Фестиваль нескореної нації «Холодний Яр»: як це було?

У Черкаській області завершився перший фестиваль нескореної нації «Холодний Яр», прихистком для якого стало село Грушківка Кам’янського району.

Особливість фестивалю у тому, що це – не розважальний, а тематичний просвітницький захід, що мав на меті об’єднати активних людей для підняття патріотичного духу серед молоді та зібрати кошти на допомогу українським добровольчим загонам.

Вхід на фестиваль – безкоштовний. Єдина й основна умова – відсутність алкоголю. Адже учасники й організатори фестивалю – виключно за здоровий спосіб життя. Організаторами фестивалю стали громадські організації Черкащини за підтримки обласної адміністрації.

Перше, що побачили гості фестивалю по приїзду до села Грушківка, – це його мальовничі краєвиди, чим і славиться черкаський край. Як пояснила «Прочерку» співголова оргкомітету та автор ідеї проведення фестивалю Зоя Бойченко, місце обрано – не випадково.

– Раніше тут був піонерський табір. Це місце ідеально підходить за своєю природою для проведення подібного заходу, адже тут максимально зручно можна розмістити сцену, намети і всі необхідні об’єкти. А також нам дуже зручно виконувати головну умову – слідкувати, аби ніхто не зміг принести алкоголю.

Пані Зоя також розказала про те, як з’явилась ідея такого заходу:

– Справа в тому, що в Луцьку проходить подібний фестиваль під назвою «Бандерштат», який має велику популярність серед черкащан. Але не всі можуть подолати 1300 км, аби відвідати фестиваль. Тому виникла потреба зробити подібний захід у центральній Україні, аналогів якому тут немає.

Сам табір, де оселились учасники і гості заходу, нагадував невеличке туристичне містечко. Але варто було походити по місцевості і ставало зрозуміло, що насправді людей набагато більше ніж здавалося. Більшість із них встановлювали намети не на відкритих галявинах, а десь серед дерев у посадках, ховаючись від спекотного сонця.

На вході до табору чергували охоронці, завданням яких було контролювати, щоб у всіх гостей не було алкоголю. На території поселення буквально все було насичене патріотизмом: від зовнішнього вигляду самих учасників та організаторів до великої кількості національних атрибутів та сувенірів.

Особливу увагу тут приділили кухні. Крім приватних підприємців, які продавали їжу відпочивальникам у таборі, також гостей частували і громадські організації. Смажили картоплю, варили польову кашу… Все це можна було скуштувати зао дуже низькими цінами. Виручені гроші пішли на допомогу бійцям АТО. До речі, кошики для збору коштів були розставлені по всьому табору, і організатори наполегливо просили відпочивальників пожертвувати гроші солдатам, адже це – одна із головних задач фестивалю.

Із розваг гостям пропонували екскурсії прилеглими територіями, відвідини дуба Залізняка тощо. Також можна було взяти в оренду велосипед за 30 грн на годину, і подорожувати селами самостійно. Крім того, діяв тир, де стрілкам пропонували розстріляти портрет Путіна.

Бунчужний смілянської сотні козак Сова на фестивалі був усі три дні.

– Дізнався про цей фестиваль від своїх молодих товаришів. Дуже подобається атмосфера, та й організація на вищому рівні, вони молодці! А взагалі, для мене це – рідні місця. Багато спогадів з дитинства та юності пов’язані саме з цими краями, – зауважив у коментарі «Прочерку» козак Сова.

Інша ж гостя завітала до Черкаської області із Сум, і була тут вперше.

– Ми приїхали збірною компанією. У нас є люди з Києва, з Кам’янець-Подольського, з Черкас… Приїхали сюди, бо це – патріотичний фестиваль. Відпочивається тут круто, дуже подобається якість музики. До речі, не очікували такої класної організації, – говорить студентка Женя.

Особливо якістю музики порадував останній день фестивалю. На завершальний концерт завітали українські гурти з різних куточків України.

Однак передував концерту доволі неоднозначний захід. Це – показова навчальна реконструкція бою від батальйону «Свобода». Військові зображували реальні ситуації, які можуть відбутися на полі бою. Запалювали димові шашки, підривали вибухівки та стріляли з автоматів – все це, звичайно, імпровізовано і без бойових засобів. Однак неоднозначність такого заходу в тому ,що батьки з дітьми, котрі були присутні на закритті фестивалю, висловили своє обурення:

– У мене дитина злякалася цих пострілів та вибухів. І взагалі, знайшли чим розважати, – пожалілася журналісту «Прочерку» мама маленької дівчинки, яка не захотіла називати своє ім’я.

Однак один із учасників військової імпровізації Володимир Назаренко так пояснив мету своєї ідеї:

– Це є елементом патріотичного виховання – показувати те, що ми на щось здатні. Демонструвати їм, як доводиться воювати зараз нашим співвітчизникам.

Підтримує свого старшого товариша й Іван – боєць АТО, котрий нещодавно повернувся додому.

– Те, що ми показали, хоч і не повністю схоже на реальний бій, однак це – спосіб показати людям, в тому числі й дітям, котрі ніколи не бачили реального бою, як потрібно діяти в тій чи іншій ситуації, як надавати допомогу пораненим і так далі… Ще хотіли показати, що насправді війна – це не страшно, а дуже цікаво…

На уточнювальне запитання журналіста, чи це справді так, Іван відповідає ствердно і дуже впевнено.

Хлопець запевняє: там, на фронті, будь-яка підтримка з тилу дуже відчувається.

Від імпровізованих бойових дій організатори поступово підійшли до розважальної програми. Відкривав завершальний концерт черкаський гурт «Спів Братів». Четверо рідних братів виконували власні пісні, а також на слова Тараса Шевченка. Наприкінці порадували виконанням перекладеного українською мовою хіта легендарної групи «The Beatles».

Батько хлопців та художній керівник гурту Володимир Осичнюк запевнив, що вони з радістю відвідали фестиваль і не пошкодували.

– Коли виникла така нагода, ми з великим задоволенням приїхали, адже це близько нам по духу. А щодо фестивалю, то я гадаю, чим більше людей буде долучатися до подібних патріотичних заходів, тим краще для нашого народу.

Після черкаських братів на сцену вийшли співаки з Калуша, група «Різак». Рокери добре повеселили та завели публіку, хлопці, котрі спостерігали за концертом біля сцени, від запальної енергетики артистів почали влаштовувати імпровізовані бої «стінка на стінку», штовхаючи один одного плечами.

Представники гурту Юрій Сагайдачний та Христя Дутчак дуже люблять безалкогольні фестивалі, адже самі – за здоровий спосіб життя.

– Дуже сподобалась публіка. Хоч ми й рідко виступаємо, але бували на подібних фестивалях, і хочемо сказати, що у вашого фестивалю велике майбутнє, – зауважили виконавці.

Завершували концерт гурт «Фіолет» із Луцька та хедлайнери фестивалю – гурт «Гайдамаки». Публіка шаленіла від отриманих емоцій.

Наостанок своїми враженнями поділився й заступник голови Черкаської обладміністрації Віталій Коваль:

– Мало хто очікував такої кількості людей на першому фестивалі. Мало хто вірив, але ми змогли провести патріотичний, спортивний захід без алкоголю, без тютюну. І найголовніше, ми розширили уяву представників з інших областей про наш край.

Таким видався перший фестиваль нескореної нації на Черкащині. Багато емоцій та гарних вражень, багато користі, а також багато охочих приїхати на фестиваль удруге.