Пенсіонерка Лідія Дяченко сьогодні читає патріотичні вірші у колі людей, з якими має схожі долі. Одягнена у вишиванку, каже, шкода, в Маріуполі росіяни спалили її сорочки, створені власноруч.
Через повномасштабне вторгнення вона була змушена переїхати до Черкас, де народилася. Тут Лідія Дяченко волонтерить: плете маскувальні сітки. Нещодавно навіть вишила картину, щоб продати за донат. – Вдалося заробити 3000 гривень, вони пішли на дрони, так я мріяла, – поділилася Лідія Іванівна. Коли є змога, донатить на ЗСУ з пенсії. 21 рік жінка пропрацювала у сфері культури.
27 вересня у черкаському кінотеатрі «Україна» зібралися ті, хто, як і пані Лідія, люблять займатися творчістю: це художники, фотохудожники, талановита молодь. Виставка робіт маріупольців «Місто, яке я люблю» приурочена до Дня міста Маріуполь, який відзначають 29 вересня.
– Жили неподалік від «Азовсталі». Там може з півтора кілометра. Сиділи у підвалі 70 днів. Весь наш під’їзд грохнули разом з підвалом. Ми встигли перейти в інше місце. Не можна було нікуди вийти, тільки в росію. А ми ждали, що прийдуть наші хлопці. У мене все написано у віршах. Я писала їх не для публіки, а для дітей, внуків, правнуків, щоб ці події лишилися в пам’яті, – поділилася Лідія Дяченко.
Завдяки картинам, листівкам, виробам, відвідувачі можуть побачити Маріуполь таким, яким запам‘ятали його автори робіт, сказала керівник центру «ЯМаріуполь» в Черкасах Катерина Аксенко.
– Хочемо, щоб черкащани побачили наше місто Марії до окупації. Не кожен там був, та, такого міста, яке представлене в роботах, вже не побачать. Є, звісно, дуже болісні роботи, наприклад, картина «Народження особистості» Олени Українцевої: вони вже створені в Черкасах. Є роботи дев’ятирічного хлопчика, ця дитина почала малювати, коли виїхала.
Зокрема, у кінотеатрі «Україна» відбудеться показ фільму «20 днів у Маріуполі».
Коли? 29 вересня о 19:00. Вхід вільний.
Усі охочі можуть відвідати виставку до 30 вересня включно.
Юлія Капуш
рекламаЦікаві новини звідусіль
