«Фармакологія стає більш людяною, і лікувати ВІЛ стало простіше. Важливо лише вчасно виявити інфекцію», – лікарка Ірина Білоус

ВІЛ/СНІД залишається однією із головних загроз життю і здоров’ю українців. При цьому, в період пандемії COVID-19, коли люди побоюються зайвий раз відвідувати лікувальні заклади, а медперсонал зайнятий боротьбою з коронавірусом, ВІЛ опинився поза увагою громадськості, а це може бути дуже небезпечним.

Ірина Білоус

Про здобутки і прорахунки суспільства в боротьбі із вірусом імунодефіциту людини «Прочерку» напередодні 1 грудня, Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, розповіла директорка обласного центру громадського здоров’я Ірина БІЛОУС.

– Традиційно вважалося, що головними шляхами поширення СНІДу є статеві контакти, особливо серед гомосексуальних чоловіків, і шприци в середовищі наркозалежних осіб... Наскільки актуальні ці уявлення сьогодні?

– Почнемо з того, що передається не СНІД, а ВІЛ, тобто вірус імунодефіциту людини. Насправді СНІД – це третя-четверта стадія захворювання, якщо воно прогресує.

Нині найпоширенішим шляхом передачі ВІЛ (76 відсотків випадків) є статевий, причому далеко не тільки між гомосексуальними чоловіками. Нині ВІЛ слід розглядати, як просто інфекцію, що передається статевим шляхом. У суспільстві, де немає культури безпечного сексу (а в нашому суспільстві, на жаль, такої культури немає), поширення інфекції відбувається серед населення загалом, а не всередині якихось суспільних груп.

З числа нових інфікованих – 54 відсотків чоловіків віком від 25 до 49 років. Майже вся решта – жінки такого ж віку. Група віком до 24 років уражена набагато менше. Це – позитивне явище, яке свідчить про те, що в останні роки молодь краще інформована про проблему ВІЛ і шляхи поширення цієї інфекції.

Близько 18 відсотків випадків передачі ВІЛ-інфекції – через кров. Зазвичай це споживачі ін’єкційних наркотиків. Але коло цих людей не таке велике. Співпрацюючи із наркологічною і протитуберкульозною службами, ми спостерігаємо за станом їхнього здоров’я. В області діє широка мережа кабінетів (або, як зараз кажуть, «сайтів») замісної підтримувальної терапії, де наркозалежні люди під контролем лікарів отримують у безпечних дозах препарати, які дозволяють їм, зберігаючи ясну свідомість, позбуватися так званої «ломки». Така співпраця із пацієнтами дозволяє перевіряти стан здоров’я цих людей, інформувати їх про нові методи лікування, поширювати презервативи тощо. Тому нині на цю соціальну групу вплинути легше, ніж на населення загалом.

– Як проявляється ВІЛ-інфекція, що потрапила в організм?

– Найбільшою нашою проблемою є те, що ВІЛ-інфекція впродовж семи-восьми років ніяк не проявляється. Людина не знає, що вона інфікована. Єдиний спосіб дізнатися про це – протестуватися. Діагноз ВІЛ-інфекції ставиться суто лабораторно. В Європі запроваджено дуже корисну практику щорічного тестування на ВІЛ і гепатити. На жаль, в нашій державі це не заведено.

– Пандемія COVID-19 якось вплинула на поширення ВІЛ?

– Вплинула дуже негативно. Люди стали рідше звертатися по планове медичне обстеження. Первинна ланка медичної допомоги, сімейні лікарі вкрай завантажені питаннями вакцинації, боротьби із коронавірусною хворобою. Їм просто не до тестування. А люди в нас не мають звички просто прийти і протестуватися. Тому все закінчується тим, що в лікарні поступають люди в занедбаних станах, коли врятувати людину вже дуже складно. Занедбана ВІЛ-інфекція – це стадія СНІДу, який, як правило, супроводжується також туберкульозом, часто – гепатитами, а іноді – й онкологічними хворобами.

– А де можна протестуватися на ВІЛ?

– Наприклад, у нашому центрі в Черкасах на вулиці Нечуя-Левицького, 22 (мікрорайон Хімселище, поблизу тролейбусного парку). Треба тільки взяти з собою паспорт або інший документ. Процедура безкоштовна, займає близько 15 хвилин. Також можна пройти тестування в будь-якому лікувальному закладі області.

– Боротьба з епідемією ВІЛ триває роками. Яка тенденція – до зменшення чи до збільшення захворюваності?

– До збільшення. На сьогодні повністю вилікувати ВІЛ, вивести цей вірус із організму, неможливо. Якщо людина інфікована, вона залишається такою до кінця життя. Але, приймаючи препарати антиретровірусної терапії, можна знизити кількість вірусних копій у крові аж до безпечного рівня. Пацієнт почувається добре і не інфікує інших. Такі люди вже не вмирають від СНІДу, як було раніше. А нові захворілі – додаються. Таким чином, кількість хворих постійно зростає.

– А що з кількістю нових хворих?

– Раніше щороку в Черкаській області ставали на облік близько 500 нових пацієнтів із ВІЛ, останні роки – вдвічі менше. Можна було б порадіти, але ми знаємо, що річ тут – у тім, що ще як мінімум 250 пацієнтів просто недовиявлено. Причому, ВІЛ-інфекція є в кожному із 20 колишніх районів нашої області. Сайти (кабінети) антиретровірусної терапії є в кожному з колишніх райцентрів. У деяких є по декілька сайтів. Звісно, такі кабінети ми відкриваємо у співпраці із наркологічною службою, поєднуючи їх із кабінетами замісної підтримувальної терапії для наркозалежних.

– Ви згадали про те, що «на облік» стає щороку певна кількість людей. А що, є такі, хто не стає на облік? Адже, якщо не отримувати лікування, то це – гарантована смерть?

– Це так, але ми добре знаємо про безліч міфів, які поширені у нашому суспільстві. Хтось вважає, що вакцинація шкодить здоров’ю, хтось вірить у ще якісь несенітниці. Є й такі, хто вірить, що «ВІЛу не існує».

– Старше покоління пам’ятає кінець 1980-тих і 1990-ті роки, коли ВІЛ/СНІД був, по-суті, «вироком». Від цієї недуги помирали відомі й багаті люди, такі як соліст групи «Queen» Фредді Мерк’юрі. Але тепер, як ви зазначили, антиретровірусна терапія дозволяє ВІЛ-інфікованим людям вести звичайне життя і не хворіти. Розкажіть, будь-ласка, докладніше про неї.

– Антиретровірусна терапія з’явилася в Україні в 2004 році. Препарати закуповуються за кошти державного бюджету і міжнародних донорів – перший із них Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а другий – PEPFAR (Надзвичайний план президента США для надання допомоги в боротьби проти ВІЛ/СНІД). Останні роки ми забезпечені ліками для антиретровірусної терапії повністю. Серед пацієнтів препарати поширюються безкоштовно.

Антиретровірусна терапія постійно вдосконалюється. Взагалі-то вона трикомпонентна, але зараз ми маємо комбіновані препарати. Ще років п’ять тому людина, яка отримує лікування, мала щодня випивати жменю пігулок із різними побічними ефектами, а зараз їй достатньо випити одну пігулку вранці. Й цього вистачає на весь день. Побічних ефектів майже немає. Тобто, фармакологія стає більш людяною.

– А як бути із вірусним гепатитом С («гепатитом Це»), іншим колись надзвичайно загрозливим супутником ВІЛ?

– Справді, ще декілька років тому гепатит С був невиліковною і дуже важкою хворобою. Виявити гепатит С навіть лабораторно було дуже важко. Поширюється він через кров.

Сьогодні по гепатиту С ми співпрацюємо із міжнародною організацією «Альянс громадського здоров’я». Від Альянсу ми отримуємо сучасні медикаменти для амбулаторного лікування цієї хвороби, якщо вона поєднується із ВІЛ. Сподіваємося, що в подальшому співпраця розшириться, щоб можна було лікувати всіх пацієнтів із гепатитом С. Крім того, Альянс надає дуже дорогі тест-системи для лабораторного супроводу, завдяки чому ця послуга для наших пацієнтів є безкоштовною.

Сьогодні лікування гепатиту С – амбулаторне, воно займає всього 12 тижнів. Пацієнти вживають удома пігулки, які дуже добре переносяться.

– Ви зазначили, що ВІЛ часто поєднується не лише з гепатитами, а й із туберкульозом. Як так виходить, що людина, яка має проблеми через ВІЛ, одночасно хворіє і на туберкульоз?

– Річ у тім, що практично всі люди впродовж життя стикаються з туберкульозною паличкою (бацилою Коха), бо вона, грубо кажучи, повсюди. В результаті в людини утворюється проти цієї інфекції локальний імунітет у місці входження збудника. Крім того, дітям роблять щеплення вакциною БЦЖ. Ступінь напруженості імунітету, що в результаті утворюється, визначається відомою «реакцією Манту». Тобто, ця проба дозволяє встановити, сформувався імунітет проти туберкульозу чи ні.

Маючи імунітет проти туберкульозної палички – природній чи набутий, людина на туберкульоз не хворіє (звісно, якщо концентрація туберкульозної палички в повітрі не є дуже великою). Як тільки імунітет з різних причин знижується (наприклад, через недоїдання, стрес, обмежений простір тощо), розвивається туберкульоз. Імунітет людини знижує також ВІЛ. Тому ми працюємо в тісному контакті з обласним протитуберкульозним диспансером.

За весь час епідемії в Черкаській області зареєстровано 9353 випадків ВІЛ-інфекції та 1296 випадки смерті від захворювань, зумовлених СНІДом. На обліку перебуває 3952 ВІЛ-інфіковані особи. Впродовж 2021 року під медичний нагляд вперше в житті було узято 225 ВІЛ-інфікованих осіб. З них 34% пацієнтів вже були в ІІІ-ІV клінічних стадіях. В області за 11 місяців 2021 року виявлено 272 ВІЛ-позитивні особи, в тому числі 54 дитини. Всього на диспансерному обліку в області перебуває 1275 хворих на СНІД, в тому числі 22 дітей до 18 років.

У 2021 році зареєстровано 18 випадків смерті від захворювань, обумовлених СНІДом. Основним контингентом ризику летальних випадків залишаються споживачі ін’єкційних наркотиків, частка яких в структурі померлих становить 50%. Всі померлі особи перебувають у віковій категорії 25-55 років. Основною причиною смерті у хворих на СНІД на першому місці залишається туберкульоз – 50,0%.

Розмову вів Максим Степанов.

Фото надав Альянс громадського здоров’я.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Наркозалежність – окремо, а кримінал – окремо»: як не змішувати все до купи і допомогти хворим.