Хлопці спортивної статури обступили стенд з фотографіями, що в музеї Івана Піддубного у селі Красенівка. У них поламані вушні раковини. За цими характерними травмами можна визначити – борці. Дехто водить рукою по фотографіям, впізнаючи того чи іншого свого суперника чи побратима. Тут, на фото, спортсмени з усієї України і з-за кордону.
Я ж зупиняю свій погляд на богатиреві Дмитрові Халаджі. На фото він мізинцями тримає важкі гирі на витягнутих руках. Дістаю з кишені зігнуту металеву гривню. Її ще шість років тому, немов пластилінову, зігнув мені на пам'ять цей богатир, коли приїжджав на Батьківщину Івана Піддубного на свято богатирської сили. Тоді Халаджі зізнавався, що йому хотілося і було за честь виступати на землі Піддубного.
Спортсмени йдуть углиб музею. На одній зі стін напис «Сходження на олімп».
Зупиняються біля телевізора і дивляться фільм про уславленого борця з Красенівки. Від гурту відділяється чоловік – тренер Дмитро Пікалов з Луганщини. Він привіз на змагання з греко-римської боротьби своїх вихованців. Нині вони тренуються під Києвом, адже на малій Батьківщині Пікалова йде війна. Чоловік каже, що він любить Україну і не розуміє, навіщо загарбники вторглися на його землю. Коли чекає, коли його землю звільнять українські бійці, щоб повернутися додому. Він, як і Іван Піддубний, розуміє, що таке розлука з Батьківщиною.
– А можна мені дістати фото з-за скла, щоб я ближче роздивилася? – просить у музейниці підсліпувата старенька.
Бере старе родинне фото Піддубного і підходить ближче до лампи в кутку музейної кімнати. Проводить зморшкуватими пальцями по фото, бо без окулярів нікого не впізнає. Це Лідія Дятченко, рідна бабуся якої була двоюрідною сестрою Піддубного. Жіночка нарешті спромоглася приїхати на свято у Красенівку і тепер хоче побачити на фото в музеї рідне обличчя. Адже у повоєнні роки їй ніколи було думати про фото рідних…
У цей час площа села залюднюється. У гурті чоловіків всміхається Валентин Качур з Богодухівки – 10 разовий переможець конкурсу «Найсильніша людина свята». До речі, це село також не чуже Іванові Піддубному. У юні роки він там батракував. Сьогодні Валентин Качур вже не бере участі у цих змаганнях. Але не тому, що втратив форму. Він активно відстоює честь свого села в конкурсі «Найспортивніше село Чорнобаївщини» та за розробленою ним власною програмою тренує молодь.
Відомий на Чорнобаївщині богатир Валентин Качур отримує нагороду від обласної влади
Свято розпочинається з перегляду фільму про Івана Піддубного. Присутні спортсмени уважно слухають про спортивні досягнення нашого богатиря, а дівчата зітхають, співчуваючи нещасливому коханню легендарного спортсмена.
Урочисто піднімають державний прапор та прапор свята. Легендарний черкаський спортсмен Андрій Хіміч передає вогонь абсолютному переможцю минулорічних змагань Андрію Шевченку з Черкас і той запалю вогонь, що символізує початок свята. До речі, для самого Андрія Шевченка Іван Піддубний є взірцем і він навіть знявся у фільмі про свого кумира.
Присутні хвилиною мовчання вшановують полеглих на Сході воїнів. Дівчата підносять квіти присутнім бійцям АТО. Саме через агресію з боку Росії свято, яке завше триває два дні, скоротили на день. Проте не відмінили зовсім, адже такі риси, як нескореність духу і вірність Україні, що постійно демонстрував Іван Максимович Піддубний, зараз особливо актуальні.
– Іван Максимович провів на арені сорок років. Йому аплодували в усіх кінцях планети. Він вчить нас іти до поставленої мети. Українці непереможні і Піддубний це довів, – заявляють в один голос голова райдержадміністрації і райради.
Не обходиться без подарунків. Співорганізатор свята та президент обласної федерації греко-римської боротьби Петро Душейко дарує сільському музею старе фото з зображенням борців.
– Ми хочемо бути гідними нащадками Піддубного і це свято проходить через душу кожного з нас. Бо Піддубний це окраса нашої землі. Він ніколи не забував, якої землі він син. У той непростий час він мав мужність у паспорті в графі національність закреслити слово «руський» і виправити на «українець», – каже Петро Душейко.
Розпочинаються змагання і глядачі скупчуються біля килима, де розпочинають боротьбу спортсмени. Цікаво, що глядачі однаково переймаються як за 30-кілограмових малих хлопчаків, що вперто борюкаються, так і за 130-кілограмових богатирів, що професійно кладуть одне одного на лопатки.
Але не лише одні змагання приковують увагу присутніх. На святі у Красенівці є ще чим себе зайняти: там проходять показові виступи вихованців черкаської дитячо-юнацької спортивної школи «Вулкан» та бійців кунг-фу «Білого Лотоса». У цей час на полі сільські команди виборюють право зватися «Найспортивнішим селом».
Поряд на ярмарку можна придбати вироби народних умільців, побачити, як в старовину ціпом молотили зерно, безкоштовно скуштувати запашної юшки чи козацької каші від родини Душейків.
На свято заїхали і байкери з Черкас та активісти Автомайдану, а також керівництво області.
– Піддубний насамперед є патріотом власної землі. І секрет не в силі тіла ,а в незламності духу. І коли його випроводжав батько з села, то сказав йому слова, які нині важливі для кожного з нас: «Пам’ятай синку, що ти козацького року і для тебе честь найважливіше!» – звертався насамперед для молоді голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко. – А також я через ЗМІ звернувся до росіян і скажу їм, що Іван Максимович є величчю і духу українського народу! У кожного з нас тече його кров. Піддубний мріяв про вільну і заможну Україну і нам треба здійснити його мрію.
Про наругу над пам’ятником Піддубного у Росії, що мало місце в 1988 році, пригадує голова обласної ради Валентина Коваленко.
– Облили фарбою і написали хохол і петлюрівець. Знали прекрасно, що він український націоналіст, патріот! І ми гордимося, що маємо таких предків! Слід розуміти, що нині «піддубні» – це хлопці, що нині воюють на Сході і записуються до добровольчих батальйонів! Це ті, хто не скоряється перед агресором! – говорила Валентина Коваленко.
Замислені, люди йшли до обійстя Івана Піддубного, щоб скуштувати води з його родової криниці. По обидва боки дороги розкинулося здавалося б, звичайне село, та саме сюди ось уже більше двадцяти років тягне богатирів з різних куточків України і саме тут народжуються спортсмени, які стають призерами багатьох змагань.
Започаткування свята богатирської сили пригадує односельчанин Дмитро Піддубний. Того далекого 1990 року він був головою місцевого колгоспу ім. Дзержинського. Його ім’я та ім’я його брата Григорія є на генеалогічному дереві родини Піддубних.
Дмитро Іванович пригадує, як тоді на перші змагання збиралися приїхати і спортсмени з Західної України.
– Але ж у нас колгосп називався іменем Дзержинського. Влада злякалася, що західники будуть тут підіймати синьо-жовтий прапор, якого так боялася влада. І кегебісти оточили мало не все село, набилися в будинок культури, стежили за кожним нашим кроком на під час проведення змагань. Тоді спортсмени з Західної України так і не доїхали до нас, очевидно, їм вказали невірну дорогу і вони десь заблукали. Але нині часи змінилися і, як бачимо, синьо-жовтий прапор гордо майорить над нашими змаганнями, – зауважив Дмитро Піддубний.
Насамкінець варто зазначити, що у конкурсі «Найсильніша людина свята» переміг Науменко Роман з села Красенівка. «Найспортивнішим селом» визнана команда територіальної громади Хрестителеве на чолі з капітаном Михайлом Бурганом. А абсолютним чемпіоном турніру з греко-римської боротьби став Євгеній Совєт з міста Кременчуга.
Цікаві новини звідусіль
