Радник міського голови Черкас Віктор Чубенко разом зі своєю дружиною, тренером з успіху Валентиною Савченко нещодавно переїхали за місто у пошуках свіжого повітря, тиші і нових вражень. Оселилися не так далеко – у селі Хацьки, за 15 км від міста Черкаси. За півроку подружжя стало для односельців справжніми натхненниками патріотизму.
Подвір’я Чубенків навряд чи можна з чиїмось переплутати. З-поміж традиційних сірих та зелених парканів їхня жовто-блакитна садиба відразу впадає в око. Першим зустрічає яскраво пофарбований паркан.
Валентина Савченко каже: приїхали до села шукати творчого натхнення.
– Я дуже люблю своє рідне місто Черкаси, однак тут є те, що квартира мені дати не може. Місто швидко втомлює і надовго гальмує народження моментів творчості. А справжнє життя – це суцільна творчість, – говорить черкащанка в четвертому поколінні Валентина.
Жінка переконана: щоб по-справжньому відчувати смак життя, необхідно якомога частіше висмикувати себе зі звичної зони комфорту у пошуках нового. Таким енергетично потужним місцем виявилось село Хацьки.
– Для того, щоб повністю поновити фізичні і духовні сили, достатньо тут знаходитись всього одну добу, – з захопленням розповідає Валентина.
Раніше пара мешкала в квартирі на вул. Смілянській в районі залізничного вокзалу. Хто запропонував переїхати до Хацьків, Чубенки вже й не пригадають. Рішення було прийняте миттєво та одноголосно.
Собаки у їхньому дворі немає. Валентина вважає, що їм нема чого боятися або ховати від людей, а собака – це спосіб оборони та захисту. Зате тут блудять аж п’ятеро котів, яких вони ділять разом з сусідами.
Перед будинком Валентина та Віктор Чубенки висадили багато квітів: мальви, чорнобривці, майорки, соняшники, піони, троянди, бузок, жасмин та інші. Разом спорудили і заквітчали тин-оберіг.
– Валя – ідейник. А я вже більше реалізатор. Технічно допомагаю втілювати її задумки, – розповідає Віктор.
Кожен зелений куточок у дворі нагадує сюжет із дитячої казки: «Червона шапочка», «Колобок», «Івасик-телесик», «Господиня мідної гори». Зупиняємося поблизу одного з таких.
– Тут варто загадувати бажання. Воно обов’язково здійсниться, – посміхаючись рекомендує господиня.
Проходячи поблизу абрикоси, пані Валентина зізнається: з величезним задоволенням під цією старезною деревиною на залізному бабусиному ліжку з чоловіком ночували усе літо, бо тут легше дихається і краще видно зорі.
– Я вперше у житті змогла повністю розгледіти Чумацький Шлях! Зорі тут ближчі і яскравіші. Їх краще видно, ніж в місті, – зазначає щаслива Валентина Савченко.
Оселилася подружня пара у невеличкій вибіленій хатинці, збудованій ще до революції (в 60-х роках минулого століття вона зазнала значної перебудови). Востаннє тут жили аж 20 років тому, відтоді хата пустувала.
Валентина розповідає: щоб будинок задихав, їм довелося зняти зі стіни безліч чорно-білих фотографій із вже давно померлими людьми, а також відкрити ставні, вибілити стелю та стіни, пофарбувати вікна та двері, і головне – власноруч відремонтувати піч.
На черзі – капітальна реставрація колодязя та погреба. І зовні, і в середині хатини панує лише жовто-блакитний колір.
Будинок – «без зручностей». Воду та газ у хату проводити подружжя не хоче. Кажуть, ніщо не замінить потріскування вогню в пічці та вечірнє купання у ночвах.
– Хочеш – не хочеш, а спинку чоловік тобі все одно мити буде, – жартує Валентина.
Поки що просто цегляну хатку Валентина Савченко мріє наступного року прикрасити стрічковим етно-орнаментом, так званим «бігунком». До цього процесу жінка ставиться серйозно. Збирає та аналізує відповідний матеріал і працює над власним ескізом. Валентина переконана: кожне зображення і колір мають своє особливе значення, і від правильності їх вибору залежить щастя родини.
Поки що вона працює над розмальовуванням стільців. На кожен витрачає близько 30 хвилин.
Односельців така цікава пара дивує: часто заглядають за паркан та посміхаються. За словами Віктора Чубенка, особливо вразило жителів села Хацьки їхнє святкування Дня Незалежності. В переддень свята господарі на даху будинку урочисто здійняли жовто-блакитний прапор.
А от одягати вишиванки Віктор та Валентина найближчим часом не збираються. У всякому разі, поки не навчаться їх вишивати власноруч.
На своїх патріотичних досягненнях креативна пара не зупиняється і прагне все робити лише власними силами. В планах ще реставрація старих меблів, зведення паркану в сучасному національному стилі та навіть створення найбільшого оберегу в Україні (а можливо, навіть в світі).
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
И сиди не вылазь.
У меня знакомые в Свидивок так же уехали, продали здесь квартиру и купили небольшой домик. Работают здесь - живут там. Не нарадуются!
А насчет туалета с мухами, так это намного экологичнее чем тут дышать тем что выбрасывает АЗОТ и транспорт. Кому что...
Стрічка RSS коментарів цього запису