Черкащанин, який зіграв Карпа у серіалі «Спіймати Кайдаша», розповів про залаштунки зйомок

Актор Тарас Цимбалюк, який зіграв одну з головних ролей в українському серіалі «Спіймати Кайдаша», розповідає, що його акторська кар'єра з самого початку була цікавою авантюрою.

Тарас в ексклюзивному інтерв'ю «Про все» розповідає, що хотів би продовження телесеріалу, а чи воно буде – невідомо. Однак на глядачів чекає інший сюрприз: оскільки багато сцен не увійшло в телевізійну версію, то серіал дещо змінять – на відеоплатформах з'являться доповнені 12 серій серіалу, кожна з яких триватиме близько півтори години.

– Близько 50 сцен не увійшло до телеверсії, тому зараз готується розширений формат серій. Вирізали їх для того, щоб задовольнити вимоги телевізійної версії, але детальніше не розкажу, аби не спойлерити. На телеканалі ці серії не транслюватимуть, але скоро вони з'являться у вільному доступі на інтернет-платформах, – розповідає Тарас Цимбалюк.

Пробувався на роль із 4 Мотрями та 3 Лаврінами

– Як відбувався кастинг на роль Карпа?

– Мені зателефонували з пропозицією пройти кастинг на цю роль. Надіслали матеріал із двома сценами: де Карпо вперше приходить до Мотрі додому, коли вона фарбує паркан, і розмову з Лавріном про АТО. Ці сцени були випробувальними. Разів 4 я був до затвердження на пробах, іще приблизно стільки ж – після, щоб було простіше підбирати дівчину на роль Мотрі.

Пробувався Тарас Цимбалюк із чотирма Мотрями та трьома Лаврінами. Однак до знімання серіалу майже з усіма майбутніми акторами він був знайомий протягом декількох років. Із акторкою, яка зіграла роль Мотрі, наприклад, черкащанин познайомився у рідному місті – Корсуні.

– Суржик у серіалі схожий на мову, якою розмовляєте щодня?

– Я намагаюся спілкуватися чистою українською мовою або російською. У жодному випадку я не пропагую думку, що суржик – це добре. На мою думку, будь-яке змішування мов непрофесійне.

– Усі висловлювання сценарні, чи додавали власні?

– Стосовно цього під час зйомок серіалу у нас була здорова свобода. Наталка Ворожбит, сценаристка, дізналася, що я з Черкаської області, а саме з Корсуня. І коли я довів, що знаю, як там розмовляють люди, мої фрази почали залишали в кадрі. Більшість із таких висловів стосуються Мотрі, бо з нею була більшість емоційних сцен. Фрази «всажена», «невміняєма» – «авторські».

– Із ким із акторів був найдовший період «звикання» один до одного?

– Мабуть, ні з ким, бо з майже усіма я був знайомий. Віктор Жданов, який зіграв роль Омелька Кайдаша, знімався в фільмі «Чорний ворон». і ще там у нас склалися прекрасні стосунки. Мотрю я знав із 2007-го року. Єдиним відкриттям для мене стала Ірина Мак, із якою я не був знайомий до знімання сцен «Спіймати Кайдаша». Але за декілька днів ми зрозуміли, що перебуваємо на одній хвилі, бо всім дуже подобається матеріал, тому адаптація пройшла швидко.

«Люди один одного не чують і не бачать»

– Вважаєте когось із персонажів серіалу негативним персонажем?

– Відверто негативним я нікого не вважаю. Так склалося, що у кожного в серіалі є своя правда. І соціальність проєкту вбачаю в тому, щоб продемонструвати, що люди розучилися слухати один одного. І це більша проблема, ніж виявлення когось зі злими намірами. Кожен із персонажів по-своєму правий і так само неправий. Тому ми продемонстрували соціальну драму, коли здорові люди у здоровому глузді один одного не чують і не поважають.

Тарас Цимбалюк розповідає, що сподівається на те, що українці вчитимуться на помилках, які допустили герої телесеріалу.

– Яка сцена під час зйомок була найемоційнішою?

– Найемоційнішою для мене, мабуть, була сцена, де я повертався до Мотрі на подвір'я після того, як випадково застрелив собаку. Сцени, де взагалі нема ніяких слів і рухів, коли потрібно сидіти і одним поглядом просити пробачення, завжди найскладніші. В такі моменти народжується правда, і актор, можна сказати, на голій сцені – він не ховається за якоюсь фізичною дією, а просто сидить і не рухається. Це найскладніше.

Найважчими сценами для Тараса Цимбалюка були найперші – він розповідає, що на початку знімання актор лише звикає до свого персонажу і не повністю розуміє, яким його потрібно показати.

«Карпо відстоював інтереси батьків і тримав дистанцію між дружиною та старенькими»

– На Вашу думку, Карпо буде хорошим батьком для сина?

– Я думаю, буде. Річ у тім, що для когось Карпо, може, поганий, але для своєї дитини він точно буде найкращим. Яка б людина не була, але лише рідний батько може бути своїй дитині найкращий. Тому ніхто, крім старшого сина Кайдашів, кращим батьком для дитини Мотрі не стане.

– Який вчинок Карпа вважаєте найбільш позитивним?

– Коли я читав сценарій, то думав, що мій герой із головою зануриться у стосунки з Мотрею, робитиме все, що скаже вона, виконуватиме всі жіночі забаганки. І мені подобається, що в кінці серіалу все-таки було якесь тепло між Карпом та його батьками. Він відстоював інтереси батьків, тримав дистанцію між старенькими та дружиною. І насправді він уміє любити, але просто малоемоційно висловлює свої почуття. І впевнений, що він вдячний батькам за те, що вони зробили для нього.

«Для мене тип жінок "Мотря" далекий і незрозумілий»

– Чим відрізняється Карпо від справжнього вас?

– Карпо мені далекий, бо я не розумію його бачення та амбіцій. Як молода людина у розквіті сил може лишитися в селі і нічим не займатися? Чому б не поїхати в місто і не здобути освіту? Цим персонажі стали для мене далекими, бо попри те, що вони мають фінансові та матеріальні можливості, їх не використовують. Тому ця апатія вже для мене є неприйнятною. Через це Карпо на мене не схожий.

Тарас Цимбалюк додає, що й, на відміну від Карпа, не обрав би собі таку жінку, як Мотря, у дружини.

– У жодному разі не зробив би цього. Я не кажу, що Мотря погана, але для мене такий тип жінок далекий і незрозумілий.

– Який випадок, пов'язаний із батьківщиною, можете пригадати?

– Найчастіше мені згадуються шкільні роки. Але якщо говорити про щось комічне, то це випадок із того періоду, коли я ходив у дитячий садок. Моя сестра зі своєю подружкою колись на санчатах везла мене в дитсадок. У якийсь момент санки перевернулись, і я випав із них, а старша сестра цього навіть не помітила – наскільки була цікава розмова з подругою. І на момент, коли вони помітили, що я кудись подівся, дівчата відійшли доволі далеко – їм довелося повертатися на кілометр назад. А я сидів і плакав на дорозі. Із цієї ситуації ми й досі у родині сміємося.

Тарас розповідає, що сестра старша за нього на 8 років – саме тому все своє дитинство він провів у ролі її іграшки.

– Вона дуже хотіла сестру, але народився я. І сестра мене фарбувала, іноді саджала «на уроки» між іграшок. Моє дитинство, можна сказати, прикрасила, – жартує актор.

– Ви завжди мріяли про акторську кар'єру?

– У кожному періоді дитинства я виділяю якусь професію. Маленьким я хотів бути футболістом, коли почав бігати з м'ячем – класу до 8-го. Потім мене однокласники покликали замінити актора у сценці на КВНі. З цього все й почалося: перевтілення, інтерес до жартів і до іншої всячини. Так із 9-го чи 10-го класу я почав думати про кар'єру актора. У випускному класі я з батьками поговорив про освіту і ми вирішили вступати до київського університету.

«Великий корсунський експеримент – вступати на актора»

Про Черкаси Тарас із родиною не думав – на період вступу старша сестра майбутнього актора вже навчалася в Києві, тому була певна підтримка у столиці.

– Для Корсуня це був великий експеримент – вступати на акторський відділ. У 2000-ті всі навчалися на юристів, тому вчинок батьків можна назвати певною авантюрою – віддавати дитину з Корсуня вчитися у театральному закладі. Але я сказав батькові, що хочу вступити на факультет акторської майстерності, і вкотре дякую батькам, що вони підтримали мене і дали шанс.

– Коли востаннє були на Черкащині? Які улюблені місця?

– Востаннє був у Корсунь-Шевченківському, звідки я родом, близько місяця тому – їздив до батьків. Взагалі і я зі своєю дівчиною, і моя сестра зі своєю сім'єю живемо у Києві.

Улюбленими місцями Тарас називає Корсунь та міста, які розташовані недалеко від нього: Біла Церква, Богуслав та Черкаси. У Черкасах, каже, був не скрізь, але дуже подобається біля Дніпра та сосновий ліс.

– Насправді скрізь є гарні місця. Я багато де не був, але вищеперераховані місця дуже подобаються, – розповідає актор.

Фото надав Тарас Цимбалюк