Про нього із задоволенням пишуть журналісти, сімнадцять разів знімали телепередачі (всі провідні українські канали і навіть один російський, який показав цілий фільм про те, як «пожежний мотоцикл» Миколи впорався з вогнем). Та й от зараз, коли ми говоримо з Миколою Миколайовичем Тарановським він відповідає на дзвінок мобільного, затуляючи слухавку, повідомляє: «Дуже важливо, з Москви, «РЕН-ТВ», ніяк не можуть до мене доїхати!».. Всім цікаво дізнатися про те, що нового винайшов і зробив своїми руками механік зі Сміли. 

Але Микола Тарановський трохи засмучений «непродуктивною» увагою до своїх моделей: повинні б зацікавитися наші, вітчизняні чиновники або військові. Адже свій новий винахід – мотоцикл для прикордонників – Микола Миколайович переобладнав спеціально для армії. Каже, в Донецьку зараз такому транспорту ціни б не було...

Приватний підприємець зі Сміли ремонтує мотоцикли мало не все життя. Пам'ятає, як в 1962-му , коли було йому 4 роки, батько прикотив з магазину мотоцикл «Ковровец» і посадив сина на бак:

– Наше покоління все виросло на мотоциклах. Та й зараз молодь теж їх любить. Різниця тільки, що всі ми самі їх і ремонтували, не те що зараз...

У своїй мотоциклетної компанії «Сміла мотор» Микола Миколайович займається не тільки ремонтом, а й ділом для душі. Душевне для нього – це корисне людям. Він придумав і зробив своїми руками установку для ямкового ремонту доріг на базі вантажного мотоцикла-«мурашки» (на трьох колесах з кузовом), також розробив спосіб швидкого реагування на проблему крадіжки каналізаційних люків. Правда, жоден з попередніх мерів Черкас не зацікавився його розробками...

А сьогодні актуально його останнє дітище – армійський мотоцикл. На ньому Микола і приїхав зі Сміли до обласного центру – показати, розповісти: раптом в армії ним зацікавляться? Обіцяє своїми силами, разом з іншими майстрами, переобладнати таким чином хоч і всі 600 мотоциклів, кілька років тому закуплених для нашої армії. Було би тільки замовлення!

На вулиці розглядаємо це диво – зелене, у камуфляжній формі, з крилами – загородками для колін

– Щоб гілки не дряпали, коли прикордонник їде лісом чи крізь чагарники, – пояснює Микола Миколайович. – Наш прикордонник не пішки повинен йти чи не на джипі їхати, з якого нічого не побачить, – на мотоциклі. Переобладнати звичайний дорожній мотоцикл у пристосований для армії мене підштовхнув випадок. Побачив, які мотоцикли закупили для наших прикордонників. З білими алюмінієвими двигуном, з білими колесами. На таких тільки в полон здаватися, щоб добре було видно здалеку. Щоб не підстрелили випадково...

Щоб показати, яким повинен бути «мотоцикл прикордонника», Микола Миколайович передусім «задув» зеленою фарбою двигун, глушник і колеса. Там, де не вийшло зафарбувати, поставив знімні чохли з зеленої камуфляжки (їх допомогла пошити дружина). Закрив лижею двигун («для того, щоб він вільно стрибав по пеньках, каменях, і при цьому не розбив двигун»), поставив захисні дуги, більш потужні амортизатори, гуму іншого номера і нові міцні «сидушки». Є тепер на мотоциклі ящик для боєприпасів та обмундирування. Загалом, каже, в такому вигляді він готовий для проходження служби в степах Донецька і Луганська.

Для Карпат Микола Тарановський готовий обладнати другий мотоцикл і трохи інакше.

– Не може звичайний дорожній мотоцикл виконувати одну задачу. Під кожен регіон України має бути свій спеціалізований. Ось я встановив багажник. А мені один генерал знайомий каже: «Ти ж на нього гранатомет не поставиш?» Я відповідаю: «Можу посперечатися, що поставлю безвідкатну зброю і навіть стрельну з нього!»

При цьому мотоцикл досить тихий. Майстер поставив глушник і каже, що за необхідності можна приглушити звук ще – спеціальним ресивером на вихлопі.

– А у нас в Оршанці Ви таку модель не показували? – запитуємо його.

– Років три тому була думка зробити такий. Я накидав ескіз, приніс фотографії. Подивилися: «Добре, будемо мати на увазі». Але з тих пір не зверталися... Я маленька людина, кваліфікований механік. Ходити і витрачати життя на те, щоб доводити, що це – добре й потрібне, не хочу. Не цікаво людям – що я зроблю? Займаюся зараз дизельними мотоциклами – для себе, для душі...

Микола Тарановський каже, що пропонували йому друзі переїхати в Росію – там працювати. Але йому хочеться бути корисним на Батьківщині:

– Моя заповітна мрія – років так через п'ятдесят сидіти в кріслі -гойдалці, проводжати захід сонця з праправнуком на колінах. У Смілі! Хочу тут все життя прожити!..

реклама