Росіяни намагалися підкупити героя із Бельбеку квартирою у Севастополі

Маленька військова частина біля аеродрому «Бельбек» оточена панельними п'ятиповерховими будинками. Це – гуртожитки військовослужбовців. Низькі стелі, маленькі кімнатки. В одному з таких будинків живе командир тактичної бригади авіації Юлій Мамчур із сім'єю.

Після появи в Інтернеті відео, на якому він безстрашно веде підлеглих з одними тільки прапорами і під неструнке виконання державного гімну відбивати у російських окупантів захоплені робочі місця, полковник став справжньою зіркою: у частині його постійно чатує преса, щоб взяти черговий коментар, пише «Українська правда. Життя»

– Зараз командира немає, він на переговорах з російськими військовими, – говорить прес-аташе частини Олексій. – Він зазвичай спілкується з пресою, але зараз самі розумієте...

– Знаєте, він уже кілька днів кави не пив. І не спить майже, – додає він.

Під'їжджає машина і хтось вигукує: «Командир приїхав!»

Журналісти біжать до автомобіля, спотикаючись об штативи з камерами. З машини виходять кілька людей, і я одразу впізнаю Мамчура: в нього якісь особливі риси обличчя. А може, просто відповідальність, яка на ньому лежить, якось по-особливому випромінює.

Побачивши пресу, він сміється і подає знак рукою: не зараз. «Ну їй-богу, потерпіть», – і прямує до штабу.

Йому на зустріч іде тендітна маленька жінка в сіро-синій куртці – дружина Лариса. Коли я знайомилася з нею і подала руку, вона доторкнулася до моєї долоні буквально кінчиками пальців – дуже м'який дотик. Видно, що серйозно втомилася, і від журналістів зокрема. Лариса каже тихо і постійно тримає напоготові телефон.

«Мамчур!» – вимовила вона неголосно, але впевнено. Командир обернувся, побачив її і рукою показав, щоб вона йшла за ним.

Військова частина А4515. Фото Сергія Моргунова

– Ви ж розумієте, що вас у всій Україні вже вважають героєм? – запитую я у Мамчура, коли нам вдається відійти в бік від натовпу кореспондентів.

– Тепер знаю, – м'яко посміхається він.

За останні кілька днів командир бригади авіації випробував багато чого. На «Бельбеку» була і стрілянина, і провокації, а вночі представники «самооборони» пошкодили військову техніку.

Мамчур тепер постійно проводить переговори з російською стороною, щоб ситуація не дійшла до повного свавілля. І якщо раніше йому і його родині погрожували – і розправою, і кримінальним процесом, – то тепер намагаються задобрити.

За визнанням командира, росіяни запропонували йому в обмін на здачу частини квартиру в Севастополі. Непогана пропозиція для людини, вимушеної жити в маленькому гуртожитку.

– А ви знаєте, квартири нині дуже дорого коштують... – говорить Мамчур і, посміхнувшись, додає:  – Я відмовився, звичайно. Адже я присягу давав українському народу. Хіба я можу його зрадити?

Полковник Мамчур. Фото Сергія Моргунова

Очі в Мамчура втомлені. Спілкуючись, він підтискає трохи тремтячі губи.

Після зустрічі з журналістами він відправиться на чергові переговори. З «північними братами» – так командир називає росіян – він спілкується по дві-три години на день. Спати йому зовсім ніколи, і я його дуже розумію. Теж не сплю.

Коли російські «зелені чоловічки» заблокували підвезення їжі до бази аеродрому, караул голодував два дні.

– Тоді мені довелося домовитися з росіянами, зняти хлопців із постів і самому зайняти охорону оборонних об'єктів, – розповідає командир. – А потім відбулося силове захоплення, – із жалем додає він.

Командирові прикро, що в Криму склалася така безвихідна ситуація.

– Я не очікував, що події в Україні можуть так обернутися, що наші брати-росіяни так вчинять... Було неприємно. Але вірність присязі – найголовніше, що може бути.

У Мамчура тепер часто запитують, що він буде робити далі. Дивне, по суті, питання, адже ситуація змінюється кілька разів на день, але втомлений командир відповідає: «Мені хотілося б мати впевненість для моїх військовослужбовців – як нам далі жити і де проходити військову службу».

А на ще одне дурне питання про те, чи страшно йому, що можуть порушити кримінальну справу через відмову присягнути на вірність новому керівництву Криму, він знизує плечима.

– А чого мені має бути страшно? Одним більше, одним менше...

Юлій Мамчур – герой із Бельбеку, який до служби в Криму проживав у селі Родниківка і проходив військову службу на Уманщині.