Виставу «Лишатися (не) можна…» показали в Черкаському драматичному театрі

«Лишатися (не) можна…» – документальна вистава про життя в окупації та виїзд на підконтрольну Україні територію. В основі сюжету – п'ять реальних історій співробітників Херсонського театру. Виставу створили за місяць до того, як Херсон звільнили. 1-го серпня 2023 показ відбувся у Миколаєві, 3-го у Кропивницькому. 5-го серпня херсонці виступили в Черкаському драматичному театрі.

На черзі міста Київ, Житомир, Івано-Франківськ, Львів та Херсон.

Гастролі проходять за підтримки Українського культурного фонду у межах проекту «Ми не хотіли виїжджати».

Генеральний директор-художній керівник Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша Олександр Книга розповів, що виставу було створено тоді, коли частина акторів вирвалася з окупації.

– Ми знаходилися в той час у Києві. Почали відновлювати роботу театру, тому що рашисти, там у Херсоні, намагалися відкрити російський театр. Нам потрібно було подати сигнал своїм працівникам, по-перше, які знаходилися в окупації, а їх 70 осіб. Повідомити, що театр є, він не здавався, щоб вони не пішли на співпрацю з окупантами.

Зібрали акторів, які вирвалися, із різних куточків: хтось був у Кривому Розі, хтось був в Івано-Франківську, Києві. Ми їх усіх зібрали, почали створювати цю виставу.

Спочатку працювали над текстом про незламний Херсон, але він вийшов трішки відсторонений. У нас боліло: коли ти стаєш за одну секунду біженцем, тікаєш із власного дому, після арештів, маючи одну валізу. Зовсім інші емоції, – сказав Олександр Книга.

Потім, за словами генерального директора, вони вирішили записати свої власні історії. Їх було багато, до вистави увійшла лише невелика частина. Вийшла документальна вистава про супротив Херсона, який здивував увесь світ.

– Вистава цікава тим, що вона саме про театр. Театр став великою частиною спротиву. З початку війни там у бомбосховищі жили 75 наших працівників, до того моменту, як окупанти прийшли зі зброєю, обшуками. У театрі  малювали плакати для мітингів.

Історії наших театралів лягли в основу цієї вистави, в ній немає жодного вигаданого слова. Кожне слово – наш біль, переживання, – поділився він.

Олександр Книга розповів, що 11 листопада звільнили Херсон, а 19 їм дозволили зайти в будівлю після розмінування. Вони приїхали в театр, який був ніби зґвалтована жінка. Завдяки допомозі друзів, театрів зі всієї України, благодійним організаціям змогли облаштувати собі арт-хаб в укритті. Там всього 100 місць. Працюють майже щодня, а тричі в тиждень туди приходять діти, з ними займаються майстри.

– Наше слово – це теж зброя, ми міцно тримаємо свій мистецький фронт, – сказав херсонець.

Актор Херсонського театру Сергій Михайловський розповів про свою роль у виставі:

– Мій персонаж – я. Історія людина, яка пробула в окупації, і ніколи не могла уявити, що таке станеться в сучасному світі. Люди повинні бути людьми, а не тими, кого ми там побачили, хто прийшов на рятувати. Було дуже жахливо та страшно. Ця вистава – перший досвід для мене, як для актора, коли не треба нічого грати, вигадувати. Згадую, що бачив, що чув, ставлення до себе.

Сергій Михайловський сказав, що в місті залишалися його батьки, яких треба було якось підготувати до зими. Вони їхали в нікуди: він, дружина та діти.

Своїми враженнями від вистави поділилася мешканка Херсона Світлана Килимчук:

– Усе дуже реалістично, ми це пережили. Виїхали 15 червня.

Після виступу глядачі могли поспілкуватися з акторами. У Черкаському драматичному театрі зібралися мешканці різних міст України, які теж пробули в окупації.