Анатолій Підгорний: «Наші рішення на сесіях стосувалися життя людей в конкретному місті чи селі»

Нинішній голова Черкаської обласної ради Анатолій Підгорний активно увійшов у політикум Черкас ще торік, коли головою облдержадміністрації був Ігор Шевченко. І хоч у нашій області саме голову ОДА звикли вважати ключовою владною фігурою, проте, за час перебування Анатолія Підгорного на посаді, президент вже втретє змінює очільника ОДА. І поки змінюються керівники облдержадміністрації, і кожен новий голова наново вникає в стан справ, обласна рада працює, приймаючи важливі та необхідні рішення.

Анатолій Підгорний у жовтні минулого року отримав суттєвий кредит довіри – його підтримали 43 депутати. Він став об’єднавчою фігурою і, чи не вперше, кандидатуру голови облради призначали депутати без впливів ззовні, як це було раніше, коли голова був фактично в тіні керівника ОДА і лобістом певних інтересів. Зараз Анатолій Вікторович провів, напевно, одне з останніх пленарних засідань сесії обласної ради нинішньої каденції, проте робота не завершена, бо є ряд ключових питань як по майну, так і по призначеннях у комунальних підприємствах.

Про комунальне майно,  депутатські «хотєлки», зміни повноважень облрад після реформи тощо – детальніше в інтерв’ю «Прочерку». Розмова відбулася увечері в робочому кабінеті голови облради, де йому щораз телефонували у тих чи тих питаннях.

– Після завершальної сесії облради можна відпочивати?

– Ні, адже є багато питань, які потребують вирішення. Наприклад, у черкаському пансіонаті для літніх людей – скандал навколо кандидатури директора. Треба вникнути в це питання. Є й інші справи, які потребують моєї присутності на роботі. І це не означає, що я тримаюся за посаду, просто хто б на якому етапі не прийшов сюди, на його долю завжди випаде певна кількість тих чи інших складних питань. Звісно, можна подумати, що провели останню сесію і до побачення. Але я чудово розумію відповідальність, яка є у голови обласної ради – раптом, не дай Бог, завтра Черкащина втрапляє в «червону зону» через коронавірус – постає питання реакції влади на медичне забезпечення, перерозподілу коштів у сфері охорони здоров’я, швидкого реагування на ситуацію. Тож, вважаю модель поведінки, коли зі стартом виборчої кампанії посадовець йде на вибори і «хоч трава не рости», безвідповідальним кроком. Адже ми не можемо чітко спрогнозувати якою  ситуація буде завтра. Тому, слід працювати.

– Водночас, у майбутніх виборах будете брати участь?

– Так, йтиму кандидатом у депутати обласної ради. Вважаю, що мій досвід роботи в обласній раді може бути корисним для майбутнього скликання. Крім того, хочу продовжити реалізацію тих проектів розвитку громад, які ми встигли розпочати.

–  Як ви ставитеся до приватизації комунального майна?

– Здебільшого майно, яке наразі  є в обласній комунальній власності, не підлягає приватизації, бо виконує соціальну функцію, або ж є неліквідним. До того ж приватизація має місце бути лише тоді, коли вона відбувається прозоро, а виручені кошти направлені на побудову рентабельних комунальних об’єктів, які працюватимуть на користь громаді.

З одного боку, як людина, яка керувала бізнесом, я розумію що по збитковим підприємствам треба приймати швидкі рішення, адже це наповненість бюджету. Але, з іншого боку, вже як чиновник, я маю прийняти виважене рішення, адже за тими підприємствами не лише працівники, а й ті функції, які вони виконують для жителів області. Тому до кожного такого об’єкту треба підходити збалансовано. Тут немає і не може бути швидких рішень.

– Чи достатньо повноважень у голови обласної ради аби контролювати роботу комунальних підприємств?

– Обласна рада не може втручатися у господарську діяльність комунальних підприємств. Ми, начебто, маємо наглядати і контролювати, але фактично не маємо на достатніх владних повноважень. Вже зараз, з досвіду, бачу що для повноцінної роботи у цьому напрямку варто було б створити департамент майна. І щоб керівник департаменту мав змогу разом із ревізорами, майновиками і економістами проводити аналіз роботи підприємств. Але, в будь-якому випадку, до кожного підприємства має бути окремий підхід. Звісно, такі стратегічні об’єкти як: онкодиспансер, госпіталь, кардіоцентр, обласна лікарня (з великою соціальною функцією) в жодному разі не можуть розглядатись під приватизацію. Проте, є інші збиткові об’єкти, які тільки «висмоктують» обласний бюджет. Їх приватизація на умовах повної прозорості могла дати ресурс для створення чогось нового. Наприклад, будівництво кінно-спортивної школи для дітей, або будівництво школи веслування, про які давно йде мова, але на це не вистачає коштів.

– Як складалися за час каденції особисті стосунки з депутатами? Можете назвати найефективніших?

– Цілком нормальні стосунки з депутатами. Ми ж працювали вже багато років, а на посаду мене висунули лише торік. Якщо оцінювати роботу цієї каденції загалом, то, на мою думку, вона є позитивною. Враховуючи, що нам довелось працювати в складних умовах – карантин, реформи, війна на Сході, які диктували нові правила перерозподілу коштів, нам вдалося прийняти чимало результативних рішень та обійтися без гучних скандалів.

Щодо найефективнішого депутата, то не виокремлюватиму нікого. Звісно, є депутати, які відвідували більшість засідань комісій, не пропускали сесії, результативно напрацьовували рішення. До слова, цих депутатів не завжди було помітно, адже вони не кричали біля трибуни, а просто робили свою роботу. Були й інші, які більше любили публічність, а після обідньої перерви, коли зменшувалася кількість журналістів, йшли у своїх справах, полишивши сесію. Та таких небагато. Загалом, обласна рада – це  колективний орган і рішення приймаються більшістю голосів. Один депутат, навіть найпрацьовитіший, мало що міг би зробити сам. І тут мені приємно, що в нас не було зриву сесій, депутати, незважаючи на відстань (наприклад, чого вартує виїздити туди-назад з Умані до Черкас) та карантин, збиралися ухвалювати бюджет і зспни до нього, приймали інші важливі рішення. Я вдячний депутатам за роботу.

– Як спрацювалися з заступниками? Чи ніхто не перетягував ковдру? У вас був у заступниках відомий і амбітний депутат Михайло Мушієк…

– Кожен мав свій фронт робіт за який відповідав. Так, можливо Михайло Мушієк буває дещо емоційний, різкий у висловлюваннях, але в цілому ми тому й обирали людей від різних політсил, щоб була відкритість, щоб були різні погляди і, водночас, щоб кожен міг проявити себе та долучитися до напрацювання спільних рішень. Не було такого, щоб хтось один вирішував все. Обласна рада – орган, де зібралися представники всієї області і захисники інтересів виборців з різними проблемами.

– Як вдавалося задовольнити всі «хотєлки» депутатів?

– Одразу наведу декілька прикладів. От нещодавно приходили до мене депутати і ми говорили про брак води у деяких селах. Ви розумієте, що таке вода для села – це все. Потрібно поновлювати свердловини, якось вирішувати це питання. Особливо зараз, коли рівень води катастрофічно падає. Також депутати порушували ряд інших питань по своїх округах – це і природоохоронна сфера, і соціально-економічні питання, і відродження виробництва, інша допомога. І, в основному, в депутатів саме такі «хотєлки», як ви їх назвали. Те, що вкрай важливо людям, ті питання, без вирішення яких постраждає не депутат, а люди в його окрузі. І тут мова не про чиюсь кишеню… Тому я б не називав це «хотєлками» депутатів.

– Ви працювали за часів керування трьох голів ОДА. Як складалися стосунки з кожним?

– Коли мою кандидатуру висували на голову обласної ради, ОДА очолював Ігор Шевченко, ми почали працювати, проте його, незабаром, звільнили й новим очільником став Роман Боднар. Скажу так, що з усіма намагався вибудовувати конструктивні відносини. При тому що Боднар почав реформу апарату ОДА і це спричинило десятки технічних проєктів рішень, які має затвердити сесія – від зміни назв головних розпорядників до призначення керівників – ми весь час намагались оперативно приймати ці рішення, аби незагальмувати процеси, пов'язані з роботою цих структурних підрозділів. Заміна Романа Боднара на Сергія Сергійчука відбулася зовсім нещодавно, на завершення нашої каденції, тож говорити щось складно.

– Чого очікувати від нових обласних рад? Наскільки зміняться їх повноваження після завершення реформи децентралізації?

На сьогодні чіткого розуміння повноважень голови обласної ради після завершення децентралізації ще немає. Думаю, поки не пройдуть вибори до місцевих рад, на ці питання ніхто не дасть відповіді. Реформа наразі загальмувала. І так не лише у реформі децентралізації. Багато яких питань поставлено на паузу і в медицині, і в освіті… Думаю, чинна влада ні в якому разі до кінця своєї каденції не відмовиться в повній мірі від тих повноважень, якими сьогодні наділені голова обласної державної адміністрації та виконавча гілка влади. Можливо, залишать це питання на завершення своєї каденції. Подивимось… час покаже.