Черкаський книжковий фестиваль 2020 має шанси відбутися?

COVID-19 звів нанівець чимало культурних заходів: деякі були остаточно скасовані, деякі – перенесені, а деякі – досі знаходяться у «підвішеному» стані. До третьої категорії належить також славнозвісний щорічний «Черкаський книжковий фестиваль», організатор якого, Людмила Фіть, розповіла про плани та варіанти розвитку подій «Прочерку».

– Книжковий фестиваль – подія масова, яка передбачає неймовірне скупчення людей в одному місці, в один час. За всіма планами відбутися він мав у жовтні 2020 року, однак ніхто не може спрогнозувати, яка ситуація у світі та й власне країні буде на той час, тож і однозначно вирішити – скасовувати захід, чи ж ні – ніхто не береться. Це питання щодня утримується на розгляді. Єдине, що ми розуміємо, що фестиваль саме великий, такий, який він був і планувався – у жовтні не буде проведений точно. Навряд чи ситуація з вірусом виправиться достатньо, аби подібних масштабів захід було дозволено. До того ж, минулого року фестиваль відбувся завдяки підтримці Українського культурного фонду, цього ж року у нас цих коштів немає, тож потрібно шукати фінанси іншими шляхами. Однак такої великої суми, якої потребує наш захід, ми навіть не сподіваємося знайти у ці тяжкі часи, – пояснює очільниця фестивалю.

Однак креативна команда не має наміру опускати руки.

– Ми з командою розбирали чотири варіанти розвитку подій, щойно зрозуміли, що світова пандемія є прямою перешкодою: проведення великого фестивалю, такого, яким він був – у жовтні 2020, за умови, якщо світ до того часу повернеться до звичного ритму життя; проведення меншого фестивалю, камерного, все так само в жовтні; проведення фестивалю в режимі он-лайн; і останній варіант, найменш приємний – не проведення фестивалю взагалі. Ще багато слід пройти кроків у цьому напрямку, аби прийняти слушне рішення. Дуже не хочеться, звісно, аби стався 4 варіант і фестиваль не буде проведено взагалі. Також розглядаються варіанти проведення у квітні, а можливо, захід відбудеться не раніше жовтня 2021. Скажімо, київський десятий книжковий фестиваль, Книжковий Арсенал, остаточно був перенесений на 2021 рік. Можливо, якщо не знайдеться компромісу, ми вчинимо точнісінько так само… Одним словом, ще мало що вирішено, всі варіанти розглядаються так чи інакше, однак до якого ми остаточно вдамося врешті-решт – напряму залежить лише від пандемії, карантинних заходів та чи знайдемо ми цього року, під час кризи, необхідні кошти, - стверджує пані Людмила.

У такий час складно приймати рішення, а особливо бути на чолі команди, яка повинна не покладаючи рук трудитися, шукати ресурси.

– Командна робота – понад усе, запевняє пані Людмила. – У нас не заведено, щоб хтось сказав «будемо робити так-то й так-то» і всі, по стійці струнко, кидаються це виконувати. Всі питання виносяться на обговорення і ми спільно шукаємо відповіді на них. Я – командний гравець, прислухаюся до думки команди; мені простіше працювати, коли знаю, що маю надійну опору.

Також Людмила Фіть поділилася спостереженнями щодо літературних вподобань громадян в цей час.

– Складно сказати точно, чи стали люди і власне українці більше читати у зв’язку з карантином та більшою кількістю вільного часу. З цього приводу існує дві кардинальні думки. Інтернет-книгарні повідомляють, що дійсно, люди стали купувати більше книг через інтернет. У той же час багато хто з видавців запевняє, що вони несуть катастрофічні збитки і кількість книжок, які купують, зменшилася. Я не можу судити, де саме тут істина, у чиїх словах, однак моє трактування – якщо існують дві полярні думки, абсолютно протилежні погляди, то правду слід шукати десь посередині. Вважаю, люди, які читали завжди, які люблять книги – вони продовжили читати і роблять це частіше. Люди, які не читали – стали більше дивитися телевізор, грати в ігри і тому подібне, – розповідає пані Людмила.

Очільниця книжкового фестивалю також певний час співпрацювала з книгарнею у Львові.

– Перебуваючи максимально зануреною у книжкове середовище, я зрозуміла, що важливо читати книжки, які, так би мовити, очікувані новинки. Вся інтелектуальна спільнота очікує певні новинки і затим вже ці новинки читає та обговорює. Як на мене, це дуже круто, коли ти читаєш разом з усіма книгу, котра щойно покинула друкарню, у тебе навколо багацько знайомих, з якими можна обговорити її; це додає життєвої енергії. Виникає відчуття, що ти не наздоганяєш когось, не знаходишся позаду на рік, на два, чи три, а весь час на вістрі літературного прогресу, крокуєш у ногу, так би мовити, з прогресивним середовищем. Я завжди можу з упевненістю порадити таких авторів, як Софія Андрухович, Ольга Токарчук, їхні книги наразі є найбільш іменитими, найбільш очікуваними новинками. Також зараз активно читають та обговорюють новинку Олександра Михеда «Я змішаю твою кров із вугіллям» – тільки-но перший наклад надрукували, а його вже бракує для України, тож будуть додруковувати; до цього списку також варто додати «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» авторства Ганни Улюри і Доржа Бату та його «Моцарт 2.0». Приблизно так виглядає перелік книг, які особисто я волію прочитати найближчим часом, чи ж то пак, вже прочитала.

Дмитро Грановський