масштабом мислення я ще не зустрічав. При всій його колосальній зайнятості і психологічному навантаженні, він цікавий співрозмовник, який уважно вислуховує та завжди пам’ятає всі деталі попередніх розмов. Коли він був у нас на Черкащині, то, зокрема, відвідували і Чигиринщину. Він цікавився історією, а я розповідав про Козаччину. Та він не лише слухати уміє, а й сам розповідає. Зокрема, ділився досвідом реформ в Грузії, розповідав про цікаві не публічні моменти свого спілкування з лідерами інших країн, такими як Джорж Буш молодший, Обама, Трамп, Ангела Меркель та багато інших, зокрема і з Путіним. У цілому, він дуже емоційний і перехід від позитивних емоцій до негативних у нього дуже швидкий. Пригадував події у Шегинях 10 вересня, розповідав, що коли натовп людей підхопив його та фактично на руках заніс на територію України, в той час на пункті пропуску в автобусі були його джурина та одинадцятирічний син. Політик так захопився подіями, що згадав про рідних лише у Львові. Уявляєте? Тобто сповна захоплюється процесом. Саакашвілі також дуже вимогливий до свого оточення, не прощає помилок. Немає в нього такого ставлення, якщо ти його друг, то все простить. Ні. А ще Міхаїл визнає, що ця емоційність є частково і вадою характеру, проте зазначає, що це його типово грузинський характер і він не може з цим нічого зробити.
– Український публіцист і аналітик Віталій Портников називав Саакашвілі грузинським Троцьким… Якщо треба буде не революцією займатися, а стабільно працювати, розбудовувати, чи зможе тоді себе стримувати Саакашвілі?
– Він віддається справі на 100%. 9 років його президентства в Грузії свідчить про те, що він вміє не тільки революцію робити, а і плідно працювати на користь народу. Власне кажучи, я особисто повірив Саакашвілі тільки тому, що він єдиний політик на пострадянському просторі, який може похвалитись позитивним результатом проведення швидких фундаментальних реформ в країні. Це факт, якого не заперечують навіть його вороги. Інколи здається: Саакашвілі так високо літає, що не помічає того, що відбувається навколо. Але це не так. Він вникає в партійне будівництво. А це ж все люди. Є команди, що сваряться, один каже, що не буде в команді, якщо там буде інша особа. Той каже протилежне. Саакашвілі в такому випадку має свою позицію: «Я цього чути не хочу. Якщо ставите умови, хто з ким буде чи не буде миритися, то значить ніхто не буде!» І в нього немає звички тримати все ту ж людину на посаді. Так само, каже, було в Грузії. Він легко прощався з людьми і через вчинення злочинів довелося посадити навіть декількох людей з власної команди.
– А як щодо бажання Саакашвілі оселитися на Холодноярщині? Адже політик висловлював такі думки.
– Ми навіть зустрічалися з підприємцем Олегом Островським, який орендує в тому краї землі і говорили про це. Думали зробити там штаб. Проте зваживши все, Саакашвілі передумав. Між іншим, тоді обурилися такій новині націоналісти. Мені навіть один нардеп дзвонив. Мовляв, як це так, що ви собі думаєте?! Я був спантеличений, бо склалося враження, немов націоналісти приватизували собі Холодноярщину і крім них ніхто не може там проводити акції і вести якусь діяльність.
«Серед тих, хто нам допомагає – це бізнесмени середньої ланки»
– До слова, Саакашвілі звинувачують у непрозорому фінансуванні його акцій. Ми зараз знаходимося у вашому офісі. За які кошти він існує?
– Скажу точно, що зверху нам не надходить ніякого фінансування. Ми існуємо за те, що самі накопичуємо. Єдине, чим допомагає центр, то це поліграфією, та і то не завжди. Так само і ми не фінансуємо районні осередки. І ніхто не вимагає мати орендований маркований офіс. Треба офіс, то орендуйте, а не маєте можливості, то збирайтеся удома чи в кав’ярні. Головне, щоб був результат. Нам допомагають фінансово декілька черкаських бізнесменів, ті, які нічого взамін у нас не вимагають. Так, були такі, які приходили до нас і пропонували фінансову допомогу взамін на прохідні місця в списках на майбутніх виборах. З такими ми відразу прощаємось і нічого від них не беремо.
– Є у колі ваших прихильників і тих, хто вам фінансово допомагає Микола Булатецький чи Олег Лисак? І той, і інший засвітилися на фото на акціях прихильників Саакашвілі.
– Немає! Хоча Микола Іванович пропонував, якщо треба буде якась допомога, то щоб я звертався. Поки що ми до нього не зверталися. А з тих людей, хто нам допомагає, є відомі в Черкасах особи, а є не дуже. Але всі вони не хочуть афішувати свою допомогу Руху Нових Сил, бо бояться за свій бізнес. І я їх розумію. Як тільки влада дізнається, хто нам допомагає, щодо них почнуться репресії, тиск на їх бізнес. Вже зараз у тих черкаських перевізників, які доставляли людей в Київ на акції, почалися проблеми, СБУ почало на них тиснути. Щодо Олега Лисака, то я його особисто навіть не знаю. Та й чи можу я на акціях помітити усіх одразу при такій кількості людей? А вже потім мені показують фото і кажуть, бач, мовляв, ось тут з вами Лисак чи ще хтось. Насправді то люди, які поїхали на подію самі і я не вправі їх виганяти абощо. А пригадайте, коли приїздив Саакашвілі в Черкаси. Тобі до нього на зустріч приходили міський голова Анатолій Бондаренко, депутати Павло Карась, Олексій Романов, покійний Михайло Бінусов… Вони, до речі, скаржилися, що криміналітет захопив владу в Черкасах. Коли вже Саакашвілі пішов, то я запитав у них, що вони власне хотіли від зустрічі? Адже той таки криміналітет свого часу посадив Бондаренка в крісло… Я ж був в міській виборчій комісії і все бачив зсередини!
«Побачив, що перебуваючи в громадському секторі, неможливо змінити щось на краще»
– Де речі, ви кажете про роботу у виборчі комісії. А де ви ще працювали до нинішній подій? Розкажіть детальніше.
– Після закінчення школи я вступив у військове училище. Це була моя мрія. Закінчивши училище зі званням лейтенанта поїхав служити в Смілу у 155 артилерійський полк. Прослужив там 6 років. Спершу я відчував, що це моє. Але потім армія почала розвалюватися і ми займалися всілякою єрундою: фарбували бордюри, стригли траву, а техніка гнила у боксах. Згодом доходило до абсурду, коли нічого не давали, але ми отримували завдання, наприклад, фарбувати техніку. А це ж потрібно було звідкись дістати сотню літрів фарби! Додайте до цього постійні перевірки, затримки з зарплат. Урешті я звільнився. Працював охоронцем на «Азоті» і паралельно пішов навчатися. Отримав диплом економіста.
Згодом працював у податковій у Смілі, а тоді перевівся в Черкаси і працював заступником начальника штабу обласної податкової міліції-начальником відділу обліку та зонального. У мої посадові обов’язки входило ведення статистичних даних, взаємодія зі ЗМІ, проведення службових розслідувань, притягнення до відповідальності, розгляд скарг на дії податкової поліції. Як бачите, я не працював з платниками податків, але мав прізвисько «могильщик мєнтов» через проведення службових розслідувань, зокрема і по своєму керівництву за вказівкою тодішнього керівника податкової адміністрації Юрія Ткаченка. Працюючи там, я пішов навчатися в Національну академію внутрішніх справ, здобув юридичну освіту.
З податкової міліції я звільнився у серпні 2013 року, коли дочекався можливості вийти на пенсію. Я просто втомився працювати у тій службі. Там все продавалося і купувалося… Отже, після військової служби і роботи в податковій системі я став пенсіонером. Якраз взимку 2013 року розпочався майдан, у мене відбувся внутрішній переворот. На той час я побував в Греції, Іспанії і роздумував над тим, чому в Європі люди живуть краще, ніж ми? Я їздив у Київ, допомагав будувати барикади. Та не скажу, що був учасником найгостріших подій, бо мене, як би це не звучало дивно, стала контролювати мама. Вона дуже переживала, у неї хворе серце.
– Як від Майдану справа дійшла до ГО «Автомайдан»?
– Тоді ж події вже розвивалися і у Черкасах. Люди виходили на Соборну площу, була непевна ситуація. У якийсь момент запропонували нам з хлопцями долучитися до патрулювання міста. Разом з поліцією раз вийшли на патрулювання, потім обмінювалися телефонами і мені подзвонили, запросивши на зустріч активістів у тій будівлі, де колись була Партія регіонів. Я тоді не думав про якусь громадську організацію. Тоді автомайдан формували Руслан Зоря, Віталій Короткошей тощо, робили автопробіги. Згодом автомайданівці мене обрали головою громадської організації, мотивуючи тим, що я мав керівний досвід, вільний час і мені довіряли. У минулому році ГО «Автомайдан-Черкаси» об’єдналася з всеукраїнською організацією «Автомайдан». Ми за грантові кошти зняли офіс, де зараз знаходимося. Пізніше грантові кошти закінчилися і тепер тут також офіс «Рух нових сил». Обертаючись назад, радію, що наша організація живе, на відміну від багатьох інших ГО, які були породжені Майданом. І 16 грудня, сьогодні, нам виповнюється чотири роки! Досі займаємося волонтерською діяльністю. Зокрема, днями знову готуватимемо машину на Схід.
Щодо «Руху нових сил», то саме автомайданівці Олексій Гриценко та Сергій Хаджинов порадили свого часу нас Давіду Сакварелідзе. Він приїжджав в Черкаси, підбирав команду, спілкувався.
– Тобто «Рух нових сил» знайшов вас, а не навпаки?
– Так! Ми не думали спершу йти в політику і нікого не шукали. Та наголошу, що ми нікого з членів організації не силували. Хто захотів, той приєднався. Хоча і в громадської організації і в політсили зараз схожі цілі.
– Не шкодить одне одному?
– Не шкодить, а взаємодоповнює. Бо раніше ми ганялися за ДАІшниками, контролювали їх. А тоді пройшла реформа, прийшли поліцейські. А щодо боротьби з браконьєрством, то цим досі займаємося. Та, звичайно, все не можемо змінити. От чому я пішов у політику? Бо побачив, що перебуваючи в громадському секторі, неможливо змінити щось на краще. Якщо в 2014 році нас ніби й боялися, прислухалися до нас, то зараз всім абсолютно байдуже. Хочуть – дерибанять бюджет. Ми бачимо, що десь в бюджеті крадуть кошти. Пишемо про це у ЗМІ, подаємо заяви до правоохоронних органів, а ніякого результату немає. Беззаконня, абсурд і корупція оточують нас. Ми зрозуміли, що для змін треба йти у владу. А для цього слід вступати в якусь партію. Тоді ми не бачили більше тих, з ким хотіли б об’єднатися. Національний корпус? Укроп? До багатьох є питання.
– З ким би могли зараз об’єднуватися?
– Важке питання. Міхеїл Саакашвілі декларує інклюзивність, тобто наші двері відчинені для всіх, хто сповідує наші цінності і прагне тіє ж мети. Він не прихильник сварок, конфліктів. Проте дехто, хто декларує патріотичні погляди, поводиться досить дивно, критикує нас. От я запитую їх, чого не їдуть на акцію протесту в Київ? А вони кажуть, що не хочуть піарити Саакашвілі. Та до чого тут Саакашвілі? Там серед мітингувальників лише 10% його прихильників! А інші – це люди, які виступають проти корупції, свавілля і брехні нинішньої влади, яка скочується до диктатури. Так, акції під судами, акції по захисту тварин тощо потрібні. І якби ми зараз не були в Києві, то були б під черкаськими судами, як інші активісти. Але це той момент, коли ситуацію можна «шатнути» мирно, без крові. Саакашвілі каже, що слід зараз об’єднатися і зробити усім одну справу, прийняти антикорупційні закони, також змусити владу прийняти нормальні виборчі закони, а тоді йти на вибори і в чесній боротьбі завойовувати електорат.
– Уявіть, що ви таки переможете на виборах. Чи є у вашої політсили достатньо кадрів?
– У нас створений Boot Сamp «Політ-Спартанці». Це освітній простір, що надає практичні знання та навички, необхідні для формування нових лідерів, котрі змінять Україну. У інтернеті можна знайти сторінку проекту і подати заявку на участь.
«Міська виборча комісія піддається певним впливам»
– Зараз ви б хотіли потрапити в міську чи обласну раду?
– Я не для цього працюю. Взагалі, не відчуваю ще себе політиком. Не задумуюся про це. Хоча, як я вважаю, маю життєвий досвід, освіту, і міг би обіймати будь-яку посаду. У мене юридична і економічна освіта, досвід в військовій системі, в податковій. Але в політиці… Я ніколи не був публічною людиною і мені це важко дається… Взагалі, якби чотири роки тому мені хтось сказав, що я буду в громадському русі чи політиці, я б не повірив, зауваживши, що це не моє. Я люблю дайвінг, рибалку, полювання, подорожі. Але тепер повинен займатися політикою. І головне для мене при входженні в політику не скурвитися. Знаю багато порядних людей, які потрапивши у владу втрачали свою порядність. Хочеться думати, що я не буду таким. Але при нинішній системі це нереально, тому, що порядних людей вона не тримає у владі. Або вони скурвлюються і стають такими ж як, наприклад Луценко, або система їх викидає. Тому ми і йдемо до влади, щоб цю наскрізь прогнивши систему не косметично ремонтувати, а викинути її на смітник і побудувати з нуля нову, повністю змінивши політичні еліти. Благо, що у нашого лідера є такий досвід.
– Ви раніше згадували за участь в роботі виборчої комісії. Не пропонували хабарів?
Мені не пропонували. І мене тішить, що я маю таку репутацію, коли до мене бояться підходити з такими пропозиціями. Але, звісно, всілякі чутки ходили навколо комісії. І маємо різні впливи. Зараз я залишаюся секретарем Черкаської міської виборчої комісії. Нам доводилося час від часу збиратися, щоб затвердити нового депутата. Наприклад, замість Сергія Одарича затверджували Василя Соломаху. Чинився величезний тиск на членів комісії, щоб вони не збирались і не голосували. Але ж цього вимагає закон! Якщо один депутат склав свої повноваження, або з інших причин вибув, то повинен зайти наступний у списку і крапка. Також потрібно замість покійного Михайла Бінусова оголосити нового депутата. Але не вдається. Бо комісія ніяк не може зібратися, знову на членів комісії чинять тиск, тепер вже з протилежного табору, ходять чутки про гроші, які пропонують членам комісії тільки за те, щоб вони не приходили на засідання. Мені вже набрид цей цирк і я не знаю, як з ним боротися!
– Яка ситуація з активістом автомайдану Дмитром Захаровим, що бив правоохоронця в Києві під час сутичок?
– Він людина відверта, з чистою душею, колись був одним з найактивніших автомайданівців. Шкода лише, що піддається впливам. Тоді на акцію у Київ він поїхав з власної ініціативи і з нами поруч його не було. Звісно, в перипетії подій Дмитро проявив себе не з кращого боку. Але, повторюся, він діяв самостійно, у автомайданівському русі вже декілька місяців участі не брав і не бере. Опісля, наскільки мені відомо, він сам з’явився в поліцію. Його взяли під нічний домашній арешт.
– Можете назвати політиків, яких дійсно поважаєте?
– У Черкасах з достойних нікого назвати не можу. Щодо Всеукраїнського рівня, то мені імпонує Анатолій Гриценко. Я його поважаю, бо він один з чесних політиків. Проте, прикро, що в нього немає харизми. Для мене ідеальний політик – це щось середнє між Гриценком і Саакашвілі. Бо інколи Саакашвілі буває настільки енергійним, що важко встигати за ним. Сам він говорив, що до позбавлення громадянства мав 147 кілограмів, а зараз 110. Тож найкращий дієтолог, за його висловлюванням, Порошенко. Ще назву Єгора Соболєва, звісно поважаю і Міхеїла Саакашвілі. Також дуже подобається інтелігентність і освіченість Давіда Сакварелідзе, у якого на саме складне питання завжди є проста відповідь.
– Чим пишаєтеся і соромитеся?
– Так, як і кожній людині, мені є чого соромитися, але не признаюсь чого, бо соромлюсь))). А пишаюся насамперед своїм сином, якого ми виховали родиною. Він працює лікарем в обласній стоматполіклініці і я чув від людей дуже гарні відгуки про нього, зокрема, про його людяність. Також пишаюся тим, що наша організація «Автомайдан» збереглася, пережила ці всі роки і продовжує діяти, приносити людям користь. Дехто запитує: як це нам вдається? Мабуть тому, що у нас зібрались різні люди, але з однією ідеєю і принципами. Багато повідсіювались, але залишились справжні патріоти і романтики. Моя скромна заслуга лише у тому, що мені вдалося їх згуртувати.
реклама
Коментарі
Та ти шо, отака сенсація...
НИИ спецтехники и судебных экспертиз Службы безопасности Украины провел фоноскопическую экспертизу, которая подтвердила подлинность голосов на зафиксированных разговорах между Саакашвили и Курченко.
Діду, твій сумний досвід "перебування у негра в дупі" нікому не цікавий, пиши мемуари.
Це як в анекдоті:
- Темно, як у негра в дупі.
- І все то ви знаєте, шановний! Всюди побували!
Уже розібрались...
Сам зізнається, що хотів домовиться з підприємцем у Холодному Яру про поселення там Міхеїлки - а це означає, що жити той збирався у ГОТЕЛІ "Дикого хутора", а не в солдатській палатці!!!
А з іншого боку - якщо ти пробував домовлятися з підприємцем, який має право селити кого захоче у своєму готелі - то не бреши, що якийсь там міфічний "нардеп-націоналіст" обурювався цим - бо хто може щось комусь заборонити в цьому?
Зізнайся краще, що Міхо захотілося мегалюкса на дахах у центрі Києва. Кавказького Карлсона бєзудєржно тягне на висоту, а його шісткам залишається тільки вигороджувати господаря і вигадувать байки!
Яковенко, ти - звичайний примітив, який рветься до влади, і ніякими словами ти це не замаскуєш. Твій Міхо чухне до тещі у Голландію - а що ти робитимеш, як в очі людям дивитимешся? Ви ж граєтеся вже за два кроки від початку кровопролиття і допомоги путіну мати формальну причину на вторгнення в Україну! Хто патріот - ти? То ти ж сам знаєш, що це брехня! Звичайний шкуродер-налоговик у відставці, а відставних налоговиків, як відомо, не буває
Стрічка RSS коментарів цього запису