Світлана Польова з Тального на Черкащині декілька років складає намиста, браслети, сережки. Прикраси, які пасують до будь-якого одягу, вона створює з натурального каміння, пишуть «Вісті Черкащини».
Каже, що її цікавість до самоцвітів давня, ще з дитинства. Коли з батьками їздила на море, то в музеях прикладного мистецтва завжди милувалася браслетами й намистами. Це споглядання викликало в дівчинки радість і захоплення. Із чотирнадцяти років вона почала колекціонувати мінерали.
– Перебираю свій скарб, гладжу кожен камінчик – і геть зникають буденність і клопоти, – каже замріяно жінка. – Через декілька років спробувала сама скласти намисто. Вибрала лабрадорит і вразила сама себе. Творила не вміючи, не знаючи, відшукуючи інформацію в інтернеті. А далі занурилася, наче в безодню.
Потім Світлана зробила намиста для донечки й для подруги. Обидві просто в захваті від прикрас. Милуєшся лабрадоритом і тобі здається, що утворився він із зоряного пилу: має характерне забарвлення із синьо-зеленим полиском. Він начебто наділяє свого власника силою, що витікає з глибочіні його серця. Пані Світлана стверджує, що мінерали наче самі просяться в руки, що ними вона малює, як художник пензлем.
– Люблю й намиста, і сережки, і браслети, – говорить вона, – хоча захоплення це не з дешевих. Ви навіть не уявляєте, скільки коштують намистини з натуральних мінералів, але родина підтримує мене й каже: «Подобається, то й роби». От я й почала виготовляти прикраси. Підтримка чоловіка й дітей мене надихає. Реставрую, за можливості, і старі намиста.
У колекції Світлани зараз більше сотні прикрас. Улюблених кольорів чи каменів у жінки немає. Агат, авантюрин, амазоніт, аметист, апатит, бичаче око, змійовик, лабрадорит, лазурит, малахіт, місячний камінь, рожевий кварц, сердолік, тигрове око, тонований говліт, хризоліт, яшма.
– Усі – улюблені, – розповідає вона. – Ось рожевий кварц, ніжний на колір і на дотик. Склалося намисто, як пуп’янок троянди. А це аметист, званий ще «кам’яною фіалкою». Стародавні римляни називали його «благословенним», вважали, що він приносить успіх, зміцнює силу волі. Он малахіт – один з найдивовижніших мінералів, відомих людству. Має безліч відтінків: бірюзовий, смарагдово-зелений, блакитно-зелений, чорно-зелений тощо. Перші згадки про малахіт сягають ще часів Давнього Єгипту. Ось намисто із шанованого всіма народами сердоліку. Воно переливається в руках, як гречаний мед. Цей мінерал називають шматочком сонця, що впав з небес.
Самоцвіти рукомесниця замовляє в постачальників. «На жаль, зустрічається чимало фальсифікату, – каже вона, – по фото не відрізниш: чи то імітація, чи справжній мінерал». Способів розпізнання жінка знає багато. Одну намистину обов’язково намагається розбити. Коли шматочок відколовся, значить то скло або гіпс. У руці справжній камінь нагрівається довго, імітація – швидше. Та й на вагу він важчий.
Про Світланині витвори люди дізнаються із соціальних мереж або з «черезтинного радіо»:
– Мої замовники різного віку. Старші люди часто купують прикраси одразу й собі, і дітям. Браслети, намиста й сережки замовляють на подарунки. Одні вибирають лише колір, інші – конкретний самоцвіт. Що кому до вподоби. Готові вироби відправляю за бажанням замовника будь-якою поштою.
Світлинами й короткими відео майстриня хоче привернути увагу жінок, щоб намисто повернулося в їх повсякденне життя. «Будь-яку річ можна носити щоднини», – вважає вона.
рекламаЦікаві новини звідусіль
