Вишивка та лялькарство – ці традиційні народні ремесла об’єдналися в одній виставковій залі Музеї Івана Гончара. Вишивальниця Олександра Теліженко презентувала тут свої величезні рушники з цікавими орнаментами, а її невістка Лариса Теліженко привезла до Києва неповторні ляльки-мотанки. Спільна виставка майстринь називається «Засіймо долю», інформує сайт про рукотворне мистецтво.
Доктор мистецтвознавства Тетяна Кара-Васильєва, оглянувши виставкові експонати, не втрималася від компліменту убік вишитих рушників Олександри Теліженко. «Олександра дуже цікаво опановує вишивку: вона рухається абсолютно непроторенними шляхами, розширяючи рамки професійного декоративного мистецтва, – сказала пані Тетяна. – Її роботи, презентовані на виставці, – це погляд художника на сучасну вишивку. Саме тому ці рушники такі незвичні: майстриня сміливо створює нові орнаменти та втілює їх в авторських вишитих роботах».
Картина "Біле древо" Олександри Теліженко
Тетяна Кара-Васильєва також нагадала, що на сьогодні Інститут мистецтвознавства випустив чотири томи фундаментальної праці «Історія декоративного мистецтва». У цих книгах можна знайти інформацію про вишивку Олександри Теліженко. «Її творчість є не лише окрасою декоративного мистецтва, а й частиною історії декоративного мистецтва», – відзначила пані Тетяна.
Вишиті рушники Олександри Теліженко на виставці
Усі шанси потрапити до мистецьких хрестоматій має й творчість Лариси Теліженко: її мотанки, презентовані на виставці «Засіймо долю», вражають своїми образами та дрібненькими продуманими деталями. Ляльки вбрані зі смаком, тож їх навіть можна назвати рукотворними модницями. Загалом, у Музеї Гончара можна побачити двадцять одну ляльку Лариси Теліженко – усі мотанки майстриня створила з 2006 року. «Щоправда, це не всі ляльки, які я зробила з того часу: частина з них вже перебуває за кордоном у приватних колекціях», – Лариса Теліженко.
«Рецепт» створення ляльки від Лериси Теліженко простий: «Спочатку я беру домоткане полотно та вигадую образ ляльки, а після цього починаю робити мотанку», – каже вона. Хоча на ниві лялькарства є й свої перешкоди – наприклад, пошук якісних матеріалів. «Домоткане полотно – це магічна тканина, яка збереглася з давніх-давен і має дуже сильну енергетику. Зараз такий матеріал знайти складно: в основному, треба шукати по селах, у бабусиних скринях…» – розповідає лялькарка.
Відвідати виставку вишитих рушників Олександри Теліженко та ляльок Лариси Теліженко можна до 20 грудня у Музеї Івана Гончара. Адреса музею: Київ, вул. Мазепи, 29. Телефон для довідок: (044) 280-52-10.
***
До речі
Чоловік Олександри Теліженко – відомий майстер витинанки Микола Теліженко, а дочка – знаний модельєр одягу Олеся Теліженко. Разом невісткою Ларисою Теліженки утворюють унікальну творчу родину, де кожен митець працює у своїй галузі, але неодмінно пропагує українське мистецтво.
рекламаЦікаві новини звідусіль
