Прем’єру мюзиклу аргентинського композитора Астора П’яццоли «Танго Марії» покажуть черкаському глядачеві ввечері 23 червня.
Оскільки всі квитки на виставу, що пройде на сцені обласної філармонії, розкуплено, буде аншлаг. Що й не дивно, враховуючи той ореол очікування, який створив навколо «Танго Марії» Черкаський театр імені Т.Г. Шевченка.
Постановником вистави стала молода режисерка Анастасія Гнатюк, яка приїхала із Києва. Всі актори (в тому числі виконавці головних ролей Олена Передрій, Сергій Бобров, Павло Гончаров, Микола Зайнчківський, Максим Рижевол, Петро Голубченко) – черкаські. На прес-конференціях, що передували виставі, вони демонстрували виняткову скромність: визнавали, що не дуже вміють співати, танцювати тільки навчилися тощо. Але, як показав передпрем’єрний показ, що відбувся 22 червня, все це з надлишком покрили щирий ентузіазм, наполегливі репетиції, акторська та режисерська майстерність і, звісно, дивовижна музика П’яццоли.
Лібрето, яке (з огляду на складність оригінального тексту) для Черкас написав поет Олексій Юрін, розповідає трагічну/романтичну/оптимістичну історію Марії з Буенос-Айреса – легковажної красуні з кабаре, яка одного дня зустріла своє справжнє кохання, але загинула від рук бандита, котрий вважав її своєю власністю. Коханий Марії, який не зміг ані вберегти її від загибелі, ані помститися, із плином років перетворився на п’яницю-відьмака, в якого образ загиблої дівчини ні на мить не виходить із думок... Нарешті смерть приходить і до нього. Та Небеса почули молитви нещасного – у Вічності, «між небом і землею», кохані – знов разом, ідуть рука до руки...
Перед Олексієм Юріним стояло непросте завдання: перекласти на українську мову не стільки текст, скільки сенс, який закладав у свій мюзикл (а насправді – новий жанр, названий оперітою Астор П’яццола. Було потрібно передати черкащанам настрій, атмосферу, навіть звучання мови жителів Буенос-Айреса. Над цим працювала вся команда – і драматург Олексій Юрін, і хореограф Володимир Татарінов, і художник Олександра Крмаджян, і диригент-постановник Олена Бєлкіна, і музиканти, і, звісно, актори, та й багато ще хто. Результат черкащани побачать під час прем’єри.
Дехто з глядачів дорікає автору лібрето невдалістю деяких рим (наприклад, «побачив-мачо» та ін.) Але й завдання перед лібретистом стояло грандіозне! Ось як він сам про це пише: «Під час роботи над лібрето до "Танго Марії" хотілося якнайкраще передати атмосферу Буенос-Айреса завдяки тексту. Тому я вдався до деяких стилістичних прийомів. В іспанській мові дуже багато звуків "ш" і "р". Крім того, "ш" – це звук містерії та таємничості, а "р" – пристрасті та агресії. Я свідомо часто використовував алітерацію на "ш" та "р" не лише для передачі атмосфери, а й для того, щоб український текст став фонетично ближчим до іспанського».
Серйозною проблемою, яку відзначив під час однієї з прес-конференцій Микола Зайнчківський («відьмак»), є відсутність у «погорілого театру» власної глядацької зали. Це означає відсутність власного освітлення, апаратури тощо. «Доводиться працювати з тим, що дадуть», – із сумом зазначив тоді пан Микола. Звісно, така ситуація не могла не відбитися на технічній стороні вистави: багато слів акторів глядачам не було чути. Крім того, ті, хто сидів у лівій частині зали, не можуть бачити подій, які розгортаються в центрі сцени – їм затуляє оркестр...
Утім, не буде помилкою сказати, що в цій виставі оркестр не лише «грає музику» (що й само по собі – велике досягнення, бо, за словами режисера, маестро Олена Бєлкіна – одна з небагатьох музикантів, які здатні виконувати дуже складну музику Астора П’яццоли), він – по-суті дійова особа, позаяк події відбуваються у кабаре, де грає музика танго...
Без сумніву, «Танго Марії» стане однією із родзинок репертуару Черкаського театру ім. Т.Г. Шевченка. Колектив заслуговує на бурхливі оплески вже за те, що насмілився взятися за такий складний матеріал як оперіта «Марія де Буенос-Айрес». Тож – браво!
реклама
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
Я висловив свою думку про виставу. Невже вважаєте, що для того, щоб висловити власне захоплення виставою, потрібно спочатку когось принизити? Я спілкувався з людьми, які були на виставі. Нікому не сподобалось. Мені прикро це, оскільки щиро шаную наш театральний колектив. У будь-якій діяльності трапляються невдачі. Впевнений, що наступний проект буде тріумфальним! Вибачте, якщо когось образила моя точка зору
А це показник чОго? Скажімо, я не зміг піти, хоча мені безкоштовно пропонували квиток. Переконаний, що комусь же його віддали! "Шаровикам", як казав той слуга Мельпомени
Оце мені аргентинець ценітель найшовся
А ти, "журналіст" липовий, частіше називай справжніх журналістів "шаровиками" - і вони почнуть тебе разом з твоїм Осіповим "любить" всюди, де піймають!
У тебе, дурника, не вистачає клепки зрозуміть, навіщо робляться безкоштовні презентації для медійників? Ти хочеш гроші з них взять, попрошайка?! Та якби з театру взяли проплату за всі публікації, які журналісти роблять, щиро намагаючись допомогти театру - то всі актори відробляли б ту рекламу безкоштовно ще 50 років - з "шаровими" танцями на корпоративах усіх редакцій! Так що мовчи, дурню, і не нагадуй про "шаровиків-журналістів"!
Стрічка RSS коментарів цього запису