Білий тинок чи металеві ґратка, гранітні плити з фото чи дерев'яні таблички – абсолютно не важливо. Всі вони є символами незагоєної скорботи по колишніх улюбленцях під стінами людського цвинтаря № 5. Але це місце лише видима частина всіх черкаських поховань тварин.
– Ховаю іноді у своєму ж дворі, адже живу у приватному будинку, іноді у лісі. Зазвичай взагалі-то – другий варіант. Ніяких могилок ніхто не ставив, бо немає сенсу: копнули ямку завглибшки не більш ніж пів метра, поклали, закопали. Проблем з пошуком місця не було, адже живу прямо біля лісу. – Поділилася тим, як розв'язувала цю проблему жителька Черкас Марія Камінська.
І вона – не єдина, хто таким чином прощається з колишніми улюбленцями. Чи не кожен черкащанин, який мав тваринку саме так проводить свого друга в останню путь. Дівчина не зверталася до служб з утилізації, тому що вважає, що хатні тварини нічим не відрізняються від диких:
– Лісу тіла ці не заважають, адже то звичайні тварини, яких там багато. Ліси мого мікрорайону не дуже великі, в них часто бувають люди, але все ж таки для поховання обирали місця, в яких вони бувають найрідше.
Про цвинтар тварин Марія почула вперше, але все ж не проти його існування, адже, на її думку, таке місце має офіційно бути у кожному місті.
Щодо саме утилізації тіл перший заступник директора КП «Черкаська служба чистоти» Олександр Савенко зазначає, що, в принципі, люди можуть завжди звертатися до їхнього підприємства з вказаного питання. Так, по підприємству є затверджений тариф у сумі 14 гривень за кілограм по утилізації біологічних відходів, якщо в людей трапилася трагедія і помер улюбленець. Тож подзвонити, укласти одноразову угоду і вирішити таким чином питання можливо, але звертаються дуже рідко.
– Щодо інших біологічних відходів, наприклад, це смерті бродячих тварин, то для цього є яма Беккарі на полігоні, – зазначає Олександр Савенко і визнає.
Як відомо, проблемі утилізації біологічних відходів з усього міста – вже не один рік. Післяопераційні біологічні відходи, забруднені матеріали роботи лікувальних закладів і тіла мертвих тварин досі звозять на полігон твердих відходів – у так звану яму Беккарі. Але є проблема з її заповненням, бо вона не безмірна. У Черкасах роками тривають розмови щодо облаштування муфельної печі. Кошти на її придбання, а також на будівництво приміщення для неї, виділили з обласного бюджету. Встановили її у районі «Д», подалі від житлових приміщень, та передали на баланс міста – комунальному підприємству «Екологія». Бракувало лише ліцензії на утилізацію небезпечних відходів, яку видає Міністерство екології та природних ресурсів України. Про це говорив начальник відділу екології Черкаської міськради Володимир Гусаченко. Міська влада обіцяла розв'язати питання «найближчим часом». Поки що «найближчий час» ще не настав…
– Але там є інші нюанси, муфельна піч має працювати безперебійно, тож незрозуміло ще, які там будуть обсяги утилізації, – додав Олександр Савенко.
Засновниця благодійного фонду «ДоброКіт» Яна Тябут відзначає, що часто стикається зі смертями тварин, адже має справу з новонародженими кошенятами, серед яких велика смертність, з тваринами після ДТП і просто старими, які доживають свого віку. Тому питання утилізації тіл для неї дуже актуальне.
– У моєму ідеальному уявленні для розв'язання цієї проблеми мають бути крематорії. У будь-якому разі тіло тварини повинно спалюватися, тому що ми не знаємо, чим хворіла вона. Дуже часто люди не роблять розтинів і не дізнаються, що стало причиною смерті, тому для мене спалювання – це найідеальніший варіант, який в принципі може бути, – каже засновниця благодійного фонду.
Водночас, Яна Тябут нічого не має й проти цвинтарів. Головна умова – щоб вони були розміщені на спеціально відведеному для цього місці. Проте, наголошує на тому, що якщо людина все ж вирішила поховати тварину, а не звертатися до служб, вона має прослідкувати, щоб все було екологічно. Вона пам’ятає випадки, коли господарі, ховаючи свою післяопераційну чи хвору тварину, не знімали катетери або загортали тільце в одноразові медичні пелюшки.
– Поховання тварини має бути екологічним. Це може бути якась картонна коробочка або паперовий пакет, куди ви можете покласти тваринку, щоб там не було ніяких зайвих речей, які можуть зашкодити екології, – каже пані Тябут.
А для того, щоб швидше реабілітуватися після смерті тварини, пропонує завести нову, яка почне розривати емоційний зв'язок з попередньою.
Анастасія Щетініна
реклама
