«І відмова від «замовних» матеріалів може зашкодити журналістові…»

 Як на Черкащині обмежуються права незалежних телеканалів та газет і  в якому вигляді тут проявляється цензура, місцеві та столичні журналісти обговорювали під час круглого столу „Цензура в Україні: методи ефективної протидії”, який, відбувся в Черкасах 24  травня разом із відкриттям  фотовиставки «Під PRESSом». Представники мас-медіа дійшли висновку: цензура таки є, але в різних проявах, і довести її факти дуже важко. У цьому є вина як самих журналістів, які не надто активно відстоюють свою позицію, так і влади, від якої не можна дочекатися реакції на виступи  та заяви з боку редакційних колективів.

- У нас як у місті, так і в області виникають певні „гарячі точки” у стосунках влади й ЗМІ, але всі ці прояви не мають належної реакції з боку влади, - зазначив голова обласної організації Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.- Дещо раніше, і два роки тому, і десять,  будь-які звернення від преси були принаймні предметом обговорення, зараз же ми не можемо сказати, що є реакція. Хрестоматійним прикладом є ситуація з районною газетою „Вісник Городищини”, де в повному складі звільнився трудовий колектив після візиту до редакції керівництва районної ради й райдержадміністрації. Попри заяви влади про те, що працівникам запропоновано роботу, цього не відбулося. Колишній головний редактор рік пробув на біржі праці, а нині - безробітній. Тож ситуація досі не врегульована. Те саме можна говорити й про деякі події в Черкасах – вони не стають предметом обговорення.

Така ситуація, на думку Сергія Антоновича, значною мірою залежить від самих журналістів, редакторів видань. Від того, чи готові вони протистояти тискові.

Юлія Банкова:Мені після енної кількості відмов довелося звільнитися...

З цим погоджується журналістка київського телеканалу ТВІ Юлія  Банкова.

- Коли мені давали вказівки, про що давати матеріал, я відповідала керівництву: ставте тут своє прізвище і випускайте. Це діяло. Насправді дуже результативно відмовлятися робити матеріали «на замовлення», однак це також може зашкодити журналістові, оскільки мені після енної кількості відмов довелося звільнитися.

Юлія Банкова наголошує: нині цензура видозмінилася, і зафіксувати її неможливо.

- Якщо раніше це були конкретні папірці, де кольором відмічено, що потрібно, а що не потрібно давати, то зараз це якісь усні поради, однак у досить жорсткій формі. Коли я працювала на Першому національному телеканалі, то на власні очі бачила на столі в керівництва стос паперів із тим, що потрібно висвітлити. І замість того, щоб працювати над серйозними темами, журналісти були змушені виконувати ці спецзавдання.

Журналісти мають активніше користуватись своїми законними правами

Про те, що до ЗМІ нині застосовуються приховані способи впливу, розповіла черкаська журналістка, директор прес-центру „CherkassyNewsTV” Тетяна Єщенко. Як каже пані Тетяна, зараз на незалежні ЗМІ тиснуть не політично, а економічно, створюючи такі умови, в яких газети та телеканали просто не можуть існувати:

- Незалежні ЗМІ дуже залежні від обсягу проданої реклами. Але ми маємо ситуацію, коли рекламодавець каже, що йому поставлено умови давати  рекламу лише на комунальний телеканал. Якщо він цього не зробить, матиме проблеми. А коли ти слабкий фінансово, тобою легше маніпулювати. Тож, аби бути незалежним, журналісту треба або шукати додаткову роботу, або взагалі змінювати професію.

На думку Тетяни Єщенко, на заваді журналістам можуть також ставати не так самі представники влади, як їхня занадто запопадлива прес-служба.

З цим погоджується і редактор Інтернет-сайту «Прочерк» Назарій Вівчарик:

- На виборах хотів сфотографувати голову райдержадміністрації біля скриньки, однак його оточення в грубій формі не дало цього зробити. Утім, пізніше при спілкуванні з цим керівником дізнався, що то була не його особиста ініціатива.

Про те, що для тиску на незалежні ЗМІ шукають різні приховані способи, говорив і журналіст телеканалу «Антена», власний кореспондент газети «Дзеркало тижня», а в минулому – директор ОДТРК «Рось» Михайло Калініченко. За його словами, припинення трансляції телеканалу «Антена» - яскравий приклад такого тиску.

- Якби в цьому не було вказівки влади, то вона б уже розібралася з ситуацією, - переконаний пан Калініченко.

Михайло Калініченко (на фото крайній праворуч) - нині активний відвідувач круглих столів на тему свободи слова

Та обмеження для каналу, за його словами, були й раніше:

- Жоден представник Партії регіонів не міг прийти на ефір без дозволу Тулуба чи його заступника. Я міг запросити тільки представників опозиції.

Говорили журналісти також про те, що однією з прихованих форм цензури є відмова в доступі до інформації. Утім, Сергій Андрушко, репортер відділу документалістики телеканалу СТБ відзначив, що  з  ухваленням нового закону „Про доступ до публічної інформації” отримати її значно легше. І продемонстрував на прикладі: 2 диски з деталізованим кошторисом презентаційного ролика, який замовило Міністерство освіти, він отримав саме завдяки наполегливості й апелюванню до закону.

- З цього кошторису ми можемо дізнатися, що 16 тисяч 250 гривень були використані на створення креативної ідеї. 15 тисяч гривень у день платили режисеру… Чи хотіли мені давати цю інформацію? Звісно, ні. Але закон – це інструмент. Вам не можуть відмовити. Але двері відчиняються для тих, хто знає, як цим законом користуватися.

Якщо ж усе-таки чиновники ігнорують запити журналіста, про це, на думку учасників круглого столу, не варто мовчати.

- Законом передбачено штраф за відмову в наданні інформації, подавайте до суду. Нехай платять, - каже Юлія Банкова.