Колишній райцентр на Черкащині – Катеринопіль – сьогодні охайне, зелене селище і центр однойменної громади, до якої входить 21 село.
Катеринопільщина – аграрний край, тут працюють сільгоспвиробники, розвинене рослинництво і тваринництво, є і птахівництво, зокрема вирощують гусей. Виготовляють сир. Відповідно і бюджет наповнюється насамперед з прибутків аграріїв.
Проте наразі про громаду чують у ЗМІ переважно через перейменування. Бо було досить жваве обговорення щодо зміни назви селища, щоб Катеринопіль не асоціювався з російською імператрицею Катериною, яка нищила Україну. Зараз на розгляді у Верховній Раді перебуває рішення щодо його перейменування у Калинопіль.
До речі, до 1795 року — Калниболото, або Кальниболото. У 1793 році правобережні землі України, внаслідок Другого розділу Речі Посполитої, відійшли під владу Російської імперії. Містечко Калниболото ввійшло до Брацлавського намісництва. 3 1795 року воно стало повітовим містом Вознесенського намісництва, а з 1797 року — Київської губернії. Саме у 1795 році Калниболото перейменоване на Катеринопіль.
Нинішній голова громади Володимир Коваленко родом з Монастирищини. Однак досить давно живе на Катеринопільщині. Працював фінансистом, першим заступником голови РДА, а пізніше очолив громаду. Він обізнаний і досвідчений, адже має 41 рік стажу в органах місцевої влади і місцевого самоврядування.
– Ще за радянських часів Катеринопіль був краєм „неляканих птахів”. Ми стоїмо якось осторонь. Знають Шполу-Звенигородку-Тальне, потім ближче до Києва Лисянку. А ми ніби збоку, в куті. Проте наша громада цілком самодостатня, – каже голова.
У Катеринопільщини є і промислові перспективи. Так у селі Лисяча Балка працював Мокрокалигірський буровугільний розріз. Нині виробництво вугілля на паузі, проте відходи з виробництва, які лишилися, можна використовувати для удобрювання полів.
Нещодавно у громаді побував Надзвичайний і Повноважний посол Словацької Республіки в Україні Марек Шафін. Метою зустрічі й було налагодження співпраці щодо популяризації леонардиту – органічного добрива, яке видобувають у верхніх шарах покладів бурого вугілля та яке сприяє підвищенню родючості земель.
Нині в громаді очікують посла Німеччини.
Бюджет і медицина
Як уже мовилося, виробнича основа громади – це аграрні підприємства. Її бюджет складає цього року 153,3 млн грн. З них власні доходи – 110,4 млн грн. Звісно, найбільше витрат іде на освіту – близько 60 відсотків. Хоча й тут, як і скрізь в Україні, проблема з народжуваністю. Тому постала потреба приведення навчальних закладів у відповідність до кількості учнів.
– Школа не для села, а для діток, – каже пан Володимир. – Якщо дітей нема, то що залишається робити? Ми понизили статус деяких навчальних закладів, деякі укрупнили. Зараз дітей переважно підвозимо до Катеринопільських ліцеїв №1 і №2. Хоча школи залишилися і в деяких селах. З огляду на війну і небезпеку ракетних обстрілів, ми придбали торік три модульних укриття для навчальних закладів. Таким чином забезпечили очне навчання. Допоміг і бізнес. Кошти виділили МХП та ТОВ «Урожай». А це майже 3,6 млн грн. Ми ж доплатили 1,7 млн. Цьогоріч лиш дообладнували і приводили в відповідність деякі інші сховища.
Окремі захисні споруди блоками розміщені у дворі освітнього закладу, якісь вкопані. Директор одного з них показує підземне укриття з морських контейнерів.
– Ось тут і наші дошкільники розміщуються, і початкова ланка ліцею №2. Всього діток півсотні. Це вкопані морські контейнери, вони поділяють всю споруду на кімнати. І це зручно. Тут і тепло, і вологість дотримана, є Інтернет. Відповідні служби перевіряли, все враховано, – показує директор Катеринопільського дошкільного закладу – дитячого садочка «Казка» Лариса Кожушко.
Укриття в деяких громадах розташовані у радянських ще підвалах і мають далеко не такий свіжий вигляд, як попереднє. У Катеринопільській громаді наголошують, що шукали для цього дитсадка саме таке сучасне сховище, адже заклад не має належного підвалу.
Враховуючи нові вимоги до організації харування, у освітніх закладах торік було реконструйовано харчоблок в Катеринопільському ліцеї №2, а цьогоріч подали заявку на реконструкцію їдальні ліцею №1. У обласному бюджеті дають кошти на 9 таких об’єктів. Катеринопільський ліцей сьомий у списку і сподівається на співфінансування.
Загалом щодо бюджету голова громади висловився так:
– Через ініціативу уряду ми втратили в бюджеті 3,2 млн ПДФО порівняно з минулим роком. Загалом це ніби не так і багато. Адже є громади, де втрати складають сотні мільйонів. Зрозуміло, вони відчули проблему.
У громаді є одне комунальне підприємство. Воно займається водовідведенням і водопостачанням, обкошуванням трави, облаштуванням кладовищ, яких у селищі аж п’ять, іншими роботами, необхідними для благоустрою території. Є також приватне підприємство, яке має 9 одиниць техніки. З ним укладають угоду і воно займається ремонтом доріг - а це одна з нагальних проблем громади. Бо якщо з боку Звенигородки заїхати до Катеринополя можливо, то з боку Тального є майже непроїзні місця. Та дорога на балансі Укравтодору, вона суттєво скорочує шлях з Катеринополя до Тального, але через занедбаний стан нею мало хто користується.
– Між тим, цьогоріч на ремонт доріг у громаді виділили 3,2 млн грн. Старости визначали, де краще латати, де щебеню підсипати. Та, звісно, цього замало. Це десь третина від потреби. На те, щоб нормально підремонтувати наші комунальні дороги, треба до 8 мільйонів гривень, – зауважує Володимир Коваленко.
Бюджетних коштів потребує і лікарня. Це ще одна стаття витрат. Селищний голова Володимир Коваленко зазначає, що на лікарню в бюджету постійно передбачають кошти. Плюс працюють з депутатами облради, а ще допомагають фонди Для таких громад як Катеринопіль, завжди є питання і по лікарнях. Нашу лікарня не визначили опорною, лише лікарнею громади. А в нас чорнобильська зона (мається на увазі стан радіаційного фону в населених пунктах після Чорнобильської катастрофи, згодом Кабмін затвердив перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи), багато людей поважного віку мають значні проблеми зі здоров’ям, їхати на лікування кудись їм непросто. Тож ми порахували, скільки потрібно коштів на забезпечення її належного функціонування. Структуру лікувального закладу ми зберегли, і зараз в лікарні працює, приміром, травматолог, що приїхав із Запорізької області, а також – новоприбулий спеціаліст УЗД тощо, – розповідає голова громади.
І ще про кошти: дає їх до бюджету громади і лісництво. Воно знаходиться в межах Катеринополя і має гарно облаштовану зону. Катеринопільське лісництво – це структурний підрозділ філії "Звенигородське лісове господарство" ДП "Ліси України". За 2023 рік підприємство сплатило 968,7 тис грн податків та зборів до бюджету Катеринопільської територіальної громади.
Допомога ВПО і не лише
На сьогодні в громаді 492 внутрішньо переміщені особи. Проживають компактно у Росоховатці. Житло для них облаштували в недіючій школі. Частина – це приїжджі з Часового Яру. Згодом дехто переходить жити до приватного сектору. Проте у приміщенні школи і зараз працює комендант, технічний працівник і кухар. Кошти на зарплату їм виділяють з бюджету громади.
– Спочатку переселенців було більше тисячі: з Київської, Херсонської, Харківської і Чернігівської областей. Та з часом люди стали повертатися додому, – розповідає секретар селищної ради Наталія Цехмістренко.
До слова, з початку повномасштабного вторгнення у громаді садили «Сади перемоги», фермери давали на це посадковий матеріал.
– А ще ми тримаємо шефство над Високопільською громадою Херсонщини, збираємо продукти для допомоги тим людям. Крім того, з квітня 2022 року сплачуємо до місцевої громадської організації ветеранів одноденний заробіток бюджетників громади. За цей період більше мільйона накопичили в ГО "ОВУ КАТЕРИНОПІЛЬСЬКОЇ ТГ", з якого і надаємо допомогу нашим захисникам Купували тканину для захисник сіток, за запитами купували плитоноски людям. Також виділяємо допомогу сім’ям загиблих, – пояснює Наталія Арсентівна.
Окрім того, допомагала громада й іншим місцевим громадам, зокрема, Смілі, коли російська ракета пошкодила в цьому місті низку будівель.
Отримує допомогу і сама громада. Так за підтримки та Катеринопільська селищна територіальна громада отримала гуманітарну допомогу у вигляді пожежного автомобіля в рамках проєкту німецького міста Зіндельфінген.
Автомобіль Daimler-Benz переданий пожежній команді села Лисича Балка, яка є місцевим пожежно-рятувальним підрозділом. Члени команди несуть службу в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу робіт в умовах пожеж та надзвичайних ситуацій в населених пунктах Катеринопільської та сусідньої Мокрокалигірської територіальних громад.
Архівне фото: Катеринопільська територіальна громада
Пам’ять, культура і… екзотика
Зараз у селищі облаштовують Алею Слави. На ній буде вшановано полеглих у російсько-українській війні, які народилися та виросли на території Катеринопільської громади. А таких уже 41… Алея майже в центрі Катеринополя.
Для молоді у Катеринополі працює дитячо-юнацька спортивна школа. Її футбольні команди регулярно перемагають у різних турнірах. Анатолія Дубовцева декілька років тому визнали кращим тренером на Всеукраїнському футбольному турнірі «BraveGk Cup»
Зараз тут активно готуються до змагань зі скандинавської ходьби. «Спортфест» вже вдруге проходитиме на Черкащині за підтримки Фонду «МХП – Громаді». Під час фестивалю збиратимуть кошти на придбання багі для військових 93-ї бригади «Холодний Яр». Також ветерани російсько-української війни візьмуть участь у презентації адаптивних видів спорту. На «Спортфесті» змагатимуться з дартсу, мініфутболу, волейболу, піднімання гир.
У селищному Будинку культури облаштована зала, в якій займається, зокрема, зразковий хореографічний ансамбль «Вербиченька» (керівник Жанна Тихомирова) та хореографічний колектив «Dancing Stars» (керівник Євгенія Дробна). У громаді ними пишаються, колективи багато разів перемагали на різноманітних конкурсах.
– Залу відкрили перед повномасштабним вторгненням. У Будинку культури працює і один з волонтерських центрів. Але залу ми зберегли. У ній зараз займається багато дітей, а також дорослі. Є певний розклад і колективи ділять час між собою, – каже директор закладу Юлія Пономаренко.
Окрім того, тут таки в Будинку культурі облаштований і краєзнавчий музей. У ньому чимало експонатів, зокрема, й сучасні, а це частини ракет, якими обстрілює Україну росія. Є й відповідне обладнання, проектор, екран.
– Тут в нас і Калиту святкували, і вечорниці влаштовували, семінари для дітей бувають, – розповідає Юлія Пономаренко.
Окрема локація в громаді – звіринець. Його облаштувало місцеве фермерське господарство "Агро-Вікторія. Катеринопіль", яке прихистило тварин з різних куточків України. Тут дикобрази, вовки, орли, бізони, лами, олені, навіть верблюди… У господарстві займаються тваринництвом і рослинництвом, тож готові були прихистити тварин-переселенців. Цей міні-зоопарк став окрасою громади. Хоча для фермерського господарства то неабияке навантаження, але до Катеринополя їздять подивитися на тварин і люди з прилеглих громад.
Враженням ділиться в. о. директора Звенигородського будинку-інтернату для інвалідів та престарілих Леонід Грицик, який організував поїздку людей на ферму. Каже і самому було цікаво, і людям сподобалося. Не так і багато є локацій в межах невеликих відстаней від Звенигородки, куди б можна було з’їздити з людьми, що перебувають в будинку-інтернаті, і оглянути. Тепер серед локацій і зоопарк.
Керівник фермерського господарства Олександр Коваленко зауважив у розмові, що кожна тварина має свою історію.
– Телефонують мені якось волонтери і запитують, чи можна привезти до нас на якийсь час двох верблюдів з зони бойових дій. Звісно, ми погодилися. Потім виявилося, що їхні господарі вже десь у Канаді, просять залишити верблюдів надовше. Знову згоджуюся. Та господарі так і не з’явилися. А тварини вже звикли у нас, доглянуті. Пізніше з’явилися вовки. Цікаво, що вони відчувають повітряну тривогу ще до того, як починає вити сирена. І їхнє виття не менш пронизливе. А одноокого орла нам привезли захисники. Він був у досить поганому стані, але пішов на поправку, тепер ось має і пару, – додає Олександр Анатолійович.
Тварин багатенько, директор підприємства вже й не знає точно скільки.
– Хтось тримав дома єнотів, а хтось і оленя. І тепер все це зібралося тут, адже в нас уже є досвід догляду за тваринами, є територія, харчі, – каже Олександр Коваленко.
Деякі тварини дали приплід. Тож тепер керівник фермерського господарства мріє облаштувати неподалік територію на зразок заповідника «Асканія-Нова»: обгородити кілька десятків гектарів землі і випустити більшість тварин у природну зону. Там їм буде легше, а людям цікавіше за ними спостерігати.
– Закупили кілометри сітки, взяли в оренду ділянку. У нас все ж ферма, а тут відвідувачі ходять, роздивляються екзотичних тварин. Трішки незручно. Тож, сподіваюся, і ферму розвантажимо, і створимо таку собі екзотичну природну локацію, – ділиться планами фермер.
Олександр Вівчарик, фото Прочерку, якщо не вказане інше джерело
Про те, як живуть громади Черкащини у час війни і з якими викликами зіштовхуються, показуємо у серії матеріалів проєкту «Дія громад». Готується матеріал про громади сусідньої з Черкаською Київської області.
