«Дозвольте відрекомендуватися. Я актор театру Вахтангова. 55 років працюю у цьому театрі, 59 років працюю у кінематографі. Викладаю в Театральному інституті імені Щукіна, завідуючий кафедри художнього слова і сценічної мови. А ще я інколи виїжджаю до Черкас виступити та зустрітися з Серьожою (Сергій Проскурня – художній керівник театру, – ред.)» – «скромно» розповідає про себе черкащанам відомий актор СРСР Василь Лановий.
До зустрічі з черкаськими глядачами улюбленець публіки Василь Лановий готувався завчасно. Вдома для черкащан він вивчив кілька віршів Тараса Шевченка. Після прес-конференції, щоб відпочити перед виступом, відмовився давати автографи.
Він відомий своєю участю у фільмах «Червоні вітрила», «Як гартувалась сталь», «Офіцери», «Сімнадцять миттєвостей весни» та багатьма іншими. На його рахунку вже більше 150 ролей. Та навіть у свої 79 років Лановий досі не має хвилини, щоб відпочити. У Москві квитки на вистави з його участю розкуповують заздалегідь, на деякі спектаклі білети продали вже до липня.
– Я жадібний у мистецтві. Я багато зіграв, грав первозданну слов’янську класику. Моя улюблена роль у фільмі «Полосатый рейс», а в театрі – Цезар Шекспіра, – зізнається Лановий.
Дивіться також ВІДЕО.
У нього завжди був вибір: театр чи кіно. У цій боротьбі завжди вигравало перше. Театр він називає «домом», а кінематограф – «коханкою».
У Черкасах Василь Лановий виступив в межах «Різдвяного фестивалю». Те, що в нашому місці народжуються такі фестивалі, його тішить.
– Мені дуже подобається, що це фестиваль культури. Там будуть спектаклі, музика, вірші... Я з великою радістю погодився. «Осанну» треба співати таким фестивалям! Це чудово, що такі фестивалі існують, і слава тим людям, які їх роблять! – каже він.
Черкаські глядачі зустріли Василя Семеновича з неабияким захопленням. Зал був майже повністю заповнений. Черкащани дарували акторові свої гучні оплески та квіти. Книги, що привіз він з собою, розкупили ще до початку виступу, а диски розібрали опісля.
Василь Лановий у Черкасах вже не вперше. У 80-х роках він вже бував у нашому місті, однак зізнається: спогадів про цю поїздку не лишилося. Сьогоднішні Черкаси його приємно дивують.
– Тут така державність, такі розмахи, такі береги! І зліва, і справа! Краса! – описує черкаські краєвиди Лановий.
Відомий здебільшого в Росії актор має українське коріння. Коли приїжджає додому, в село Стримба, що на Одещині, намагається зустрічатися з друзями та рідними.
– Вдома я буваю. Не так часто, як хотілося б… Дуже зайнятий. Востаннє два роки тому був, з друзями-кіношниками. Це була чудова поїздка, – пригадує Василь Лановий.
Після смерті матері вдома їсть більшою мірою російські страви. А от Черкаси його почастували дерунами.
– Я сьогодні деруни їв! Знаєте, як смачно було? Коли була мама жива, то все готувала з українським акцентом. Однак зараз моїм харчуванням розпоряджається інша жінка, – натякаючи на дружину каже Василь Семенович.
Україну та Росію він називає «нашою» країною, а розділення їхньої культурної спадщини вважає безглуздістю.
– Ми разом варилися в одному котлі роками! Це не можна викоренити, як би попередній президент (Віктор Ющенко, – ред.) не намагався цього зробити. Триста років не могли пройти даремно. Театральні, хореографічні, музичні цінності двох країн збагачують одне одного, – каже під час прес-конференції Василь Семенович.
Молоде покоління, на переконання Ланового, має зростати на класиці.
– Сучасна молодь дуже деградувала. Прийшов час повертатися до вічних істин та цінностей, до моральності, – переконаний Лановий.
А слов’янські народи повинні повертатися до своєї культури, а не споживати західну.
– Деякі країни здаються і приймають західну культуру. Однак звідти добро просто так не робиться, потрібно це розуміти! У нас велика культура! Толстой, Пушкін, Шевченко! Хто з мене це виб’є? – з запалом запитує Василь Лановий.
Попри те, що більшість свого життя Василь Лановий прожив у Росії, гарно знає українську мову. Цьому завдячує мамі.
– Коли я лише прийшов грати до тетру, мені сказали: «Василю, у вас жахливі «україноїди». Вам треба послухати, як говорять наші старі вахтангівці, а потім почнете грати». Це мене дуже засмучувало. Я навіть просив у мами, щоб вона говорила зі мною російською. А мама мені тоді відповіла: «Нехай звикають!». Вона врятувала мені українську мову, – розповідає Василь Семенович.
Тепер же актор їй за це вдячний: з легкістю декламує зі сцени «Минають дні, минають ночі» Тараса Шевченка, залюбки читає українську класику.
У свої 79 років Василь Семенович у гарній фізичній формі: під час вистав носить акторок на руках, робить сальто назад. Усьому цьому завдячує роботі.
У черкаському ж театрі Лановий захоплював здебільшого декламуванням класиків та цікавими історіями з життя.
Свій виступ він почав з цитування Льва Толстого «Війна і мир». А потім: любовні листи Олександра Пушкіна, лірика Олександра Твардовського.
Однак особливу увагу він приділив літературі воєнній, її він поважає найбільше. Будучи малим, сам відчув на собі, що таке війна. Його батьки померли інвалідами…
На завершення Василь Семенович заспівав улюблену пісню мільйонів – з фільму«Офіцери». В багатьох глядачів на очах з’явилися сльози. Кілька хвилин черкаська публіка аплодувала стоячи.
Дивіться також ВІДЕО – «Офицеры - Финальная песня»
Усі фото зі сторінки Анни Остапчук із соціальної мережі «Фейсбук»
рекламаЦікаві новини звідусіль
