Проект «Село: кроки до розвитку» – вже є перші результати

Учасники проекту «Село: кроки до розвитку», започаткованого ПАТ «Миронівський хлібопродукт», розповіли один одному, грантодавцям і журналістам про свої перші результати і труднощі, з якими їм довелося зіткнутися. Зустріч відбулася 25 січня в Черкасах.

Нагадаємо, кожен із 25 торішніх переможців конкурсу отримав від МХП грант у розмірі 40 тисяч гривень на започаткування та розвиток власного бізнесу у сільській місцевості. Торік проект реалізовували на Черкащині та Вінниччині. У нашій області – в Городищенському, Чигиринському, Катеринопільському, Корсунь-Шевченківському, Канівському, Черкаському районах.

Проект спрямований на стимулювання соціальної активності сільських громад та підтримку реалізації найкращих ініціатив громадян щодо економічної самоорганізації сільських жителів, розвитку соціально-економічного, культурного та туристичного потенціалу краю, усунення бар'єрів в розвитку підприємництва та самозайнятості в селах.

– Проект діє на Черкащині вже другий рік, – сказав у коментарі журналістам керівник Ресурсного центру Асоціації недержавних громадських організацій Анатолій Рекун, котрий опікується адмініструванням проекту. – Гранти виділяються на підтримку ідей ініціативних громадян або підприємців, які хочуть започаткувати бізнес, що сприятиме розвитку місцевих громад. Тобто, підтримуються саме підприємницькі ідеї, передусім такі, що мають соціальну складову. Приміром, підприємець має передати свій досвід або частину заробітку тим, хто цього потребує.

Переможцями в конкурсі стали дуже різні проекти: це і торгівля, і туризм, і вирощування фруктів, овочів, ягід та горіхів, і розведення бджіл, виробництво козиного і коров’ячого молока, випічка хлібу, пошив одягу, утилізація сміття тощо.

– Так склалося, що наша родина втратила все. Залишилася тільки хата і ділянка землі, – розповів автор проекту «Виробництво продукції з козиного молока» (с. Глушки Корсунь-Шевченківського району) Ігор Усик. – 40 тисяч гривень допомогли нам відродитися. Ми придбали необхідне обладнання, кіз. Нині маємо досить стабільний дохід. Кіз стає більше – тільки козенят бігає з тридцять. Сподіваємося, що буде сотня. Нашу продукцію клієнти розхоплюють прямо «з рук». Тож маємо плани розширювати асортимент: виготовляти 10 найменувань твердого сиру, 4 найменування морозива. Це все – натуральні, корисні для здоров’я продукти.

За словами Ігоря Івановича, спостерігаючи успіх його родини, деякі односельці вирішили також взятися за бізнес. Ідеться не тільки про «мале тваринництво», а й про зелений туризм і навіть облаштування в селі міні-зоопарку.

Антоніна Галич з Чубівки Черкаського району свої 40 тисяч витратила на оздоровчо-туристичний комплекс «Сторожова застава».

– Ми придбали комплекс «бджолиної терапії»: два вулики і лежаки на них, щоб можна було проводити оздоровлення. Уже маємо відвідувачів – школярів зі школи туризму та учасників патріотичної гри «Джура». Зеленим туризмом ми займалися і раніше – пропонуємо послуги кінного туризму, купання в річці, – розповіла жінка.

Також досвід розвитку туризму має й Ніна Пустовойт із с. Межиріч Канівського району, де вже кілька років діє проект «Країна Мамонтландія». Межиріч відомий своєю доісторичною стоянкою мисливців на мамонтів, тож є досить популярним серед школярів Черкащини. На гроші проекту підприємці спорудили велику альтанку та металічні сходи до зони археологічних знахідок.

– Торік порівняно з 2016 роком у нас кількість відвідувачів збільшилася вп’ятеро, – зазначила Ніна Олексіївна. – Сподіваємося приймати туристів навіть з-за кордону.

А Таміла Кріпаченко з Катеринополя за кошти гранту придбала нове обладнання для своєї міні-пекарні.

– Завдяки паровій печі хліб став смачнішим, збільшився його асортимент. Вийшли на ринок Ватутіного, – зазначила Таміла Андріївна. – Створили додатково два робочих місця.

За новий для Черкащини бізнес – вирощування малини взявся Леонід Кириченко з Головківки Чигиринського району.

– Наш район традиційно вирощує картоплю. Люди – дуже консервативні. І хотіли б чогось нового, але бояться. Проте, крига скресає: наш сусід придбав у нас саджанці й також планує вирощувати малину. А ще ми висадили 100 саджанців на присадибній ділянці місцевої школи. Створили клуб «Малинка» – видали частину саджанців дітлахам, які хотіли б посадити їх у себе вдома, – розповів Леонід.

Схожий бізнес – також із розведення ремонтантної малини – очолює у Мокрій Калигірці на Катеринопільщині Сергій Тищенко.

– Були і позитивні, і негативні моменти, – зазначив Сергій. – До кінця проект ще не реалізували – через складні погодні умови та через велику кількість бур’янів на одній із ділянок. Але закупили півтори тисячі саджанців чотирьох сортів. Навесні плануємо засадити ще одну ділянку. Дізналися багато нового. З негативу – важкість працювати легально. Продавці саджанців за легальне постачання продукції вимагають більше коштів і взагалі постачають не дуже охоче. Проте, всі труднощі подолати можна, і, сподіваюся, наступної осені ми вже матимемо позитивний фінансовий результат.

Про проблеми з легальними саджанцями розповіла і Світлана Пащенко з Городища, яка реалізує проект «Яблуневий цвіт».

– Якщо ти береш саджанець за 25 гривень, на нього документів ніхто не дасть, – зазначила Світлана Олексіївна. – Ми насилу знайшли у Смілянському районі людей, у яких сімейний бізнес із вирощування яблунь. У них і придбали якісні сертифіковані саджанці.

За словами Світлани Пащенко, багато сусідів не вірили, що можна власними зусиллями виграти конкурс і отримати грант. «Світлано, ти що – депутат? – дивувалися сусіди. – Як же ти виграла?»

– У людей – стійкі стереотипи і зневіра в тому, що вони щось можуть. А потрібно мовчки братися за роботу і робити її. Тоді й побачиш, що коли щось хочеш робити, то – можеш! – сказала Світлана Пащенко.

А от Олені Сержантовій, яка започаткувала в Дубіївці Черкаського району горіховий сад, довелося долати труднощі іншого порядку.

– До позаминулої осені я була міською жителькою, тож розпочинати все наново в селі було не так просто, – зізналася Олена. – На відміну від деяких інших учасників проекту, я не мала ані жодного досвіду ведення бізнесу, ані земельної ділянки. Оформлення документів, придбання ділянки, ознайомлення з садівництвом – все відбувалося паралельно і давалося важко. Але, на щастя, все вдалося. Я вважаю свій досвід переїзду і висадки саду досить успішним. Наразі ми висадили тільки 40 саджанців. Але вже розпочали соціальну складову проекту: передали 10 саджанців у сім’ю людей з обмеженими можливостями, допомогли їм висадити дерева. Також в ході посадки саду зняли досить багато відеоматеріалу, і зараз я ділюся отриманим досвідом на власному Youtube-каналі.

Довелося «з нуля» включатися у сільське життя й Віталію Астанкову, який півтора року тому переїхав з Черкас у село Степанки Черкаського району.

– Ми – родина людей з інвалідністю. Мені не вдавалося влаштуватися на роботу, щоб забезпечити себе і свою сім’ю. Завдяки проектові МХП мені вдалося реалізувати свою задумку – створення майстерні «Справжній господар», – розповів Віталій Євгенович. – У межах проекту я закупив техніку: мотоблок, мотокосу, мотопилу, зварювальний апарат. Завдяки цій техніці я можу швидко і якісно надавати послуги, в тому числі таким самим людям з інвалідністю, як я, а також літнім людям, котрих у селі багато. Узимку прочищаємо дороги і подвір’я.

А Раїса Войтко із Степанець Канівського району надає жителям кількох сіл послуги з пошиття одягу.

– Завдяки проекту я орендувала нове приміщення, закупила швейні машинки й оверлок. Маю чимало замовлень, запровадила курси крою і шиття, – розповіла Раїса Василівна. – У нас навчається одна дівчина-школярка, ще одна дівчина-безробітня. Для себе вчиться шити місцева лікарка...

Як зазначила директор департаменту зі зв’язків з громадськістю та корпоративної соціальної відповідальності МХП Альона Кузьменко, грантодавець принципово не контролює те, як і на що грантери витрачають отримані кошти.

– Це – наша принципова позиція. Завдання, яке ми ставимо перед собою, – дати людині можливість зробити успішний старт у бізнесі. Життя є життя, і не завжди воно дозволяє суворо йти за бізнес-планом. Ми навіть схвалюємо ініціативність наших грантерів та їхнє вміння реагувати на ситуацію, що змінюється, – сказала пані Кузьменко в коментарі журналістам. – При цьому спілкування з нашими партнерами підтверджує: ніхто з них не витратив отримані кошти неналежним чином, і геть усі проекти, які ми підтримали, стали успішними. Більше того, люди почали будувати нові плани й мріяти про щось більше. І це нас дуже радує!

За словами Альони Кузьменко, в новому році МХП планує розширити кількість районів Черкащини, які охоплюватиме проект. Також запровадження грантів планується, крім Черкаської та Вінницької областей, в деяких інших регіонах України, де присутній бізнес МХП.